Україні потрібні лжеакадеміки?

В листопаді 2018 року держава святкуватиме 100-річчя Національної академії наук України.

В житті України наближається велика подія. З нагоди 100-літнього ювілею цієї поважної установи є можливість ще раз згадати її видатні досягнення, підкреслити визначну роль українських вчених в розвитку суспільно-гуманітарних та технічних наук, в становленні державності. Національна академія наук  - це генофонд інтелекту українського народу. Ми всі бажаємо їй процвітання і сподіваємося на те, що влада зрозуміє необхідність на належному рівні приділяти увагу вченим та українській науці.

Напередодні святкування зазначеної події варто звернути увагу не тільки на досягнення НАН України, а і на зауваження щодо її діяльності, проаналізувати пропозиції щодо внесення змін до Статуту. Вочевидь, що обговорення і удосконалення потребує система виборів дійсних членів і  членів-кореспондентів НАНУ. На це звернула увагу авторка статті "(Не) прохідні", надрукованої в щотижневику "ZN.UA" № 1185, 17-23 березня 2018 р. по гарячим слідам Загальних зборів НАНУ 7 березня 2018 року. Протягом півроку після проведення цих зборів з'явилось багато фактів і пропозицій щодо усунення виявлених недоліків. Проаналізуємо їх на прикладі результатів виборів у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства, навколо яких пристрасті не вщухають.

Збурення на Загальних зборах 07.03.2018 викликав виступ члена-кореспондента НАНУ Мазура Валерія Леонідовича, відомого вченого, державного діяча, який свого часу працював Міністром промисловості України, Радником Президента України і нині, одночасно з науковою роботою, займає активну позицію в суспільному житті держави.

В своєму виступі В.Л.Мазур звернув увагу учасників Загальних зборів на неправомірність позитивного голосування у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства за кандидатури В.З. Туркевича і А.В. Рагуля на вакансії академіків і за кандидатуру В.І. Большакова на вакансію члена-кореспондента НАНУ. Згідно з позицією Мазура В.Л. і наведеними фактами вони не відповідають вимогам Статуту НАНУ. Мазур В.Л. зазначив, що за його суб'єктивною оцінкою, виявлені порушення свідчать про ознаки етичної корупції. Загальні збори НАНУ підтримали виступ В.Л.Мазура ~300 голосами і не проголосували за кандидатури А.В. Рагуля та В.І. Большакова. Приблизно 80 учасників були проти обрання Туркевича В.З., але цієї кількості трохи не вистачило, щоб викреслити  і його кандидатуру на обрання академіком.

Цікаво, що в протоколі засідання Президії НАН України, яке відбулося 21.03.2018 після Загальних зборів, всупереч результатам голосування членів НАНУ на зазначених зборах було сказано, що твердження і звинувачення             В.Л. Мазура не підкріплені " жодним конкретним фактом " і що вони переходять межу ділової критики і з ними погодитись не можна. Тобто виходить, що Президія в названому протоколі записала висновок, який суперечить позиції присутніх на Загальних зборах членів НАНУ, які підтримали ~300 голосами виступ Мазура В.Л.. Це нонсенс.

Наскільки обґрунтованими є позиції сторін проаналізуємо, розглянувши листування В.Л.Мазура з Президією НАН України, відгуки у ЗМІ щодо руху системи обрання академіків та членів-кореспондентів у небажаному для суспільства напрямі, а також на підставі наведених нижче відповідей В.Л. Мазура на запитання Кореспондента.

Кореспондент: Валерію Леонідовичу, чи були Ви запрошені на засідання Президії НАН України 21.03.2018 року, щоб ще раз роз'яснити членам Президії свою позицію по питанню, яке розглядалося, обґрунтувати її з посиланням на конкретні факти.

В.Л.: Президія НАНУ прийняла рішення, записавши в протоколі,  що я нібито перейшов "межу ділової критики" і не навів жодного конкретного факту у своїх твердженнях під час виступу на Загальних зборах. При цьому мене на засідання Президії 21.03.2018 не запросили та не надали можливості пояснити свою позицію. Прикро, що обговорення мого виступу на Загальних зборах, яке відбулось на зборах Відділення 25.04.2018, також було здійснено без внесення цього питання до порядку денного і за моєї відсутності. Я вважаю, що такий підхід є неетичним і неприпустимим у науковому середовищі. Переді мною мають вибачитись хоча б за таку організацію процедури обговорення питання.

Кореспондент: Згідно з протоколом засідання Президії НАН України від 21.03.2018р. найбільше невдоволення членів Президії, мабуть, викликали "твердження і звинувачення у змові та корупції". Так?

В.Л.: Поняття "корупція" я використовую в широкому розумінні цього терміну. Відповідно до визначення у Вікіпедії, різні прояви корупції мають різну етичну та правову оцінку. Одні корупційні дії вважаються злочинними, інші всього лише аморальними. До корупційних дій аморального характеру відносяться змова ("договірняки"), кумівство та інші, які порушують принцип мерітократії, тобто порушують принцип відбору найбільш здібних людей. У даному випадку - обрання Членами Академії найбільш гідних учених.

Керуючись енциклопедичним трактуванням поняття "корупція" в своєму виступі я висловив оціночне судження щодо наявності ознак етичної корупції в науковому середовищі.

Кореспондент: Чи можете Ви висловлене суб'єктивне судження обґрунтувати конкретними фактами?

В.Л.: Без сумніву. Так, відповідно до пункту 5 Статуту Національної академії наук України, дійсними членами мають обиратися учені, які створили визнані вітчизняною та світовою науковою спільнотою наукові школи. Всім зрозуміло, що підготовані три кандидати  наук, не  створюють наукової школи. А тому обрання дійсним членом академії  Туркевича В.З., який підготував усього трьох кандидатів наук і не створив визнаної науковою спільнотою наукової школи  здійснено з порушенням  Статуту НАН України і відповідно має бути скасовано. Наприклад, за рішенням суду, якщо інші можливості обмежені.

 Ганьба полягає не тільки у тому, що академіком обрали науковця, який підготував всього трьох кандидатів наук і не створив наукової школи, а ще і тому, що поважні академіки проголосували проти обрання ученого, під керівництвом якого захистили дисертації більше 20 кандидатів та докторів наук і який наукову школу створив.

Кореспондент: Ви, наводячи цей приклад, мабуть, мали на увазі себе?

В.Л.: Мені не хотілося б займатися піаром і порівнювати свої наукові здобутки з результатами діяльності кандидатів у дійсні члени НАНУ. Але, якщо Ви вимагаєте конкретики, то вимушений це зробити, як то кажуть "без зайвої скромності", але без пафосу.

Поважні члени Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства чомусь голосували 05.03.2018 р. за обрання академіками Туркевича В.З. і Рагуля А.В., які сумарно мали 463 публікації, в тому числі 15 книжок і підручників, і 21 винахід. При тому не голосували за обрання дійсним членом В.Л.Мазура, в активі у якого 600 публікацій, з яких 22 монографії і підручників, та 160 винаходів, багато з яких впроваджено в промислову практику з реально великим економічним ефектом. Тобто не голосували за кандидатуру ученого, наукові здобутки якого вдвічі перевищували сумарні результати наукової діяльності Туркевича В.З. і Рагуля А.В. разом взятих. Хіба це етично, морально?

Про непорівнянні показники діяльності названих науковців свідчить, до речі,  відсутність державних нагород у Туркевича В.З. і Рагуля А.В. Вони не удостоєні звання "Заслужений діяч науки і техніки", тоді як мені це звання було присвоєно ще у 1989 році, за часи УРСР. При тому, що я ніколи не був членом КПРС. Вимоги до цієї відзнаки ученого в ті часи були найвищими. У 1990 році мені була присуджена Премія Ради Міністрів СРСР, а у 2012 році - премія НАН України імені З.І.Некрасова. Думаю, що про професіоналізм, ділову репутацію і науковий  авторитет свідчать посади Міністра промисловості України, Радника Президента України, і двадцятирічний стаж перебування членом-кореспондентом НАН України. Таких відзнак не мають ні В.З.Туркевич, ні А.В.Рагуля.

Кореспондент: Оскільки Ви стали членом-кореспондентом НАН України ще у 1997 році, то чи голосували Ви за обрання членами-кореспондентами Ваших нинішніх конкурентів?

В.Л.: Так, я голосував за обрання членами-кореспондентами у 2006 році Сидоренка С.І., у 2009 Туркевича В.З., Рагуля А.В. та Гогаєва К.О. Голосував позитивно і за інших учених.

Кореспондент: Дуже цікаво. А чи є, на Вашу думку, ознаки корупції під час обрання членів-кореспондентів НАН України у 2018 році?

В.Л.:Вважаю, що є такі ознаки. У цьому відношенні вибори 2018 року у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства особливо відрізнялись негативом. Безпрецедентний конкретний факт фальсифікації і цілеспрямованого дезінформування академіків і членів-кореспондентів на виборах 05.03.2018р. у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства мав місце щодо кандидатури Большакова Володимира Івановича. Відомості щодо "наукових здобутків" цього кандидата в члени-кореспонденти НАН України, представлені Відділенням для голосування на виборах, були нахабно сфальшовані. Ніяких 90 монографій, як це засвідчено в інформації Відділення, Большаков В.І. не опубліковував. Перевірка каталогу Наукової бібліотеки ім. Вернадського, в яку обов'язково надходять усі надруковані монографії, засвідчила відсутність такої кількості книжок за авторством цієї особи. Але за ініціативою академіка-секретаря Відділення Лобанова Л.М., незважаючи на зазначений ганебний фальсифікат, під Большакова В.І. на виборах була відкрита персональна вакансія-спеціальність "Матеріалознавство будівельного комплексу". Корупція це чи ні?

Кореспондент: На Загальних зборах НАНУ 7 березня 2018 року               Л.М. Лобанов намагався виправдати факт висунення кандидатури                       В.І. Большакова. Чому ж йому не повірили?

В.Л.: А як можна виправдати фальсифікат? На мій погляд, цей факт носить ознаки неприкритої нахабної корупції. Погодьтеся, що підготована Бюро Відділення інформація щодо наукових здобутків Большакова В.І. дуже схожа на умисну дезінформацію. Згідно з представленими даними за період з 2012 по 2018 рік  В.І. Большаков нібито надрукував понад 1178 наукових праць, в т. ч. 52 монографії (а усього 90 монографій!!). Тобто, за вказаний період цей «науковець» кожен місяць публікував по 16 наукових праць і кожні 1,5 місяця видавав наукову монографію, працюючи без свят, вихідних та перерви на обід. Дезінформація це, чи ні? Хто повірить у таку скажену наукову продуктивність? Ганьба, що таку "інформацію" про кандидата на вакансію члена-кореспондента НАН України надало Бюро Відділення! Але ж нікого за дезінформацію навіть не пожурили. Буцімто все нормально.

На превеликий жаль, зараз у науці почувають себе як "риба у воді"  різні псевдовчені, псевдонауковці, що паразитують на праці своїх підлеглих. Національна академія наук України зобов'язана навіть близько не підпускати такого роду пройдисвітів до свого середовища.

Кореспондент: Так чому ж, на Вашу думку, певні сили намагалися протягнути В.І. Большакова у члени-кореспонденти НАНУ?

В.Л.: Це треба спитати, мабуть, у Лобанова Л.М. Вони товаришують. Большаков В.І. працював ректором Будівельного інституту (тепер університету) у Дніпропетровську (Дніпрі). Спеціалізується в сфері термічної обробки сталі. Видатними досягненнями в цій сфері він не відзначився. В Дніпрі є декілька учених найвищого рівня, які працюють у цій сфері науки. Декілька разів Большаков В.І.  вже намагався пройти у члени-кореспонденти НАН України як матеріалознавець металургійного профілю. Його не обирали. Тож виникає питання, хто і на яких підставах відкрив під нього вакансію "Матеріалознавство будівельного комплексу"? Прямого відношення до "будівельного комплексу" сфера термічної обробки металів не має. А будівельна сфера не підпадає під ознаки матеріалознавства. Я вважаю і висловив таке твердження, що згідно зі Статутом НАН України ніякі товариські відносини не можуть бути підставою для відкриття спеціальної вакансії на виборах, і у такий спосіб протягнути                В.І. Большакова, чи когось іншого, у члени-кореспонденти. Як би  цю подію не намагалися обґрунтувати, виправдати. На Ваш погляд, це – корупція чи кумівство? В будь-якому разі – це ганьба для Відділення. І загальні збори НАН України 7 березня 2018 р. своїм голосуванням по цій кандидатурі підтвердили такий висновок.

Кореспондент: На Вашу думку чим обумовлений факт попередньої домовленості вузьким колом членів Відділення щодо пріоритетного голосування за кандидатури Туркевича В.З. та Рагуля А.В., незважаючи на значно нижчі фактичні показники наукової діяльності цих осіб порівняно з іншими кандидатами в академіки. Більш того, незважаючи на те, що Туркевич В.З. навіть за формальними ознаками не відповідає статусу академіка НАН України, під нього була створена окрема спеціальність ?!. А Рагуля А.В., в порушення вимог до процедури виборів, був безпідставно поставлений на перше місце в переліку кандидатів.

В.Л.: Ще раз наголошую, що кандидатури В.З. Туркевича і А. В. Рагуля, які були проголосовані "за" на виборах у Відділенні 05.03.2018р, не відповідають вимогам п. 5 Статуту. Туркевич В.З. і Рагуля А.В. не створили "визнані вітчизняним і світовим науковим товариством наукові школи", що вимагає положення п. 5 Статуту. Повторюю, Туркевич В.З. підготував усього трьох  кандидатів наук, що ніяк не свідчить про створення ним наукової школи. У зв'язку з цим "конкретним фактом" є підстави оскаржити в судовому порядку вибори В.З. Туркевича академіком НАН України і скасувати за рішенням суду обрання Туркевича В.З. академіком. А причина того, що сталося, полягає в тому, що представники двох відомих інститутів, що входять до складу Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства, мають, висловлюючись термінологією Верховної Ради, "контрольний пакет голосів" у Відділенні при виборах академіків і членів-кореспондентів і цим користуються на свою користь, забуваючи про етику і мораль, про Статут НАНУ. На поверхні ситуація виглядає пристойною. На дві вакансії академіків у Відділенні було 5 претендентів. Нібито нормальний конкурс - 2,5 особи на 1 місце. Але ніякого конкурсу по  суті не було. Відбулася змова, "договірняк", бо існує монополія двох інститутів.

Пояснюю - голосують 20 академіків. Щоб бути обраним треба набрати мінімум 14 голосів "за". Нюанс полягає в тому, що з двадцяти голосуючих, десять голосів належать представникам двох інститутів (4 плюс 6 голосів). Далі наукові інституції, які мають "контрольний пакет" голосів на виборах, домовляються про те, що представники інституту "А" голосують виключно за кандидатів від інституту "Б", а представники "Б" виключно за кандидатів від "А". Такий спосіб стовідсотково гарантує "вибори" заздалегідь призначених кандидатур від "А" і "Б". Всі інші кандидати виконують роль масовки. Вони потрібні як декорація для створення ілюзії демократичності процедури виборів. В результаті, попередньо неузгоджений кандидат апріорі не має навіть теоретичних  шансів набрати 14 голосів з 20, якщо 10 голосів будуть віддані за кандидата зі "свого" інституту. Ось і все. В цій змові поняття совісті,честі, порядності, етики, моралі не фігурують. Я про це наголошував і зараз вважаю, що "договірняки" під час голосування за певні кандидатури – це корупція в широкому сенсі цього поняття, підрив основ побудови Національної академії наук України.

Кореспондент: Невже вибори у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства відбувались за такою примітивною схемою? А як на це реагували представники інших академічних інститутів, наукових центрів?

В.Л.: Фактично саме так все і відбувалось. Виконавці ролей в цій виставі відомі. Головними діючими особами в сценарії, що реалізували, були академік-секретар Відділення Л.М Лобанов та його заступники Ю.М. Солонін і згаданий вище Туркевич В.З. Перші два представляють два названих інститути, які володіють "контрольним пакетом голосів" на виборах. Туркевич В.З.,який також є заступником академіка-секретаря Відділення, мав необмежену можливість лобіювати свою кандидатуру і домогтись, щоб під нього відкрили вакансію із назвою саме його спеціальності. Але, як свідчить життя, були ще додаткові домовленості. Представники у Відділенні науковців Харківщини, Західної України - відстоюють свої регіональні інтереси і навіть при бажанні не мають можливості кардинально змінити ситуацію. За лояльність до "більшості" вони від неї отримують певну "квоту" при виборах Відділення.

Кореспондент: Але ж голосування відбувалось таємно. Тому академіки і члени-кореспонденти мали можливість не приймати участь у "договірняках" та голосувати, як то кажуть, по совісті.

В.Л.: Безумовно, таку можливість вони мали. Але діяли інакше. Я не розумію, навіщо авторитетним вченим підлаштовуватись під сумнівні гасла. Схоже давлять на них корпоративні інтереси. Сумно від цього. А все "таємне" рано чи пізно стає "явним".

Кореспондент: Чи часто при виборах членів-кореспондентів і академіків для "протягування" певних кандидатів під них формулюють вузьку спеціальність?

В.Л.: Така практика у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства поширена. В деяких Відділеннях від цього відмовились. На мій погляд ганьба, коли для "протягування" у члени НАН України кандидатів, відверто слабших у науковому відношенні, вигадують вузьку, штучну спеціальність, орієнтовану виключно на одну конкретну особу. Показовий приклад на останніх виборах  це формулювання спеціальності виключно під Туркевича В.З. Такі факти не відповідають етичним стандартам, на яких базується Національна академія наук України, якою б риторикою їх не "обґрунтовували".

Кореспондент: Названі Вами факти є неспростовними. А висловлені аргументи виглядають переконливими. Чому ж тоді дехто з Ваших колег по Відділенню і членів Президії НАНУ не повною мірою поділяють висловлену Вами критику?

В.Л.: Загальні збори НАН України 07 березня 2018 р. голосуванням "проти" не підтримали результатів виборів у Відділенні кандидатур Рагуля А.В. і Большакова В.І. і віддали голосів "проти" кандидатури Туркевича В.З. Мабуть не всі запам'ятали його прізвище Туркевич, щоб викреслити. Важливо зазначити, що на Загальних зборах НАНУ проти результатів виборів у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства , голосували і члени Відділення.    

Така велика невідповідність між голосуванням у Відділенні та на Загальних зборах НАНУ є винятковою подією, а тому потребує глибокого аналізу причин. Неприпустимо при проведенні виборів порушувати Статут Національної Академії наук України. Але, факти свідчать, таке мало місце на виборах у Відділенні 25 квітня 2018 р.

Дуже схоже, що окремі члени Відділення навмисно або з нерозуміння наслідків здійснюють у порушеному питанні підміну понять, акцентуючи увагу і апелюючи до виступів на Загальних зборах НАН України 7 березня 2018 р., а не аналізують причини неприйняття Загальними зборами результатів голосування у Відділенні. Кожний член НАН України має право висловити свою думку і озвучити певну критику. Апелювати, якщо для цього є підстави, з приводу голосування на Загальних зборах НАН України слід не до виступаючих, а до учасників Загальних зборів у цілому. Бо рішення прийняли Збори. Члени НАН України вислухали ж на Загальних зборах аргументи академіка-секретаря Відділення Лобанова Л.М., який намагався пом'якшити висловлену критику, і проголосували, знаючи кандидатів, повністю розуміючи ситуацію і висловлюючи своє до неї ставлення. Сумарно більше ~ 300 голосів "проти" результатів голосування у Відділенні. Це виключає випадковість того, що сталося. Відділенню фізико-технічних проблем матеріалознавства необхідно розібратися в дійсних причинах того, чому Відділення проголосувало за тих кандидатів у дійсні члени і члени-кореспонденти, які за рішенням Загальних зборів НАН України не заслуговують бути обраними на визначені вакансії. Певним членам Відділення не слід намагатися виправдовувати помилковість своїх рішень, а треба погодитися з висловленою критикою і відреагувати у демократичний спосіб на рішення Загальних зборів НАН України 7 березня 2018р.

Кореспондент: Не виключено, що дехто оцінив Ваш виступ як емоційну реакцію на те, що Вас не обрали дійсним членом НАН України.

В.Л. Спробую пошуткувати. Звання "академік" чи "член-кореспондент" - це рамка до портрета вченого. Мій портрет в історії вже написаний. Іноді портрети не оформлені рамою. Але хіба це принижує цінність портрету. Буває, що рама дуже гарна, а портрет являє собою "Білий квадрат".

Я стресостійка особа, тренована працею на дуже відповідальних посадах. Але незважаючи на великий життєвий  досвід, мабуть, іноді залишаюсь наївною людиною. Відверто кажучи, я навіть не уявляв, що попри наявні показники наукової діяльності мої колеги, академіки, які на виборах у 2009 році у Відділенні голосували за обрання мене дійсним членом НАН України ( тоді необхідну кількість голосів "за" набрали два кандидати, а вакансія була одна),в цьому році проголосують проти моєї кандидатури. При тому, що за минулі дев'ять років мої наукові здобутки та їх реалізація у промисловості значно підвищились. Та я спокійно до цього відношусь філософськи. Безумовно, є певне розчарування в колегах, з якими, як я вважав, були шанобливі та дружні стосунки. Виходить, що я помилявся в цьому. Забув, що на мої погляди, наукові результати, займані посади, авторитет у промислових колах і так далі дехто завжди реагував ревностно(ревно). Гумористи шуткують, що за кількістю чвар - середовище вчених на другому місці після спільноти акторів.

Моя громадська позиція, виступи на зборах та у ЗМІ обумовлені виключно інтересами Відділення і Академії в цілому, а не власними амбіціями, чи неповагою до будь-кого з науковців. Нічого особистого. Я об'єктивно виклав факти, які, м'яко кажучи, не прикрашають процедуру проведення виборів у Відділенні. Важко зрозуміти, чому неспростовні докази були сприйняті окремими членами НАНУ так болісно. Але це не мої проблеми. Я завжди відверто висловлював своє відношення до подій, незалежно від того, подобаються мої висновки комусь, чи ні. І надалі не маю наміру змінювати свої принципи.

Кореспондент: Ви згадали про"етичну норму", яка нібито діє при виборах членів НАНУ. Що це за норма?

В.Л. У Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства та, мабуть, і в інших відділеннях академії десятки років діяла "етична норма", згідно з якою кандидат, який набрав необхідну кількість голосів при виборах, але не пройшов, оскільки інший претендент набрав більше голосів, а вакансія була одна, мав пріоритет на наступних виборах. Зрозуміло і справедливо. Але на останніх виборах у Відділенні ті ж самі академіки, які на попередніх виборах проголосували "за" одного з кандидатів, нині забули про "етичну норму" і проголосували вже "проти" того ж самого кандидата. Тобто при розгляді моєї кандидатури про етичну норму забули. При цьому дуже схоже, що голосування відбувалося "пакетом", за попередньою змовою установ, в яких ці академіки працюють.

І ще один аспект. Він стосується етики і моралі, в тому числі щодо голосування на виборах. Кожному кандидату академіки при зустрічі обіцяють підтримку. Але це порожні слова. Наведу такий приклад. Одному з кандидатів на останніх виборах, а саме Сидоренку С.І, академіки нашого Відділення надали 11 письмових відгуків про підтримку. А проголосували за цього кандидата тільки 6 академіків. Це етично, чи неетично? В очі говорити і навіть підписувати позитивний відгук про підтримку, а поза очі - голосувати "проти". Лицемірство це, чи ні?

Кореспондент: А з якими показниками за кількістю опублікованих наукових статей, монографій, винаходів обирались нині діючі академіки у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства, порівняно з результатами Вашої діяльності в науці.

В.Л. Відносно моїх показників наукової діяльності на дату "березень 2018 року"я вже Вам відповідав, порівнюючи їх з показниками В.З. Туркевича та А.В. Рагуля. Показники науковців, обраних в останні 15-20 років в академіки по нашому Відділенню я детально не відстежував. На час обрання дійсними членами НАН України більшість учених  нашого Відділення опублікували приблизно від 200 до 400 наукових статей, по 2-6 книжок (монографій, підручників), створили до 100 винаходів. Є відхилення  від цих цифр в обидва боки.

Кореспондент: Виходить, що навіть на час обрання Вас членом-кореспондентом у 1997 році, показники Вашої наукової діяльності були вищими за названі. Так?

В.Л. В певній мірі. Мені приємно згадати, що навіть при захисті докторської дисертації у 1982 році в моєму науковому доробку було вже 6 книжок. При цьому, як мінімум дві з них: "Отделка поверхности листа" і "Производство автомобильного листа", стали класикою. Кажу це не для піару. Для ученого таке - особлива нагорода. Бо не завжди так стається.

Кореспондент: В деяких своїх виступах, листах Ви згадували про питання підрахунку голосів на виборах в НАН України.

В.Л. Згадував. Складається враження, що у цьому питанні в Академії також не все гаразд. На багатьох виборах у нашому Відділенні траплялися випадки, коли при підрахунку голосів у деяких кандидатів виявлялося по декілька недійсних бюлетенів. Навіть більше десяти. Коли один бюлетень недійсний, то це можна пояснити неуважністю голосуючого. Але коли при підрахунку голосів за кандидатів, яких треба було провалити, несподівано з'являлося по декілька недійсних бюлетенів , то це вже насторожує. Згадується прислів'я, що не важливо, як  голосували, а важливо як підрахували.

На підтвердження сказаного я готовий навести приклади з конкретними прізвищами і конкретними результатами сумнівних голосувань. За результатами підрахунку голосів при голосуванні у Відділенні за мою кандидатуру на виборах у 2009 році "проти" було всього два голоси. Але з'явилось чотири недійсних бюлетеня. Цього виявилося достатньо, щоб я опинився на другому непрохідному місці. А першу, прохідну, позицію, зайняв кандидат, який мав три голоси "проти", але недійсних бюлетенів у нього не з'явилось. Ніяких припущень з цього приводу робити не буду. Але саме поява недійсних бюлетенів вирішила результати обрання академіка.

Кореспондент: Валерію Леонідовичу, враховуючи все, що ви висловили, які Ваші подальші дії щодо розглядаємої ситуації?

В.Л. Крапки над "і" остаточно ще не поставлені. Наведений в протоколі Засідання Президії НАН України № 7 від 21.03.2018 р. висновок я розглядаю як особисту образу, як приниження моєї честі, гідності та ділової репутації в розумінні статей 297 і 299 Цивільного кодексу України. Підкреслюю, що замість подяки за принциповий виступ по суті назрілих і волаючих проблем в зазначеному протоколі Президії НАНУ, всупереч отриманої підтримки Загальними зборами, мене безпідставно звинуватили у наведенні фактів, які нібито не мали місця. Такий підхід суперечить принципам організації НАНУ.

У зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне і прошу дезавуювати в протоколі засідання Президії НАН України від 21.03.2018 №7 негативні висловлювання на мою адресу щодо нібито недостовірності наведених фактів і "переходу межі ділової критики" у виступі на Загальних зборах 7 березня 2018р. Вважаю за необхідне зафіксувати в окремому спеціальному протоколі Президії НАН України наявність порушень Статуту НАН України і процедури виборів 05.03.2018р. у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства. Відмова від спростування безпідставного звинувачення мене в протоколі Президії, буде оцінена мною як  намагання приховати порушення і ухилитись від відкритого та чесного їх обговорення. З перекладанням проблем, як то кажуть, "з хворої голови на здорову", я не погоджусь і буду змушений на власний розсуд вжити заходи щодо відстоювання мого права на повагу до гідності та честі і на недоторканість ділової репутації в розумінні Цивільного кодексу України.

Я вважаю, що неприпустимо залишати не спростованими і безкарними не тільки неетичні і не відповідаючи беззаперечним фактам "висновки" у протоколах, а і формування у будь-кого з членів НАНУ впевненості в тому, що їх неетичні вчинки, не кажучи вже про дії на грані фолу, ніколи не стануть предметом широкого обговорення і оцінки у суспільстві. Промовчати - значить підтримати ганебну практику та погодитись з виявленими порушеннями. Замовчування недоліків у визначених питаннях- неприпустима річ.

Незважаючи на висловлену критику, я вважаю, що авторитет Національної академії наук України в суспільстві залишається високим і відповідає її статусу найвищої наукової установи держави. В своїй громадській діяльності я завжди підкреслюю і відстоюю цей статус нашої Академії, використовуючи усі можливі аргументи. Вважаю і стверджую, що НАН України - це інтелект нації, скарбниця знань та людського розуму,  непорушне надбання народу України. Необхідно, щоб кадровий склад її дійсних членів і членів-кореспондентів беззаперечно відповідав цьому високому статусу.

Кореспондент: Дякую, Валерію Леонідовичу за відверті відповіді на поставленні мною запитання. З Вашої згоди ми додамо до тексту цього інтервью таблицю, яка характеризує кандидатів в академіки на виборах у Відділенні фізико-технічних проблем матеріалознавства. Бажаю Вам творчої наснаги і подальших успіхів.

Довідка щодо кандидатів на виборах в академіки НАН України по Відділенню

Фізико-технічних проблем матеріалознавства в 2018 році і результати голосування у Відділенні 05.03.2018 р.

(Офіційні відомості, що підготовлені бюро Відділення. Академік-секретар Відділення - Лобанов Л.М.)

Примітка: 1. Участь в діяльності науково-громадських об'єднань щодо покращення якості вищої освіти, наукового рівня дисертацій, моральності і етичності в науковому середовищі, боротьби з плагіатом, удосконалення законодавства в сфері вищої освіти та інш. (див. публікації в щотижневику "Дзеркало тижня" (ZN.UA) 2015, №8, №47; 2016, №31; 2017, №23, 2017, №42; щотижневику "2000" 20.02.2017; 12.01.2018; газеті "Урядовий кур'єр" 2014, №66; 2014, №99; 2015, №40; газеті "Голос України" 2017, №115; 2017, №232 та інші.