В даній статті з'ясовується чи незнання спадкоємця про смерть спадкодавця є поважною причиною для продовження даній особі строку, який встановлений для прийняття спадщини.
В судовому порядку окремі факти не можна визнати
поважними причинами пропуску строку, встановлений для подання заяви про
прийняття спадщини. Чи поширюється зазначене правило на окремі події,
однією з яких, наприклад, є необізнаність спадкоємців про смерть спадкодавця?
Правовому
регулюванню вказаного питання властиві своєрідні особливості. Зокрема, досліджуючи,
чи є необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця поважною причиною пропуску
строку, який встановлений для подання заяви про прийняття спадщини, треба
проаналізувати такі джерела:
1. чинне законодавство:
-
Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (далі – Конституція
України),
-
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦК України);
2. судову
практику:
- постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову
практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 5 (далі -
постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5),
- Постанову
Верховного Суду у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах від
4 листопада 2015 року провадження № 6-1486цс-15 (далі – Постанова Верховного
Суду від 4 листопада 2015 року),
- Постанову
Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду від 25 квітня 2019 року по справі № 761/794/15-ц провадження 61-13789св18 (далі – Постанова Верховного Суду від 25
квітня 2019 року по справі № 761/794/15-ц),
- Постанову Верховного Суду у складі
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020
року по справі № 487/2375/18 провадження 61-1013св19 (далі – Постанова Верховного
Суду від 30 січня 2020 року по справі 487/2375/18),
- Постанову Верховного Суду у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого
2020 року по справі 357/732/19 провадження № 61-19186св19 (далі – Постанова Верховного
Суду від 17 лютого 2020 року по справі 357/732/19),
- Постанову Верховного Суду у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня
2020 року по справі № 404/251/17 провадження № 61-7886св19 (далі – Постанова Верховного
Суду від 21 травня 2020 року по справі № 404/251/17),
- Постанову
Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду від 11 листопада 2020
року по справі № 750/262/20 провадження № 61-14038св20 (далі - Постанова
Верховного Суду від 11 листопада 2020 року по
справі № 750/262/20).
Юридичний склад спадкової маси включає в себе різні
за своєю суттю блага. Зокрема всі учасники цивільних відносин можуть набути в
приватну власність житлові будинки, дорогоцінні метали, транспортні засоби, ювелірні
прикраси, цінні папери та інші речі, що перебувають в цивільному обороті.
Але не потрібно
забувати про те, що чинним законодавством передбачено відповідну процедуру,
дотримавшись якої, вищезгадані суб’єкти можуть стати повноправними володільцями
таких благ. Зокрема згідно з правовою нормою, яка закріплена національним
законодавцем в ч. 2 ст. 42 Конституції України, право приватної власності
набувається в порядку, що визначений законом.
Чіткий і недвозначний зміст даного положення
щодо всебічного з’ясування юридичних фактів, що можуть бути поважними причинами
пропуску строку, встановленого в свою чергу для подання заяви про прийняття
спадкової маси, роз’яснюється іншими законами і судовою практикою. Як це
розуміти?
Чинне
законодавство передбачає цілу низку різних за своїм змістом правил, чимало з
яких стосується вчасного та справедливого розподілу спадкової маси між
фізичними особами і/або іншими суб’єктами цивільно-правових відносин. Скажімо
згідно з правовою нормою, що вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст.
1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців,
який в свою чергу починається з часу відкриття спадщини.
Одначе не завжди вищевказане правило підлягає обов’язковому виконанню.
Зокрема після закінчення строку, що встановлений в ч. 1 ст. 1270 ЦК України, з
тих чи інших причин спадкоємець подає заяву про прийняття спадщини.
Даний
факт не завжди є достатньою підставою для остаточного позбавлення вищенаведеної
особи юридичної можливості успадкувати транспортні засоби, грошові кошти, цінні
папери та інші речі, що не вилучені з цивільного обороту. Скажімо у відповідності до
правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 3 ст. 1272 ЦК України за
позовом, поданим спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини з
поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для
подання ним заяви про прийняття спадщини.
В чинному законодавстві немає жодного роз’яснення згаданого
положення. Зокрема в правових нормах, що закріплені ЦК України, з незрозумілих
причин вітчизняним законодавцем не закріплено чіткого та недвозначного
визначення юридичного терміну «поважні причини пропуску строку, який
встановлений для прийняття спадщини», та вичерпного переліку таких причин.
Зазначена проблема вирішується завдяки
обґрунтованій судовій практиці, яка сформувалася внаслідок всебічного та
повного розгляду спадкових спорів. Скажімо у відповідності до правової норми,
яка отримала належне закріплення в ч. 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду
України № 5 від 30.05.2008р., вирішуючи питання про визначення особі
додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для
прийняття спадщини.
Кожна
з осіб, що бере безпосередню участь в спадкових спорах, обґрунтовує свої доводи
всілякими доказами. Не є якимось винятками зі вказаного правила й спадкоємці,
що з певних причин пропустили строк для прийняття спадщини.
Скажімо деколи зазначені особи пробують
обґрунтувати недотримання ними вимог, які національним законодавцем закріплені
в ч. 3 ст. 1270 ЦК України, своїм незнанням про смерть спадкодавця. Чи можна
визнати наведений факт поважною причиною пропущення строку, що встановлений
вказаним законом, для прийняття спадщини?
Судова практика надає чітку та недвозначну відповідь
на задане запитання. Зокрема відповідно
до постанови Верховного Суду від 4 листопада 2015 року незнання спадкоємця про настання
смерті спадкодавця суд не може визнати однією з поважних причин пропуску даною
особою строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Ідентичний
за своїм змістом правовий висновок закріплюють інші рішення, які ухвалив у
встановленому порядку вищезазначений орган державної влади. Скажімо одними з таких
процесуальних документів є:
-
Постанова
Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі
№ 761/794/15-ц,
-
Постанова Верховного Суду від 30 січня 2020
року по справі 487/2375/18,
-
Постанова Верховного Суду від 17 лютого 2020
року по справі 357/732/19,
-
Постанова Верховного Суду від 21 травня 2020
року по справі № 404/251/17,
-
Постанова
Верховного Суду від 11 листопада 2020 року по справі № 750/262/20.
Отже, окремі юридичні факти є
поважними причинами для продовження строку, який встановлений чинним законодавством
для прийняття спадщини. Скажімо вказане правило поширюється на незнання
спадкоємця про настання смерті спадкодавця.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.