Нова освіта – шлях до сучасної системи формування людського капіталу

Поточного року система аграрної освіти в України зазнала радикальних змін. Усі бюджетні видатки на утримання закладів освіти, які раніше перебували у системі Мінагрополітики, передано до Міносвіти

В країнах ЄС вже тривалий час точиться дискусія стосовно ролі і місця вищої аграрної освіти – наприклад, наскільки аграрна економіка є специфічною і чи не може просто бути інкорпорована в систему загальних економічних знань. Тож, на відміну від так званих професійних шкіл, де навчають спеціалістів робітничих спеціальностей, із сильним акцентом на отримання практичних знань, система вищої освіти поступово універсуалізується. Наразі маємо аналогічні процеси і в Україні.

Поточного року система аграрної освіти в України зазнала радикальних змін. Усі бюджетні видатки на утримання закладів освіти, які раніше перебували у системі Мінагрополітики, передано до Міносвіти. Це рішення неоднозначне. Принаймні існують різні точки зору щодо його доцільності. Виникли прикрі непорозуміння з фінансуванням закладів, спричинені реформаторським поспіхом. Тож насамперед зусилля Міністерства аграної політики приділялись врегулюванню ситуації та  розблокуванню  надходження коштів. Викладачі мають отримати зарплати, а студенти – стипендії, які заборгувала їм держава. Реформа не може погіршувати умови функціонування аграрної освіти та життя освітян. Навпаки – має покращити.   Попри поспіх прийнятого рішення та негаразди перехідного періоду.

Система освіти як інноваційний центр взаємодії держави, суспільства і громадян

Регулярно обговорюємо із нашими освітянами комплекс проблемних питань. Лише за останні дні мав зустрічі у Житомирі та Чернігові з представниками аграрних університетів. Діалог триває і в Києві, зокрема у співпраці із асоціацією освітян-аграріїв. Питання реформування аграрної освіти – на моєму міністерському контролі.

Реформування освітньої та наукової систем в Україні, зокрема в аграрній сфері, - не простозміна відомчої прописки. На часі – виконання нового закону «Про вищу освіту», зміни менеджменту аграрних навчальних закладів, перехід на принципи стратегічного планування та маркетингу ринку освітніх і наукових послуг, управління персоналом. Цього можна досягти лише за умови реформування та оптимізації системи освіти за єдиними правилами. Власне ця умова стала ключовою, коли торік приймалося рішення щодо перепідпорядкування аграрних ВНЗ.

Мінагрополітики, як і раніше, налаштовано на глибоку, системну співпрацю з аграрними навчальними закладами. Попри зміни у формальному підпорядкуванні. Для нас принципово впливати на процес підготовки кадрів для галузі, розвиток нових технологій та інновацій. Відомство має унікальний досвід та методичні напрацювання. Ми краще за інших розуміємо структуру сільського господарства. І можемо на експертному рівні орієнтувати галузеві ВНЗ щодо перспектив галузі та прогнозів на ринку праці.

Ми будемо впливати на формування державного замовлення аграрних спеціальностей. Визначатимемо потребу в кількості навчальних місць. Адже саме аграрне відомство аналізує запити відповідних галузей у фахівцях, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрах.

Впевнений, що нові тенденції розвитку аграрних ВНЗ неможливі без дієвої участі громадськості у формуванні освітньої і наукової політики університетів. Відтак пропозиції Мінагрополітики щодо подальшої координації системи аграрної освіти відпрацьовані робочими групами із залученням незалежних експертів і передані Міністерству освіти і науки.

Перерозподіл повноважень між суб'єктами освітньої системи має відбуватися з огляду на ринкові фактори розвитку вищої освіти. Маємо з одного боку зберегти фундаментальні надбання, а з іншої – відповідність європейським принципам, а також потребам особистості й суспільства. Система освіти має стати інноваційним центром взаємодії держави,суспільства і громадян.

Ми категорично проти закриття будь-яких аграрних навчальних закладів

Наголошую, ми категорично проти закриття будь-яких аграрних навчальних закладів. Їх реорганізація, реформування та ліквідація має погоджуватись із Мінагрополітики. Так само, як і зміна навчальних програм. Адже система аграрної освіти – не просто центр наукових досліджень та механізм кадрового забезпечення  стратегічної для держави галузі. Це також – гарантія соціального захисту сільської молоді і розвитку сільських територій.

В системі аграрної освіти функціонують 116 ВНЗ I-IV р.а. з них 17 ВНЗ IІІ-IV р.а. та 22 ВНЗ І-ІІ р.а. - всього 39, в той же час в структурі ВНЗ ІІІ-IV знаходиться 77 навчальних закладів І-ІІ з коремими правами юридичної особи. У 2014 році загальний контингент студентів аграрних ВНЗ І-ІV рівнів акредитації склав 145,3 тисяч осіб. З них понад 78,5 тисяч навчаються за державним замовленням, близько 60% з яких – сільська молодь. Щороку на денній формі навчання повну вищу освіту отримують 9 тисяч осіб. Ще 8,8 тисяч – на заочній формі. Направлення на роботу отримали торік понад 75% відсотків випускників, які навчались за державним замовленням. Навчальний процес забезпечують близько 6,2 тисяч науково-педагогічних працівників та 6,5 тисяч педагогічних працівників.

Сьогодні в системі аграрної освіти функціонує розгалуджена мережа закладів післядипломної освіти, яка включає 34 установи, де щороку  підвищують кваліфікацію до 25 тисяч керівників підприємств, спеціалістів АПК, викладачів. Підготовку робітничих кадрів здійснюють 26 професійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня. Там щороку проходять навчання понад 15 тисяч робітників для різних галузей економіки, але насамперед аграрної.

Специфіка підготовки кадрів для АПК передбачає наявність відповідної інфраструктури. Сьогодні навчально-дослідні господарства при відповідних ВНЗ мають у користуванні близько 72 тис. га земельних угідь, спеціалізовану інфраструктуру, зокрема з насінницької та племінної справи. Ідеться про колекційно-дослідні поля, навчальні ферми, майстерні, автотрактородроми, виробничі полігони. На базі провідних аграрних коледжів діють 14 регіональних центрів практичної підготовки. Із сучасною сільськогосподарською технікою та обладнанням, з програмами практичного навчання.

Мені доводилося чути про можливість «оптимізації» матеріально-технічної бази ВНЗ за рахунок урізання навчально-дослідних господарств. Це неприйнятна позиція. Навчальні заклади є дієвими лише як цілісні майнові комплекси. Вони мають бути збережені лише у такому вигляді. Ми ніколи не погодимося на вибіркове урізання окремоїінфраструктури.

Маємо долати прірву між змістом освіти і реальними потребами інноваційноїекономіки

Формування мережі університетських центрів за галузево-територіальним принципом, з урахуванням інтеграційних процесів у рамках Європейського освітнього простору – пріоритетний напрямок розвитку аграрної освіти. На сьогодні уже створено 15 університетських центрів. До їх складу увійшли 77 навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації на правах відокремлених структурних підрозділів. У ході реформи цей перспективнийнапрямок має бути збережено і закріплено. 

Важливо налагоджувати співпрацю у трикутнику «виробництво-освіта-наука». Поглиблювати вплив науковців та фахівців на зміст галузевої освіти. Наближати стандарти освіти до потреб і викликів реальної економіки. У вигляді оновлення галузевих стандартів вищої освіти, формування навчальних планів, впровадження нових методів навчання. Підготовка якісних фахівців можлива лише в умовах моделювання принципів сучаснихвиробництв, зокрема з Євросоюзу.

Теба посилювати позиції аграрних ВНЗ як міжнародних освітніх та наукових центрів урамках участі в Європейському освітньому прост орі. Ідеться про практику та навчання студентів за кордоном, стажування викладачів, участь у міжнародних програмах, проведення спільних наукових досліджень.

Українська система аграрної освіти має конкурентні переваги, які попри загальнузанедбаність, можна вважати унікальними  на ринку освітніх послуг. Маємо умови для створення і апробації інноваційних продуктів для різних агрокліматичних зон у межах одного регіону. Це забезпечує відповідність наукомістких результатів реальним умовам ведення аграрного виробництваСеред слабких місць системи освіту відзначу недостатню взаємодію із роботодавцями, брак матеріально-технічних та інформаційно-комунікаційних ресурсів, невідповідність сучасним інноваційним проектам і наукомістким технологіям.

 Маємо долати прірву між змістом освіти і реальними потребами інноваційної економіки. Створювати бізнес-інкубатори для розвитку й підтримки молодіжних бізнес проектів. Загалом, слід забезпечити можливість проходження довготривалої практики студентів на виробництві, що є безумовною необхідністю із точки зору підготовки кваліфікованого фахівця. На першому етапі це можна зробити на добровільній основі, із наданням індивідуального плану навчання.

Необхідна реалізація концепції безперервної та багаторівневої аграрної освіти,орієнтованої на цілісний розвиток особистості, підвищення соціальної адаптації у сучасному мобільному світі. Важливо забезпечити взаємодію ВНЗ із товаровиробниками, HR-агентствами, службами зайнятості.

Ключові умови аграрної освіти європейського рівня – створення університетів дослідницького типу та розвиток науково-навчальних центрів. Це шлях до конкурентоспроможних наукових розробок, банку інноваційних розробок, просування результатів НДР наших вчених на міжнародний ринок наукомісткої продукції. Наш фахівець має бути конкурентним на внутрішньому і світовому ринку. Адже Україна своїми діями щороку утверджує стандарти світового аграрного лідерства.