Визначення "зупинення провадження у справі" (господарський процес)

В даній статті з'ясовується чіткий та недвозначний зміст наявного в господарському процесі юридичного факту, що називається "зупинення провадження у справі".

  У випадках, вичерпний перелік яких закріплений чинним законодавством, добросовісний суддя зупиняє відповідне провадження в господарській справі. В чому полягає юридична сутність вищевказаного факту?
   Правовому регулювання даного питання притаманні своєрідні особливості. Зокрема, встановлюючи, в чому полягає непростий зміст юридичного терміну «закриття провадження у справі», треба проаналізувати такі джерела:
         1. чинне законодавство:
         - Конституцію України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР зі змінами і доповненнями (далі – Конституція України),
        - Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 року № 1798-XII зі змінами і доповненнями (далі – ГПК України);
         2. судову практику:
        - Постанову, яка прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 21.03.2018 року по справі № 910/13875/15 (далі – Постанова Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі № 910/13875/15),
        - Постанову, яка прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 03.04.2019 року по справі № 909/621/17 (далі – Постанова Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі № 909/621/17),
        - Постанову, яка прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 06.03.2020 року по справі № 922/2847/16 (далі – Постанова Верховного Суду від 06.03.2020 року по справі № 922/2847/16),
        - Постанову, яка прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 20.01.2021 року по справі № 906/129/20 (далі – Постанова Верховного Суду від 20.01.2021 року по справі № 906/129/20).
       Чинне законодавство, будучи багатогранною системою юридичних правил, водночас передбачає головні засади ефективного та осмисленого утвердження нашої Вітчизни, як незалежної держави. Скажімо згідно з правовою нормою, яка національним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини та громадянина захищаються судом.
     Чіткий та недвозначний зміст цього положення щодо всебічного з’ясування досліджуваного нами проблемного аспекту коментуються іншими джерелами, під якими в свою чергу необхідно розуміти не тільки нормативно-правові акти, а й судову практику. Як це розуміти?
     Чинне законодавство, регулюючи різні за своїм змістом правові відносини, заразом не є досконалим. Зокрема в нормах, які отримали належне закріплення в окремих нормативно-правових актах, відсутня ціла низка чітких визначень відповідних юридичних термінів. 
    Не оминуло вказане негативне явище й численні закони, які регламентують якісне правосуддя. Скажімо в правових нормах, що закріплені в ГПК України, вітчизняний законодавець не передбачив чіткого та недвозначного визначення юридичного терміну «закриття провадження в справі».
         Зазначена проблема вирішується завдяки аргументованій судовій практиці, яка склалася внаслідок якісного та вчасного вирішення господарських спорів. Зокрема Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі № 910/13875/15 передбачено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
       Аналогічний за своєю суттю правовий висновок закріплюють інші рішення, що у відповідному порядку були ухвалені згаданим органом державної влади. Скажімо одними з таких процесуальних документів є:
    - Постанова Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі № 909/621/17,
    - Постанова Верховного Суду від 06.03.2020 року по справі № 922/2847/16,
          -   Постанова Верховного Суду від 20.01.2021 року по справі № 906/129/20.