Чіткі сфери правового регулювання "фраудаторного правочину" (судова практика)

В даній статті з'ясовуються передбачені судовою практикою чіткі сфери правового регулювання "фраудаторного правочину".

       Наразі в судовій практиці, що охоплює собою справедливі та вчасні рішення  різних господарських спорів, з’явилася ціла низка нових юридичних термінів, одним з яких є такий званий «фраудаторний правочин». В яких саме сферах регулюються вищевказані юридичні факти?
   Правовому регулюванню даного аспекту притаманні відповідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи чіткі сфери, в яких відбувається правове регламентація «фраудаторних правочинів», треба в свою чергу дослідити такі джерела:
       1.    чинне законодавство:
     - Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Конституція України),
       - Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями (далі – ГК України);
       2.    судову практику:
         -  Постанову Верховного Суду України, яка була прийнята колегією суддів у складі Касаційного господарського суду від 03.03.2020 року по справі № 904/7905/16 (далі – Постанова Верховного Суду України від 03.03.2020 року по справі № 904/7905/16),
        -  Постанову Верховного Суду України, яка була прийнята колегією суддів у складі Касаційного господарського суду від 08.07.2020 року по справі № 906/204/16 (далі – Постанова Верховного Суду України від 08.07.2020 року по справі № 906/204/16),
        -   Постанову Верховного Суду України, яка була прийнята колегією суддів у складі Касаційного господарського суду від 02.02.2021 року по справі № 910/12809/16 (далі – Постанова Верховного Суду України від 02.02.2021 року по справі № 910/12809/16),
        -    Постанову Верховного Суду України, яка була прийнята колегією суддів у складі Касаційного господарського суду від 15.07.2021 року по справі № 927/531/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 15.07.2021 року по справі № 927/531/18).
      Чинне законодавство, регулюючи різні за своїм змістом правові відносини, заразом не є досконалим. Одним з переконливих доводів вказаної думки є те, що в правових нормах, які національний законодавець закріпив у ГК України, відсутні будь-які вказівки про чіткі сфери, в яких в свою чергу регулюються фраудаторні правочини.  
    Чинним законодавством названо основні засади ефективної трансформації нашої Вітчизни в демократичну державу. Зокрема згідно з правовою нормою,  яка національним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
         Чіткий та недвозначний зміст даного положення щодо всебічного з’ясування аналізованого нами питання отримав належні роз'яснення в судовій практиці. Як це розуміти?
    Правове регламентація відповідних фактів підлягає істотному обмеженню. Зокрема Постановою Верховного Суду України від 03.03.2020 року по справі № 904/7905/16 передбачено, що:
       «Фраудаторні правочини (під якими треба розуміти правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, а саме:
         -  у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом");
          -  при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
      -  у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження")».
        Аналогічний за своєю суттю правовий висновок закріплюють інші рішення, що у встановленому порядку ухвалив вищезазначений орган державної влади, розглядаючи господарські спори. Скажімо одними з таких документів є:
       - Постанова Верховного Суду України від 08.07.2020 року по справі № 906/204/16,
       - Постанова Верховного Суду України від 02.02.2021 року по справі № 910/12809/16,
       -  Постанова Верховного Суду України від 15.07.2021 року по справі № 927/531/18.