Окремі аспекти обмеження повноважень адвоката в адміністративному процесі

В даній статті зясовується, в яких юридичних документах обмежуються юридичні повноваження професійного адвоката, що бере безпосередню участь в адміністративному процесі.

              Діяльність, що здійснюється вмілим адвокатом в адміністративному процесі, не є вседозволеною. В яких процесуальних документах повинні обмежуватися юридичні повноваження вказаної особи?
  Правовому регулювання вказаного питання властиві своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи в яких процесуальних документах повинні бути вказані чіткі обмеження тих чи інших повноважень вмілого і добросовісного адвоката, що в свою чергу вправі взяти осмислену участь в адміністративному процесі, необхідно проаналізувати такі правові джерела:
       1.    чинне законодавство:
      -  Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами і доповненнями (далі – Конституція України),
        - Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV зі змінами і доповненнями (далі – КАС України),
         -  Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-V зі змінами  і доповненнями (далі – Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
         2.  судову практику:
        -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегі   ї суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року по справі № 811/1507/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 18.10.2018 року по справі № 811/1507/18),
      -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року по справі № 317/343/17 (далі – Постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2018 року по справі № 317/343/17),
      -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року по справі № 755/18434/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 31.07.2019 року по справі № 755/18434/18),
      -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року по справі № 280/422/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від17 жовтня 2019 року по справі № 280/422/19),
      -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року по справі № 620/142/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 25.02.2020 року по справі № 620/142/19),
      -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року по справі № 640/579/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 21 травня 2020 року по справі № 640/579/19),
      -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 березня 2021 року по справі № 640/1498/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 04.03.2021 року по справі № 640/1498/19),
      -  Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі № 420/137/21 (далі – Постанова Верховного Суду України від 22 квітня 2021 року по справі № 420/137/21).
      Чинне законодавство, будучи багатогранною системою юридичних правил, заразом передбачає основні засади ефективного та продуманого утвердження нашої Батьківщини, як незалежної, демократичної, а також правової держави. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 131² Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
    Чіткий та недвозначний зміст цього положення щодо всебічного з’ясування досліджуваного нами питання конкретизують інші нормативно-правові акти, які врегульовують відповідні правові відносини. Як це розуміти?
    Адміністративний процес – це дуже важлива частина юридичної діяльності. Активну участь в ньому можуть взяти різні за своїм правовим статусом особи, одними з яких, наприклад, є представники.
     Вказаним учасникам правових відносин властивий чіткий суб’єктний склад. Скажімо у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 57 КАСУ України, представником у суді може бути:
        -   або адвокат,
        -   або законний представник.
      Чинним законодавством покладено на вказаних суб’єктів правових відносин різні за своєю суттю юридичні обов’язки. Зокрема згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем була закріплена в ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кожен адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, які надані йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
   Чіткий зміст таких меж передбачають відповідні процесуальні документи. Скажімо у відповідності до правової норми, яка закріплена в ч. 2 ст. 62 КАСУ, обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
       Вказаної правової концепції дотримується й обґрунтована судова практика, яка виникла внаслідок якісного та вчасного розгляду адміністративних спорів. Зокрема Постановою Верховного Суду України від 18.10.2018 року по справі № 811/1507/18 передбачено:
   «Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері».
      Ідентичний за своїм змістом правовий висновок закріплюють інші рішення, що у відповідному порядку були ухвалені вказаним органом державної влади.  Зокрема такими процесуальними документами є:
      - Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року по справі № 317/343/17 (далі – Постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2018 року по справі № 317/343/17),
      - Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року по справі № 755/18434/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 31.07.2019 року по справі № 755/18434/18),
      - Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року по справі № 280/422/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від17 жовтня 2019 року по справі № 280/422/19),
      - Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року по справі № 620/142/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 25.02.2020 року по справі № 620/142/19),
      - Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року по справі № 640/579/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 21 травня 2020 року по справі № 640/579/19),
      - Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 березня 2021 року по справі № 640/1498/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 04.03.2021 року по справі № 640/1498/19),
      - Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі № 420/137/21 (далі – Постанова Верховного Суду України від 22 квітня 2021 року по справі № 420/137/21).