Правове підгрунтя якісного застосування ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України

В даній статті зясовується, за яких саме юридичних фактів можна застосовувати правила, які закріплені ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України.

Чинне законодавство включає в себе чимало правових норм, що регулюють ті чи інші суспільні відносини. Зокрема ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовною заявою, поданою спадкоємцем, який в свою чергу пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.  Коли саме дозволено використовувати вищезгадане правило?
Правовому регулювання вказаного питання властиві своєрідні особливості. Зокрема з’ясовуючи, в яких саме життєвих випадках можуть застосовуватися вищезазначені правила, треба проаналізувати такі джерела:
1. чинне законодавство:
- Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (далі – Конституція України),
- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦК України);
2. судову практику:
- постанову Верховного Суду України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2019 року по справі № 643/3049/16-ц провадження № 61-39398св18 (далі - постанова Верховного Суду України від 01.04.2021 року по справі 643/3049/16-ц);
- постанову Верховного Суду України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.05.2019 року по справі № 357/13360/16-ц провадження 61-29172св18 (далі – постанова Верховного суду України від 08.05.2019 року по справі № 357/13360/16-ц);
- постанову Верховного Суду України у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2020 року по справі № 750/262/20 провадження № 61-14038св20 (далі – постанова Верховного Суду України від 11.11.2020 року по справі № 750/262/20);
- постанову Верховного Суду України у складі колегії суддів Третьої  судової палати Касаційного цивільного суду від 03.03.2021 року по справі № 145/148/20 провадження № 61-16153св20 (далі – постанова Верховного Суду України від 03.03.2021 року по справі № 145/148/20);
- постанову Верховного Суду України у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2021 року по справі № 405/7058/19 провадження № 61-18000св20 (далі – постанова Верховного Суду України від 26.07.2021 року по справі 405/7058/19);
- постанову Верховного Суду України у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.08.2021 року по справі № № 720/1079/19 провадження № 61-14663св20 (далі – постанова Верховного Суду України від 11.08.2021 року по справі № 720/1079/19).
    В законному володінні тієї або іншої особи можуть перебувати різні блага, що не є вилученими з цивільного обороту. Скажімо кожен з нас вправі набути в приватну власність житлові будинки, транспортні засоби, земельні ділянки, дорогоцінні метали, а також інші речі, що складають спадкову масу.
    Кожен учасник правових відносин набуває юридичну можливість володіти, користуватися й розпоряджатися такими благами за відповідною процедурою, чіткий зміст якої передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Зокрема в ч. 2 ст. 41 Конституції України вітчизняний законодавець закріпив юридичну норму про те, що право приватної власності набувається в порядку, який в свою чергу визначений законом.
    Чіткий і недвозначний зміст даного положення щодо всебічного з’ясування певних юридичних фактів, за неодмінної наявності яких можна застосовувати відповідні правила, що передбачені ч. 3 ст. 1273 ЦК України, конкретизується іншими законами та судовою практикою. Як це розуміти?
    Чинне законодавство передбачає цілу низку різних за своєю суттю правил, які стосуються справедливого і своєчасного розподілу між фізичними особами і/чи іншими суб’єктами правових відносин золотих прикрас, грошових коштів та інших благ, що в свою чергу утворюють юридичний склад спадкової маси. Зокрема згідно з правовою нормою, яку вітчизняним законодавцем закріплено   в ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який в свою чергу починається з часу відкриття спадщини.
    Далеко не завжди таке правило підлягає якісному та вчасному виконанню. Більше того, з тих або інших життєвих причин спадкоємець може пропустити строк, що, будучи закріплений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, заразом є необхідним для подання заяви про прийняття спадщини.  
    Даний факт не завжди є достатньою підставою для остаточного позбавлення вищенаведеної особи юридичної можливості успадкувати транспортні засоби, земельні ділянки, цінні папери та інші речі, не вилучені з цивільного обороту. Скажімо у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом, поданим спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
    Судовою практикою передбачено, що окремі норми чинного законодавства дозволено використовувати лише за неодмінної наявності відповідних фактів. Зокрема  згідно  з  постановою Верховного Суду України від 01.04.2019 року по справі 643/3049/16-ц правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1). у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2). ці обставини визнані судом поважними.
Ідентичний за своїм змістом правовий висновок закріплюють інші рішення, які ухвалені у встановленому порядку зазначеним органом державної влади. Скажімо одними з таких процесуальних документів є:
-        постанова Верховного Суду України від 03.08.2020 року по справі № 145/148/20;
-        постанова Верховного Суду України від 11.11.2020 року по справі № 750/262/20;
-        постанова Верховного Суду України від 03.03.2021 року по справі № 145/148/20;
-        постанова Верховного Суду України від 26.07.2021 року по справі №  405/7058/19;
-        постанова Верховного Суду України від 11.08.2021 року по справі № 720/1079/19.
    Отже, окремі положення чинного законодавства дозволено застосовувати виключно за неодмінної наявності цілої низки відповідних юридичних фактів. Зокрема передбачені частиною 3 статті 1272 ЦК України правила про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані тільки тоді, коли:
1). у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2). такі обставини визнані судом поважними.