Поняття "фраудаторного правочину" (судова практика)

В даній статті з'ясовується юридичний зміст фраудаторного правочину в судовій практиці, що склалася внаслідок якісного та вчасного вирішення господарських спорів.

    Наразі в судовій практиці, що охоплює собою справедливі та вчасні рішення  різних господарських спорів, з’явилася ціла низка нових юридичних термінів, одним з яких є такий званий «фраудаторний правочин». В чому саме полягає чіткий зміст вказаного юридичного факту?
     Правовому регулюванню даного аспекту притаманні відповідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи головні риси, що властиві «фраудаторному правочину», необхідно дослідити такі юридичні джерела:
      1.    чинне законодавство:
      -        Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Конституція України),
     -        Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями (далі – ГК України);
     2.    судову практику:
    - Постанову Верховного Суду України, яка була прийнята колегією суддів у складі Касаційного господарського суду 31.07.2019 року по справі № 910/13042/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 31.07.2019 року по справі № 910/13042/18),
    - Постанову Верховного Суду України, яка була прийнята колегією суддів у складі Касаційного господарського суду 21.01.2020 року по справі № 910/14138/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 21.01.2020 року по справі № 910/14138/18),
    - Постанову Верховного Суду України, яка була прийнята колегією суддів у складі Касаційного господарського суду 24.02.2021 року по справі № 910/12044/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 24.02.2021 року по справі № 910/12044/19),
    -  Постанову Верховного Суду України, яка була прийнята колегією суддів у складі Касаційного господарського суду 15.02.2022 року по справі № 922/1045/21 (далі – Постанова Верховного Суду України від 15.02.2022 року по справі № 922/1045/21).
   Чинне законодавство передбачає основні засади ефективного становлення нашої Вітчизни як незалежної держави. Зокрема згідно з правовою нормою,  яка національним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
      Чіткий та недвозначний зміст даного положення щодо всебічного з’ясування аналізованого нами питання отримав належні роз’яснення в судовій практиці, яка стосується своєчасного та об’єктивного вирішення господарських спорів. Про що саме йде мова?
     Чинне законодавство, регулюючи різні за своїм змістом правові відносини, водночас є недосконалим. Переконливим підтвердженням даного факту є те, що в правових нормах, які закріплені ГК України, а також іншими законами, вітчизняний законодавець не передбачив чіткого та недвозначного визначення юридичного терміну «фраудаторний правочин».
      Натомість зазначена прогалина відсутня в обґрунтованій судовій практиці, яка склалася внаслідок всебічного і вчасного вирішення господарських спорів. Зокрема постановою Верховного Суду України від 31.07.2019 року по справі № 910/13042/18 встановлено, що:
       «Фраудаторні правочини – це правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів».
      Аналогічний за своєю суттю правовий висновок закріплюють інші рішення, що у встановленому порядку ухвалив вищезазначений орган державної влади, розглядаючи господарські спори. Скажімо одними з таких документів є:
      -     постанова Верховного Суду України від 21.01.2020 року по справі № 910/14138/18
      -     постанова Верховного Суду України від 24.02.2021 року по справі № 910/12044/19,
      -     постанова Верховного Суду України від 15.02.2022 року по справі № 922/1045/21.
     Отже, під фраудаторним правочином треба розуміти відповідний правочин, який вчинений боржником на шкоду інтересам кредиторів.