Українські французи.

Село Атаки Чернівецької області - найстаріше поселення французів на Україні.

Одним із джерел вивчення міжетнічних контактів є антропоніми — власні імена людей.Про це розповідає професор кафедри іноземнознавства Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича  - Василь Де Ващенко. 

Великий інтерес становить дослідження антропонімії районів з етнічно змішаним населенням, одним з яких є Буковина. Предметом нашої уваги стала своєрідна антропонімія села Атаки Чернівецької області, де на початку XIX ст. за ініціативою швейцарця Фредеріка Сезара де ла Гарпа було засновано французьке поселення. Французи, точніше франко-швейцарці (вихідці з франкомовних кантонів Швейцарії), були запрошені до Бесарабії з метою заснування на півдні країни виноградарства. За часів виникнення поселення основною мовою спілкування колоністів була французька. Досить швидко (60-70-ті pp. XIX ст.) позначилася тенденція до мовної асиміляції поселенців. Через двомовність відбулося витіснення рідної мови і перехід півночі Бесарабії на офіційну мову — російську (поч. XX ст.). Французька мовна система значною мірою продовжувала зберігатися тільки в складі особових імен. Архівний матеріал дозволяє відтворити систему найменувань у поселенні за перші тридцять років його існування. Документи цього періоду зберігають оригінальні антропонімічні формули, які не тільки відтворюють антропонімічну систему поселення, а й деякою мірою дають уявлення про французьку національну систему найменування взагалі. Так, поселенці зберігають традиційну графіку імен, структуру найменувань, яка передбачає наявність двох компонентів: особового імені та прізвища, пор.: Daniel Besson, Victor Campiche, David Dupertuis, Vitali Olijnyk. Варіювання структури антропонімів відбувається щодо кількості особових імен, яка спочатку була пов’язана з вірою в те, що людина, названа іменем святого, нібито мала його за покровителя: чим більше вона мала імен, тим більше святих її захищало. Згодом кількість імен стала ознакою шляхетного походження людини. В антропонімічній системі с. Атаки найбільше тричленних найменувань з двома особовими іменами, пор.: Charles Auguste Granjean, Jean Louis Plantin. 

Наявні багатоскладові найменування, де перші компоненти — особові імена, а останню позицію займає прізвище, пор.: Georges Jean Samuel Testus. У звітах поселення державним установам збереглися особливі формули найменування, які вживалися в офіційних документах: їх компоненти йдуть у такій послідовності — одне (кілька) особове ім’я + слово fille «дочка» чи fils «син» + одне (кілька) особове ім’я та прізвище батька, пор. Jean Samuel fils de Juste Chevalley, Caroline fille de Jean Daniel Jaton. У групі прізвищ с. Атаки представлені основні етимологічні класи прізвищ, характерні для французької антропонімії. Адаптація французького імені проявилася в практичній транскрипції (передача засобами орфографії і фонетики однієї мови фонетики і орфографії іншої мови), пор.: Daniel Besson стає Даніель Бессон, Samuel Gander — Самуель Гандер та ін. Мала місце також ідентифікація національних варіантів імен: Charles замінюється на Карл, Auguste — на Август, Julie — на Юлія, Маrіе — на Марія. Значних змін зазнала структура французької антропонімічної формули. Під впливом східнослов’янської моделі найменування вона позбавляється кількох особових імен; найбільш часто вживаними стають імена з одним особовим іменем: Charles Auguste — Август, Jacob Samuel — Самуил. Імена французів с. Шабо, зафіксовані на початку та в середині XX ст., як і сучасні імена нащадків поселенців, мають тричленну структуру (ім’я, по батькові, прізвище), цілком відповідну вимогам східнослов’янської антропонімічної формули, пор.: Бессон Аліса Давидівна, Доні Цецілія Цезарівна, Тапі Олександр Іванович, Мієвіль Антон Михайлович,Олійник Віталій Густович та ін. У змінах, яких зазнає французьке ім’я, простежується тенденція до уподібнення системи найменувань невеликого мовного ареалу, функціонуючого в іншомовному оточенні, до антропонімічних моделей основного мовного масиву. Поступова втрата поселенцями французьких мовних традицій, білінгвізм супроводжувалися трансформаціями особових імен, які, незважаючи на зміни, що виникли в результаті міжмовного контактування, продовжували зберігати певний етнічний відтінок. 

Починаючи з 20-30-х pp. XX ст., коли нащадки поселенців більше не володіють рідною мовою, особові імена залишаються єдиним наслідком французької мовної системи, своєрідним реліктом її.