Окремі правові аспекти незнання спадкоємця про наявність заповіту

2 января 2022, 22:18
Владелец страницы
Провідний юрисконсульт, стажист адвоката
0
28

В даній статті з'ясовується чи є поважною причиною пропуску строку, який встановлений для прийняття спадщини, необізнаність спадкоємця про наявність складеного заповіту.

    В судовому порядку окремі факти не можна визнати поважними причинами пропуску строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. Чи поширюється зазначене правило на окремі події, однією з яких, наприклад, є необізнаність спадкоємців про наявність заповіту?
    Правовому регулюванню даного питання притаманні своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи, чи є необізнаність спадкоємця про наявність заповіту поважною причиною пропуску строку, який встановлений для подання заяви про прийняття спадщини, треба дослідити такі джерела:
    1. чинне законодавство:
    - Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (далі – Конституція України),
    - Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦК України);
    2. судову практику:
    - постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 5 (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5),
    - Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17 провадження № 61-38298св18 (далі - постанова Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17);
    - Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року по справі № 314/2550/17 провадження 61-41480св18 (далі – постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 314/2550/17);
    -  Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року по справі № 405/7058/19 провадження № 61-18000св20 (далі – постанова Верховного Суду від 26 липня 2021 року по справі № 405/7058/19).
    Юридичний склад спадкової маси включає в себе різні за своєю суттю блага. Зокрема всі учасники цивільних відносин можуть набути в приватну власність житлові будинки, дорогоцінні метали, транспортні засоби, ювелірні прикраси, цінні папери та інші речі, що знаходяться в цивільному обороті.
    Одначе потрібно пам’ятати про те, що чинним законодавством передбачено відповідну процедуру, дотримавшись якої, вищезгадані суб’єкти можуть стати повноправними володільцями таких благ. Зокрема згідно з правовою нормою, яка закріплена національним законодавцем в ч. 2 ст. 42 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, що визначений законом.
    Чіткий і недвозначний зміст даного положення стосовно чіткого з’ясування юридичних фактів, що можуть бути поважними причинами пропуску строку, встановленого в свою чергу для подання заяви про прийняття спадкової маси, конкретизується іншими законами і судовою практикою. Що це означає?
    Чинне законодавство передбачає цілу низку різних за своїм змістом правил, чимало з яких стосується вчасного та справедливого розподілу спадкової маси між фізичними особами і/чи іншими учасниками цивільно-правових відносин. Скажімо згідно з правовою нормою, що вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який в свою чергу починається з часу відкриття спадщини.
    Одначе не завжди вищенаведене правило підлягає неодмінному виконанню. Зокрема після закінчення строку, який встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, з тих чи інших причин спадкоємець подає заяву про прийняття спадщини.
    Такий факт не завжди є достатньою підставою для цілковитого позбавлення вищенаведеної особи юридичної можливості успадкувати транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери та інші речі, що не вилучені з цивільного обороту. Скажімо у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом, поданим спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
    В чинному законодавстві немає жодного роз’яснення згаданого положення. Зокрема в правових нормах, що закріплені ЦК України, з незрозумілих причин вітчизняний законодавець не передбачив чіткого та недвозначного визначення юридичного терміну «поважні причини пропуску строку, який встановлений для прийняття спадщини», та вичерпного переліку таких причин.
    Зазначена проблема вирішується завдяки аргументованій судовій практиці, яка склалася внаслідок об’єктивного й своєчасного розгляду спадкових спорів. Скажімо у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008р., вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
    Здійснюючи такі дії, вказаний орган державної влади повинен враховувати важливий юридичний факт. Зокрема згідно з правовою нормою, закріпленою в ч. 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008р., відповідному суду потрібно виходити саме з того, що поважними є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, а також істотними труднощами для спадкоємця на прийняття ним спадщини.
    Кожна зі сторін, взявши безпосередню участь в спадкових спорах, доводить свої майнові вимоги завдяки відповідним доказам. Таке правило поширюється і на спадкоємців, якими було пропущено строк, що в свою чергу встановлений для подання заяви прийняття спадщини. Скажімо інколи такі особи пробують обґрунтувати недотримання ними вимог, закріплені в ч. 3 ст. 1270 ЦК України, незнанням спадкоємця про наявність заповіту. Чи є згаданий юридичний факт поважною причиною пропущення строку, що встановлений вказаним законом для подання заяви про прийняття спадщини?
    Судова практика надає чітку та недвозначну відповідь на дане запитання. Зокрема  відповідно до постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17 суд може визнати поважною причиною пропуску строку, який встановлений для подання заяви про прийняття спадщини, незнання спадкоємця про наявність заповіту.
    Ідентичний за своїм змістом правовий висновок закріплюють інші рішення, ухвалені у встановленому порядку вищенаведеним органом державної влади. Скажімо одними з таких процесуальних документів є:
    -   постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 314/2550/17;
    - постанова Верховного Суду від 26 липня 2021 року по справі № 405/7058/19.
    Отже, окремі юридичні факти є поважними причинами для продовження строку, який встановлений чинним законодавством для прийняття спадщини. Скажімо вказане правило поширюється на незнання спадкоємця про наявність складеного заповіту.

Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости науки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.