«Язык мой — враг мой»

Про що свідчать зміни мовного середовища?

Складна, комбінована структура сучасного Світу передбачає різноманітні віртуальні надбудови над його фізичним виміром, причому таких надбудов може бути безліч, у тому числі практично не співпадаючих з іншими віртуальними світами та з самою об’єктивною реальністю. Показовим прикладом створення такої штучної реальності, яка має лише обмежену кількість точок перетину з фізичною площиною, є світ сучасних російських ЗМІ. Можна було б навести й інші приклади, але саме існування цієї штучної реальності має негативні наслідки для нас з вами та для самої Росії через архаїчність створеної віртуальної надбудови. Крім того, цей приклад яскраво демонструє можливість у короткий термін цілеспрямовано змінити світогляд великої групи людей та об’єднати їх навколо якоїсь ідеї, яка може навіть суперечити загальнолюдським інтересам і цінностям.

На момент написання цього матеріалу керівництво Росії вже чотири рази змінювало інтерпретацію подій під час анексії Криму. Проте зміна правил гри, як елемент стратегії, то тема окремого розгляду, а зараз нас буде цікавити питання: чи був різкий поворот російсько-українських відносин випадковим, чи планувався заздалегідь? На останнє вказує багато речей, наприклад, дата викарбувана на медалі «За повернення Криму». Але чи можна встановити не очевидний час напередодні активних дій, а час зародження самої ідеї перетворення «братнього народу» на «зручного ворога»? При цьому бажано було б спиратися не на суб’єктивні відчуття та спогади про складну історію взаємовідносин України та Росії від самих часів розпаду СРСР, а на об’єктивні факти.

Виявляється, такий аналіз є цілком можливим. Необхідно лише згадати, що будь-які масштабні зміни суспільної свідомості відбиваються на стані мовного середовища і навпаки. Отже, можна віднайти певні слова-сенси, які характеризують зміни світогляду громадян Росії на вищезазначеному часовому проміжку, та надійні джерела інформації щодо частоти вживаності цих слів, а потім прослідкувати часову еволюцію активного словникового запасу росіян та синхронізувати її з історичними подіями.

Проведемо окреслений вище аналіз із залученням таких джерел статистико-лінгвістичної інформації, як частотний словник Національного корпусу російської мови та сервіс Google Тренди. Перший дає можливість заглядати на кілька десятиліть у минуле, бо ведеться з 50-х років минулого століття, але оновлюється, нажаль, з інтервалом у 20 років. Другий, хоча й надає щомісячну статистику, але лише по запитах користувачів пошукової системи Google та тільки з 2004 року. Тут слід зауважити, що завдяки великій кількості користувачів Google та доступності мережі Інтернет широким верствам населення, відповідну вибірку людей можна вважати достатньо репрезентативною для встановлення відносної частоти вживання тих чи інших слів у сучасній мові (точніше їх популярності). Аналіз російськомовного середовища буде проведено з поєднанням (та порівнянням) інформації від Google з інформацією частотного словника Національного корпусу російської мови.

За допомогою рисунку 1 (а) можна встановити, як давно почалися зміни мовного середовища Росії, в якому напрямку вони відбувалися та з якими подіями пов’язані  (тут і далі нас будуть цікавити переважно дати початку масового вживання обраних слів-сенсів, тобто початкові точки кривих). Отже, наприкінці першого строку президента В. В. Путіна виникла потреба у підвищенні його рейтингу, що призвело до появи так званих «національних проектів» (інші мотиви, без сумніву, також були присутні, але усі вони зав’язані на вищеназвану нагальну потребу будь-якого політика залишитися при владі). Ці події супроводжувалися зміною офіційної риторики: поруч із словами як-то «инновация» стають більш частими такі слова, як «фашизм» (поки що для підвищення самоповаги росіян через перемогу над фашизмом у Другій світовій війні).

Відроджується й боротьба з інакомисленням в середині Росії та протистояння Заходу на міжнародному рівні. Як видно з рисунку 1 (б), перше супроводжується укріпленням владної вертикалі (і Православної Церкви) та зростанням вжитку, наприклад, слова «разрешение», а також забороною критики влади, що відбивається на частоті вживання слова «критика» (на нижній частині рисунка 1 (б) можна бачити, що доля власне російських запитів по цьому слову незначна). Згодом, лише словесні дуелі на міжнародній арені вже не можуть задовольнити зростаючі амбіції Росії та потреби її керівництва у популярності (зауважимо, що ціни на енергоносії у цей час зростають так само, як і амбіції Росії) і активний словниковий запас росіян збагачується такими словами, як «принуждение, Российская империя, хохлы», а також збільшуються частоти слів «православие, прошлое, традиция». Наведені в таблиці дані частотного словника цілком підтверджують зроблені за даними Google висновки. Більше того, вони дозволяють стверджувати, що запит на такі зміни був саме з боку держави, адже темпи зростання ужитку цих характерних слів у публіцистиці (яка і виконує державне замовлення) значно вищий, ніж у художній літературі, яка, здебільшого, відображає частотність (актуальність) вже сприйнятих суспільством слів-сенсів.

Як можна бачити з рисунка 1 (а), інтенсивне накопичення напруги невідповідності віртуальної російської реальності та реального світу тривало приблизно з кінця 2006 року (про це можна судити по часу активізації слів «принуждение, Российская империя, хохлы»). Перший прорив у реальність міжнародних відносин світоглядних (і мовних) змін у російському суспільстві відбувся наприкінці 2008 року під час російсько-грузинського конфлікту (приуроченого до виборів президента Д. А. Медведєва). Відповідний сплеск уживаності слова «принуждение» (звісно, до миру) показаний стрілкою на кривій 3. Незадовго до активної фази у війні з Грузією починається накопичення аналогічної напруги щодо України через створення негативного образу «хохла» не тільки в російському, а й в українському медійному просторі.

Отже, суспільна думка як росіян, так і значної частини українців довго і цілеспрямовано готувалася до подачі образу «хохла-фашиста», що і розпочалося під час другого Майдану та триває досі (див. сплески вживаності відповідних слів в околі 2014 року). Варто також відзначити, що інтенсивність вжитку слова «хохлы» зросла задовго до початку подій на Майдані (тенденція прослідковується ще з початку 2012 р., а більш динамічний ріст — з літа 2013 р.). Усе це свідчить про свідомо і заздалегідь спланований керівництвом Росії акт агресії щодо України. Можливо, Майдан вніс певні корективи в дії Росії, прискоривши їх та не давши якісно підготувати широкі маси населення цих країн до ще більш масштабного втручання у справи «братнього народу». Але ймовірна зміна акценту щодо приводу втручання не виправдовує агресора, а лише свідчить проти нього.

Рисунок 1. Зміни у частоті вживання деяких «світоглядних» слів російської мови в пошукових запитах Google та географічний розподіл останніх.