Зусилля діаспори щодо відродження української державності

Діяльність української діаспори щодо відродження української державності насправді важко переоцінити, хоча це питання й досі залишається недостатньо вивченим.

Коли людина покидає рідний дім, батьківщину, це не значить, що вона забуває чи зраджує. На жаль, обставини диктує життя й іноді їх змінити неможливо, а єдиний шанс – виїхати за кордон. Хтось скаже, що так поводяться лише боягузи: покинули батьківщину у пошуках легкого життя, бояться боротьби заради майбутнього країни тощо. Але це не так. Жорстокі реалії життя показують, що людям, які залишають рідний дім набагато важче живеться за кордоном, адже прагнення душі до рідної землі – непереборне.

Українська діаспора не є унікальним явищем – це живий організм, який зазнає впливів та змін, зумовлених рядом економічних, політичних та культурних чинників. Українська діаспора вписується в загальну світову діаспору та міграційну мозаїку, з властивими для неї внутрішніми суперечностями, конфліктами різних міграційних хвиль, трансформаційними та асиміляційними процесами.

Перші емігранти 100 років тому були переважно малограмотні – виконували в країнах їхнього переселення некваліфіковану, найважчу роботу. Теперішня міграція, її найбільша частина – це люди з вищою освітою або висококваліфіковані спеціалісти. Отже, сьогодні українська міграція добре сприяє цілеспрямованій політиці розвинених країн із залученням висококваліфікованої робочої сили.

Розвиток українських діаспорних мереж сприяє посиленню впливу діаспори на прийняття політичних рішень в країнах проживання. Прикладом активної політичної діяльності, потенціал української діаспори проявився під час помаранчевої революції, визнання рядом країн Голодомору в Україні в 1932-1933 рр. Лобіювання інтересів українства є характерним для традиції діяльності українських діаспорних громад Європейського Союзу. Враховуючи, що досягнення високих критеріїв ЄС у сфері демократизації суспільства є однією з головних умов євроінтеграції, поширення європейської практики у цій сфері завдяки представникам української діаспори позитивно впливає на утвердження демократії в Україні, відповідність держави критеріям цінностей та вимогам ЄС. Також важливим чинником розвитку України з країнами ЄС є потенційні економічні можливості української діаспорної мережі. Підприємці з числа української діаспори своєю економічною діяльністю сприяють інтеграції історичної Батьківщини в сферу міжнародної торгівлі, виступають посередниками налагодження зв'язків між підприємцями України та країнами проживання. Активізація економічної взаємодії України з діаспорою підвищує інвестиційну привабливість України, сприяє розвитку систем платежів, банківських переказів, банківської системи в Україні. Частина представників «четвертої хвилі» вже не є бідними заробітчанами, а мають власні підприємства в країнах проживання, бажають вкладати фінансові активи в українську економіку.

Найбільшого успіху, як посередника між Україною та Європейським Союзом, діаспора досягла в культурній сфері – фестивалі, дні української культури, культурна продукція спільного виробництва за участю діаспори ілюструє цивілізаційну спільність між Україною та країнами ЄС. На етапі відновлення держави Україна дуже важливо ефективно використати накопичений Діаспорою величезний капітал знань та можливостей. Європейський Конгрес Українців та Світовий Конгрес Українців зі свого боку бере активну участь у виробленні стратегій взаємин України та діаспори. Це виготовлення спільних меморандумів між урядом України та СКУ.

Проведення спільних міжнародних конференцій під назвою "Діаспора, як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті 2006 р-2008 р.".У цьому випадку Європейський Конгрес Українців виступає співорганізатором разом з Міжнародним Інститутом освіти, культури та зв'язків з діаспорою національного Університету "Львівська Політехніка". Головні положення прийнятих рішень виходили із того, що українська діаспора – це потенціальний фактор суттєвого впливу на державотворчі процеси в Україні, дієвий інструмент політичного, економічного та культурного впливу в країнах проживання і, звичайно, це потужний засіб утвердження позитивного іміджу Української держави вміжнародній спільноті. Україна здійснює політику стосовно української діаспори, дотримуючись принципу недоторканності кордонів і цілісності держав. На жаль, на сьогодні українська держава не має достатніх фінансових засобів, щоб задовольнити всі прохання, що надходять від українського населення зарубіжжя, про повернення в Україну.

На щастя, українська діаспора, навіть знаходячись далеко від рідної землі все ж робить все можливе, щоб хоч духовно бути поруч, всілякими зусиллями допомагає становленню та розвитку економіки, культури нашого народу, його національному відродженню.

За короткий період від часу проголошення незалежності України західноєвропейська українська діаспора й наша держава досягли значних успіхів у зовнішньополітичній діяльності.

Європейська діаспора сприяє розвитку творчих взаємозв'язків між вузами України і держав Європи, зокрема: щодо підготовки спеціалістів вищої кваліфікації за європейськими стандартами; щодо обміну вченими та студентами; щодо видання художньої, навчальної та історичної літератури тощо. Один з основних напрямків діяльності української діаспори – надання допомоги книгами та періодикою з метою підвищення інтелектуального рівня нашого народу. Крім цього, плідно розвивається співпраця між науковцями закордону й України.

Українська діаспора протягом тривалого часу створювала літературні та мистецькі цінності, що сприяли подальшому розвитку як європейської, так і світової культур. Багато з них продовжують займатися видавничою діяльністю, друкуючи художню, історичну, суспільно-політичну літературу, таким чином зберігаючи імена і твори українських митців та громадсько-політичних діячів.

Визначну роль українська діаспора відіграла у поверненні в нашу державу значної кількості наукової та культурної спадщини її видатних діячів. Саме завдяки активній діяльності української еміграції наші бібліотеки, архіви, заповідники, бібліотеки вузів та науково-дослідних установ поповнюються літературними творами, науковими розвідками, експонатами та особистими архівами письменників, митців і науковців діаспори.

Тож, беззаперечним є те, що діаспора своїм буттям урізноманітнює та збагачує українську присутність у світі, а також надає посильну допомогу історичній батьківщині. Позитивним є те, що влада України нарешті зрозуміла, що сила країни в її народі. І навіть, виславши чи змусивши виїхати українців за кордон, не можна вбити в їх серцях любов до рідної землі, любов до країни, хоч і не ідеальної в економічному чи соціальному сенсі, але все ж найкращої…Батьківщини.

На жаль, помилки минулих поколінь неможливо виправити, більшість українців не повернулися, їх діти та онуки є громадянами інших країн. Однак я впевнена, що українське коріння не зникає, воно відроджується в інших поколіннях, нагадуючи про вічне – рідну землю, яка дала життя.