Про відсутність окремих обмежень в адміністративному процесі

В даній статті з'ясовується, чи є законодавчі обмеження щодо неможливості засвідчення адвокатом, який бере безпосередню участь в адміністративному процесі, копії виданої на його ім'я довіреності.

      Адвокат, будучи ефективним представником в адміністративному процесі, заразом не може вчиняти різні за своєю суттю дії. Чи є законодавчі обмеження щодо неможливості засвідчення адвокатом копії довіреності, яка була видана на його ім’я?
  Правовому регулювання вказаного питання властиві своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи, чи закріплює чинне законодавство відповідні обмеження щодо неможливості засвідчення адвокатом, який є сумлінним представником в адміністративному процесі, копії довіреності, яка в свою чергу була видана на його ім’я, треба проаналізувати такі правові джерела:
       1.    чинне законодавство:
    - Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами і доповненнями (далі – Конституція України),
      -  Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV зі змінами і доповненнями (далі – КАС України),
      -  Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-V зі змінами і доповненнями (далі – Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
       2.    судову практику:
     -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року по справі № 0840/4087/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 04.04.2019 року по справі № 0840/4087/18),
     -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року по справі № 826/5500/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 01.12.2019 року по справі № 826/5500/18).
        Чинне законодавство, будучи багатогранною системою юридичних правил, заразом передбачає основні засади ефективного та продуманого утвердження нашої Батьківщини, як незалежної, демократичної, а також правової держави. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 131² Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
     Чіткий та недвозначний зміст цього положення щодо всебічного з’ясування досліджуваного нами питання конкретизують інші нормативно-правові акти, які врегульовують відповідні правові відносини. Як це розуміти?
      Адміністративний процес – це дуже важлива частина юридичної діяльності. Активну участь в ньому можуть взяти різні за своїм правовим статусом особи, одними з яких, наприклад, є представники.
     Вказаним учасникам правових відносин властивий чіткий суб’єктний склад. Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути:
         -   або адвокат,
         -   або законний представник.
       Чинне законодавство не забороняє наведеним учасникам правових відносин вчиняти цілу низку різних за своєю сутністю можливостей, яким притаманний майновий чи немайновий характер. Зокрема в правових нормах, які закріплені КАС України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами, відсутні жодні застереження про те, що вправний та сумлінний адвокаті не вправі засвідчувати копію довіреності, яка в свою чергу видана на його ім’я.
      Вказаної правової концепції дотримується й обґрунтована судова практика, яка склалася внаслідок якісного та вчасного розгляду адміністративних спорів. Скажімо Постановою Верховного Суду України від 04.04.2019 року по справі № 0840/4087/18 зазначено, що:
   «Законодавчі норми не містять жодних застережень стосовно неможливості засвідчення адвокатом копії довіреності, яка видана на його ім’я».
      Подібний за своїм змістом юридичний висновок закріплюють інші рішення, що у відповідному порядку були ухвалені вказаним органом державної влади. Зокрема одним з таких процесуальних документів є:
        -  Постанова Верховного Суду України від 01.12.2019 року по справі № 826/5500/18.