Проблема журналістської освіти в українських університетах

Стати журналістом тим легше, ніж легше тобі писати; стати поетом тим важче, ніж легше тобі писати. 3. Графф

   Більшість абітурієнтів, які планують вступити на факультет журналістики в будь-якому університеті України до кінця не завжди розуміють, яку професію вони хочуть опанювати, та чи потрібно їм це взагалі? Майбутні студенти гадають, що вчитися на журналіста – справа не з тяжких. Вони також вважають, що після закінчення університету проблем із працевлаштуванням у них не буде, вони стануть справжніми професіоналами своєї справи та будуть відомими на все місто, країну чи, навіть, світ.

Звісно, може, хтось і досягне свого успіху в медіа-просторі та справа не тільки в самих студентах та їхньому потенціалі. Дуже важливим є момент журналістської освіти у вищих навчальних закладах, а саме викладання дисциплін з потрібного фаху. У сучасних студентів факультетів журналістики дуже часто постає питання «А чи потрібна освіта журналіста, щоб працювати в ЗМІ?».

Головною проблемою в сучасній журналістській освіті у ВНЗ України є теоретична спрямованість на цю гуманітарну дисципліну. Так, це Вам не технічна спеціальність, де потрібні зазвичай лабораторні та практичні завдання, щоб краще набути професійні навички. Але ж журналістика – це творча професія, яка вимагає більш практичного направлення та якомога більшого досвіду. Талановиті люди – це добре, але який талант «виживе» без постійної практики та осягнення чогось нового? 

І зараз не йде мова про ту найбільшу кількість практик серед інших факультетів у вищих навчальних закладах. Зазвичай на бакалавраті всі факультети надають можливість ознайомитися із майбутньою професією при проходженні двох практик: навчально-ознайомлювальної та виробничої. Факультет журналістики в цьому аспекті є гарним виключенням: наприклад, в Запорізькому національному університеті на факультеті журналістики за чотири роки навчання студенти мають пройти сім навчальних практик. В інших вузах країни практик також більше, ніж на будь-яких інших спеціальностях. А все це через те, що ця спеціальність – є творчою. І саме на цих практиках студенти повинні почати потрохи проявляти свої творчі здібності, шукати себе серед «журналістського життя» та «виписуватися». Але цього недостатньо, щоб стати професійним журналістом.

Даючи теоретичну підготовку майбутнім журналістам, викладачі повинні пам’ятати, що журналістика – це не наука, а професія, причому дуже прикладна. Тому практики повинно бути більше, ніж теорії. Журналіст повинен не тільки знати, а й вміти. Тому важливо, щоб студентів навчали люди, у яких є практичний досвід. Майбутніх журналістів потрібно вчити логіці та критичному мисленню, адже самі ці люди в майбутньому будуть формувати думки людей та допомагати обрати їм правильну громадянську позицію. На парах майбутні журналісти повинні розбирати різноманітні ситуації, які мають місце бути в сучасній журналістській галузі та описувати певні проблеми різними методами та шляхами. 

Ніхто не говорить, що теорію взагалі не потрібно вивчати. Але почитати літературу з журналістики можна і самостійно, було б тільки бажання. Практичні навички – ось, що є більш важливим для майбутніх фахівців з журналістики. Дуже часто буває так, що людина, закінчивши факультет журналістики у вищому навчальному закладі не може зрозуміти, як потрібно правильно писати новини, статтю чи репортаж. Помилятися при написанні потрібно при навчанні в університеті, щоб була можливість виправитися та  почати створювати якісні власні матеріали. Адже потім на робочому місці всі огріхи будуть впливати на репутацію журналіста.

Взагалі, професія журналіста дуже специфічна. Її можна порівняти з терапевтичним відділенням. Адже терапевт – це лікар, який знає симптоми багатьох хвороб, через нього проходить багато хворих, куди вже потім він визначає до більш вузького спеціаліста. Так і журналіст – це людина, яка повинна бути різнобічною. Він повинен розуміти проблеми економіки, політики, соціуму та інших галузей. Навіть не те, що б розуміти, а вміти правильно оцінювати і подавати інформацію.

А ось проблема всіх вузів, де отримують журналістську освіту в тому, що ту ж економіку або політологію викладають по тій програмі, що і студентам, які поглиблено навчаються на цих спеціальностях. Тобто нам намагаються «втирати» ту інформацію, ті знання за три пари, в той час як інші студенти вчать це все п’ять років. І ось як після цього можна бути різнобічним. Виходить, що ти сам повинен для себе розвиватися, цікавитися і вивчати, щоб бути освіченим. Так і з цього виникає питання, а чи варто тоді поступати на журфак?

Є дуже багато думок з цього приводу та яка з позицій є вірною – нікому не відомо. Хтось вважає, що без вищої освіти журналіста людина не зможе працювати в провідному ЗМІ, хтось – навпаки впевнений, що це зайва трата часу і краще самому набувати практичних навичок, а не «просиджувати всю теорію» в університеті. Наразі дуже багато відкривається шкіл журналістики, постійно проводять журналістські тренінги, які краще засвоюються студентами, ніж звичайні «сухі» пари у ВНЗ.

Отже, якщо в подальшому ми хочемо бачити людей освічених і різнобічних, то варто докласти до цього максимум зусиль, в першу чергу – посилити практичній бік на факультеті журналістики. Звичайно, все ще залежить і від самої людини, її цілей і розумінь, чого саме вона хоче від життя і де їй краще реалізуватися.

І треба завжди пам’ятати, що журналістика – це творчість, а творчими людьми не стають, а народжуються. Тому неважливо на кого ти вчишся, якщо у тебе душа лежить до пера і мистецтва, то так чи інакше твоє життя буде пов’язане саме з журналістикою.

 Думки фахівців: http://ru.telekritika.ua/education/nuzhen-li-zhurfak-zhurnalistu--mnenie-redaktorov-657502