Документи, де вказано обмеження повноважень адвоката в адміністративному процесі

В даній статті з'ясовується в яких документах зазначаються ті чи інші обмеження вмілого адвоката, якими він може скористатися, будучи ефективним представникм в адміністративному процесі.

Діяльність, що здійснюється вмілим адвокатом в адміністративному процесі, не є вседозволеною. В яких процесуальних документах повинні обмежуватися юридичні повноваження вказаної особи?
  Правовому регулювання вказаного питання властиві своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи, в яких процесуальних документах повинні бути вказані чіткі обмеження професійних повноважень вмілого і добросовісного адвоката, що в свою чергу бере активну та вправну участь в адміністративному процесі, необхідно проаналізувати такі правові джерела:
       1.  чинне законодавство:
    - Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами і доповненнями (далі – Конституція України),
      -  Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV зі змінами і доповненнями (далі – КАС України),
      -  Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-V зі змінами  і доповненнями (далі – Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
       2.  судову практику:
     -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 18.10.2018 року по справі № 811/1507/18 (далі – Постанова Верховного Суду від 18.10.2018 року по справі № 811/1507/18),
     -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 31.07.2019 року по справі № 755/18434/18 (далі – Постанова Верховного Суду від 31.07.2019 року по справі № 755/18434/18),
      -   Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.02.2020 року по справі № 620/142/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 25.02.2020 року по справі № 620/142/19),
      -   Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 04.03.2021 року по справі № 640/1498/19 (далі – Постанова Верховного Суду від 04.03.2021 року по справі № 640/1498/19),
      -   Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 18.05.2022 року по справі № 140/5904/21 (далі – Постанова Верховного Суду від 18.05.2022 року по справі № 140/5904/21).
       Чинне законодавство, будучи багатогранною системою юридичних правил, заразом передбачає основні засади ефективного та продуманого утвердження нашої Батьківщини, як незалежної, демократичної, а також правової держави. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 131² Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
    Чіткий та недвозначний зміст цього положення щодо всебічного з’ясування досліджуваного нами питання конкретизують інші нормативно-правові акти, а також судова практика. Як це розуміти?
    Адміністративний процес є вагомою частиною правозастосовчої діяльності, що здійснюється уповноваженими на те судовими органами державної влади. Активну участь в ньому можуть взяти різні за своїм правовим статусом особи, одними з яких, наприклад, є так звані «представники».
     Вказаним учасникам правових відносин властивий чіткий суб’єктний склад. Скажімо у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 57 КАСУ України, представником у суді може бути:
        -  або адвокат,
        -  або законний представник.
         Чинним законодавством покладено на вказаних суб’єктів правових відносин різні за своєю суттю юридичні обов’язки. Зокрема згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем була закріплена в ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кожен адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, які надані йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
     Чіткий зміст зазначеної настанови передбачено відповідними документами. Скажімо у відповідності до правової норми, яка закріплена в ч. 2 ст. 60 КАСУ, обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
       Вказаної правової концепції дотримується й обґрунтована судова практика, яка виникла внаслідок якісного та вчасного розгляду адміністративних спорів. Зокрема Постановою Верховного Суду від 18.10.2018 року по справі № 811/1507/18 передбачено:
    «Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері».
       Ідентичний за своїм змістом правовий висновок закріплюють інші рішення, що у відповідному порядку були ухвалені вказаним органом державної влади.  Наприклад, такими процесуальними документами є:
         -  Постанова Верховного Суду від 31.07.2019 року по справі № 755/18434/18
         -  Постанова Верховного Суду від 25.02.2020 року по справі № 620/142/19,
          -   Постанова Верховного Суду від 04.03.2021 року по справі № 640/1498/19,
          -   Постанова Верховного Суду від 18.05.2022 року по справі № 140/5904/21.
        Отже, відповідні обмеження юридичних повноважень вправного адвоката, який бере активну й ефективну участь в адміністративній справі, зазначаються у виданій йому довіреності або ордері.