Окремі правила заповнення ордеру в цивільному процесі

В даній статті з'ясовується, чи можна вказати в ордері про надання правової допомоги, що наявний в цивільному процесі, абстрактну назву державного органу?

      Ордер на надання правової допомоги – це письмовий юридичний документ, чіткий зміст якого підтверджує цілу низку різних за своєю суттю повноважень, що в свою чергу мають вправні та добросовісні адвокати в цивільному процесі. Чи дозволено вищезазначеним особам вказати в такому інформаційному носії абстрактний орган державної влади?
   Правове регулювання вказаного питання притаманні своєрідні особливості. Зокрема встановлюючи, чи ордер на надання правової допомоги, який наявний в цивільному процесі, може містити в собі абстрактний орган державної влади, необхідно в свою чергу проаналізувати такі правові джерела:
        1.    чинне законодавство:
       -        Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами і доповненнями (надалі – Конституція України);
       -        Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (надалі – ЦПК України),
       -        Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-V зі змінами  і доповненнями (надалі – Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»),
    -        Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (надалі – Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги);
       2.    судову практику:
      -        Постанова, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 року по справі № 757/30150/19-ц (надалі – Постанова Верховного Суду України від 25.03.2020 року по справі № 757/30150/19-ц),
      -        Постанова, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 року по справі № 361/4347/17 (надалі – Постанова Верховного Суду України від 15.04.2020 року по справі № 361/4347/17),
      -        Постанова, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2021 року по справі № 756/6039/20 (надалі – Постанова Верховного Суду України від 07.10.2021 року по справі № 756/6039/20),
      -        Постанова, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.12.2021 року по справі № 753/92/21 (надалі – Постанова Верховного Суду України від 01.12.2021 року по справі № 753/92/21).
         Чинне законодавство, будучи багатогранною системою юридичних правил,  заразом передбачає головні засади ефективного та продуманого утвердження нашої Батьківщини, як незалежної, демократичної, а також правової держави. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 131² Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
         Чіткий та недвозначний зміст вищезгаданої норми щодо чіткого з’ясування досліджуваного нами питання, конкретизують інші нормативно-правові акти, що в свою чергу регулюють відповідні правові відносини. Як це розуміти?
      Цивільному процесу притаманна ціла низка різних за своєю сутністю ознак. Зокрема активну участь в ньому можуть взяти різні за своїм статусом особи, одними з якими є так звані «представники».
     Вказаним учасникам правових відносин властивий чіткий суб’єктний склад. Скажімо у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути:
      -        або адвокат,
      -        або законний представник.
    Чинне законодавство передбачає, що права, гарантовані зазначеним особам, та обов’язки, покладені на них, засвідчують конкретні юридичні документи. Зокрема в ч. 4 ст. 62 ЦПК України встановлено безпосередню вказівку про те, що повноваження адвоката, як представника, підтверджуються:
     -        або довіреністю,
    -        або ордером, якого було видано у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
     Кожному з таких документів властива ціла низка різних за своєю суттю рис. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер – це письмовий документ, що у випадках, встановлених даним Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
      Подібне за своєю суттю положення передбачено іншими нормативні акти.  Зокрема у відповідності до правової норми, яка тримала належне закріплення в  п.  2  Положення  про  ордер  на  надання  правової  (правничої)  допомоги, ордер на надання правової допомоги – це письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, що встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
     Даний документ повинен відповідати цілій низці взаємопов’язаних вимог. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в абз. 1 п. 12.4. Положення про ордер на надання правової (правничої) допомоги, одним з реквізитів, що в свою чергу містить ордер, є назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом з зазначенням, у випадку необхідності, різновиду адвокатської діяльності у відповідності до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
      Аналізуючи дане питання, не потрібно забувати про один важливий факт. Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в абз. 2 п. 12.4. Положення про ордер на надання правової (правничої) допомоги,   під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
     Щоправда, даної концепції не дотримується обґрунтована судова практика, яка сформувалася внаслідок якісного і своєчасного розгляду цивільних спорів. Скажімо Постановою Верховного Суду України від 25.03.2020 року по справі № 757/30150/19-ц передбачено, що:
    «В ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду».
      Аналогічний за своїм змістом правовий висновок закріплюють інші рішення, що у відповідному порядку були ухвалені вказаним органом державної влади.  Зокрема такими процесуальними документами є:
     -        Постанова Верховного Суду України від 15.04.2020 року по справі № 361/4347/17),
     -        Постанова Верховного Суду України від 07.10.2021 року по справі № 756/6039/20),
     -        Постанова Верховного Суду України від 01.12.2021 року по справі № 753/92/21).
    Враховуючи вказані вимоги, різні за своїм змістом процесуальні документи, які можна зустріти в цивільному процесі, повинні відповідати чітким вимогам. Скажімо, враховуючи обґрунтовані висновки багатогранної судової практики,
вмілий та чесний адвокат, заповнюючи ордер про надання правової допомоги, водночас зобов’язаний зазначити в ньому конкретну назву державного органу (наприклад, «Касаційний цивільний суд Верховного Суду України»).
       Таким чином, процесуальні документи, які присутні в цивільному процесі, повинні відповідати цілій низці різних за своєю юридичною сутністю вимог. Зокрема, враховуючи обґрунтовану судову практику демократичної України, в ордері про надання правової допомоги вправний адвокат не може зазначати абстрактну назву того чи іншого державного органу.