Окремі аспекти форми, яка властива шлюбному договору

В даній статті зясовується, чи повинен шлюбний договір підлягати нотаріальному посвідченню.

    Національним законодавством передбачено, що подружжя має різні права, яким  свою чергу притаманний майновий чи особистий немайновий характер. Зокрема чоловік і жінка, що перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, можуть укласти шлюбний договір. Чи повинен згаданий правочин підлягати нотаріальному посвідченню?

    Правове регулювання вищезазначеного аспекту відбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридичну регламентацію форми, яка притаманна шлюбного договору, а також питань, пов’язаних з нею, в свою чергу здійснюють:

-    Головний закон (Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України));

-    звичайні закони (Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III надалі по тексту – СК України).

   Кожна людина, дбаючи про себе та свою сім’ю, водночас може скористатися тими або іншими можливостями, окремим з яких в свою чергу притаманний соціально-економічний характер. Зокрема відповідно до юридичною нормою,

яка закріплена національним законодавцем в ч. 1 ст. 41 Конституції України,

кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.

    Подібна за своєю суттю норма передбачена іншими вітчизняними законами. Скажімо, як передбачено юридичною нормою, що отримала своє закріплення в ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. 

    Чіткий і недвозначний зміст вказаних норм в частині всебічного з’ясування форми, яка притаманна шлюбному договору, отримав належну конкретизацію в інших нормативно-правових актах. Що це означає?

    Людина, утверджуючи себе в цивілізованому демократичному суспільстві, як законослухняну і доброчесну особу, водночас стає безпосереднім суб’єктом тих чи інших стосунків. Зокрема дана особа вступає в сімейні правовідносини.

    Таким стосункам притаманні різні за своїм змістом юридичні особливості. Зокрема у відповідності до юридичної норми, охопленої ч. 2 ст. 7 СК України, вищевказані стосунки можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

    Наведена регламентація стосується дуже різних за своєю суттю правочинів, що в свою чергу спрямовані на досягнення конкретного правового результату. Зокрема однією з таких правомірних дій є шлюбний договір.

    Чинним законодавством передбачено вказівки про те, що даному правочину притаманні відповідні юридичні ознаки. Зокрема згідно з юридичною нормою, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 94 СК України, шлюбний договір укладається в письмовій формі та нотаріально посвідчується.

    Таким чином, особи, що вчиняють даний правочин, зобов’язані дотриматися  відповідної процедури. Зокрема зазначені суб’єкти повинні пам’ятати про те, що нотаріус повинен посвідчити шлюбний договір.