Як з'явився Кам'янець (легенда)

Легенда, про походження м.Камянець-Подільський

В стародавні часи жила бідна вдова з двома синами. Хлопці були працьовиті, але невдахи. Де поселяться - то якась біда стається: то вода хату знесе, то буря кругом ліс завалить, а то і саранча налетить і виїсть усе.

Стала бідна вдова слізно Богородицю просити, аби дала притулок її синам. Три роки мовчала, лиш молилась. Сіла якось вдова на поріг, курчат годувати. Хоч був ранок, та огорнув її сон. Цей сон був віщий: приходить на подвір’я Божа Мати. І згадала жінка, що як присниться Мати Божа, чи Бог, то можешь просити, що бажаєшь найдуще.

Через сон жінка скрикнула: Мати Божа, дай притулок синам моїм, вкажи, де поселитися!

Богородиця мовила: Нехай твої сини запам’ятають той сон, що побачать цієї ночі.

Вдова перший раз за три роки заговорила з синами: Сини мої, як побачите цієї ночі сон, запам’тайте його, то буде знак вам від Богородиці!

Лягли брати ввечері спати. Приснився їм сон віщий. Ніби стіна розступилася і через неї ввійшов до хати старенький дід. Він був босий, у довгій білій сорочці, з непокритою головою, спокійне і світле лице, а борода і волосся білі, як лунь (білий орел).

Він каже до братів: Як зійде сонце, беріть лук зш стрілами, сідлайте коней, рушайте в дорогу. В дорозі ви зустріните провідника, їдте за ним, він вас приведе туди, де жити маєте.

Сказав це дідок і зозвіявся, як туман. Прокинулись брати і без слів зрозуміли, що їм приснилося одне і теж. Почали мовчки збиратися в дорогу.

Скочили вони на коней і понеслись так, що вітер не міг їх наздогнати. Тут перед ними вискочив з чорного лісу олень з величезними рогами. Вони, забувши про поводиря, якого мають зустріти, почали полювати на оленя. Домчали до річки. Річка була вузька, але повна круч. Хлопці спинили коней, а олень легко скочив в воду і поплив поміж круч і вирів. Коні, не чекаючи наказу господарів, самі ввійшли в річку і поплили за оленем. Перепливши річку, вибрались на високу скалу. Там був олень. Брати одночасно випустили дві стріли і влучили в оленя. Приготувавши оленину, попоїли і почали оглядатися навкруги.

Побачи високий острів, оточений швидкою річкою і кам’яними скалами, як стінами. В цей час вони здогадалися, що то і є те саме місце, яке їхня мати у Богородиці вимолила для своїх синів. І олень той був посланцем Бога-поводирем.

І поселилися там брати. Почали біля них інші люди селитися. І своє селище Кам’янцем назвали. Але нелегко там жилося людям. То розплати за гріх, вчинений братами(вбивство оленя). То турки нападуть, то поляки.

Але жителі Кам’янця-Подільського, що на Поділлі, схожі на той камінь-такі ж міцні духом, та схожі на ту річку- такі ж текучі, оминають всі житьєві кручі...