Сучасна історія України

Хто є автором?

Сьогодні ми всі є очевидцями надзвичайно унікальної події в історії нашої країни і в світовій історії, оскільки саме у нас на очах відбувається масштабна ревізія історичних подій на тлі інформаційної війни, розв'язаної з боку колись братньої держави - ​​Росії. Раніше лише справжні шанувальники історії, вивчаючи предмет поглиблено і маючи доступ до історичних документів, мали можливість аналізувати і робити висновки без пропагандистських шор, проводити паралелі, відчувати ті місця і ключові моменти, коли історію переписували під «замовника», - як правило, правлячого на той момент режиму, на ім`я непорушності ідеології, взятої під приціл державою. При цьому знищувалися документи, що свідчили проти «офіційної» версії.

Сучасні українці з жахом спостерігають ситуацію абсолютно грубої і нахабної підміни понять, коли в засобах масової інформації, підконтрольних Кремлю на підконтрольних територіях Російської Федерації «пишеться» сучасна історія, яка вигідна Кремлю. Відповідно до цієї «замовної» історії, українці - це не нація, ми ніколи не мали державності і завжди існували тільки завдяки Московії, а тому не маємо морального права вибирати вектор розвитку, спрямований на єднання з Європою. Саме такі історичні спотворення істини дозволяють без зусиль закладати в свідомість сучасних росіян переконаність у тому, що Крим - споконвіку російська земля, яку треба повернути.

Однак, історичні пам'ятники очевидно свідчать про те, що Крим, якщо і був під юрисдикцією Росії, то тривало це всього 170 років з 1784 року, а до цього з 1441р. 343 роки територія півострова була Кримським ханством і останні 60 років усіма правами на кримську землю володіла Україна.

І ця земля зберігає сліди відваги українського народу в усіх війнах, досить згадати похід князя Володимира і взяття візантійського міста Херсонес (на території сучасного Севастополя), а також відважні морські походи на чайках з Дніпра вздовж кримського узбережжя запорізьких козаків.

Але навіть у цих походах російські історики роблять акцент виключно на негативну сторону, намагаючись навісити ярлик виключно загарбницького і грабіжницького характеру цим походам, ігноруючи той факт, що подібні походи проводилися у відповідь на розбійні набіги татар, які гнали в рабство населення південних районів українських земель.

Фактично ж, під час морських походів Запорізькі козаки здійснювали превентивні удари по противнику, що істотно зменшують апетити Османської імперії по відношенню не тільки до України, але й сусідніх європейських країн. В результаті своїх походів козаки звільняли з рабства не тільки співвітчизників, а й бранців різних національностей: сербів, хорватів, грузинів, румунів, молдаван, болгар і росіян.

Саме завдяки розвитку наступальної боротьби Запорізьких козаків на море з Османською імперією в значній мірі зменшилась кількість слов'ян на невільничих ринках Азії. Особливо ця тенденція помітна в періоди, коли ініціатива на море належала Запорізьким козакам. Їх успішні дії привели до ослаблення турецько-татарської агресії в усьому євроазійському регіоні.

Блокуючи турецькі фортеці, козаки-мореплавці руйнували їх систематично, але не мали можливості утримувати свої гарнізони в завойованих причорноморських форпостах через відірваність від своєї основної бази - Січі. І все ж визвольна функція морських походів козаків була однією з конструктивних орієнтацій боротьби козацького флоту. Значення ж моральної місії важко перебільшити, адже саме це надавало їм підтримку в багатьох слов'янських регіонах. Про це розповідають "летючі листки" і брошури, які поширювалися в європейських країнах. Такі своєрідні "агітки" документально засвідчували різні епізоди козацьких воєн з турками, повідомлення про сухопутних баталіях і важливих морських битвах, про взяття кораблів і звільнення невільників.

Ще Тарас Шевченко оспівував у своїх творах героїчні морські походи козаків. Знавці його творчості небезпідставно вважають, що такий твір, як поема «Гамалія» можна сміливо віднести до категорії історичних, заснованих на реальних подіях. В поемі «Гамалія» Шевченко зобразив не тільки виступ в похід, але і весь похід від початку до переможного кінця. На початку поеми зображені козаки-бранці, заточені турками в склеп в передмісті Стамбула - Скутарі. Бранці страждають у ворожому полоні, тужать за рідним краєм і пристрасно вірять, що запорожці звільнять або помстяться за них. Докотилася їх «сумна мова» до Січі, і запорожці під керівництвом отамана Гамалії направляються у визвольний похід. Запорожці звільняють бранців. Реве гарматами Скутарі. Ревуть, лютують вороги.

Бій зображується як «козацька плата» за попередні турецькі напади на Україну, за розграбування і неволю людей, як «бенкет козачий» - свято перемоги, звільнення невільників. Т.е в основі твору полягає ідея справедливої ​​визвольної війни запорожців проти султанської Туреччини, за свободу вітчизни.

Тим прикріше читати і чути від російських істориків та ЗМІ те, що ми - українці не знаємо своєї історії, що історична правда лише та, що трактується виключно за російською версією. Бажання перевертати історію російськими джерелами знайшло своє відображення і в наші дні, коли в російських ЗМІ на тлі подій по анексії Криму розповсюдили фейкову заяву про те, що нібито український фрегат «Гетьман Сагайдачний» - флагман українського чорноморського флоту (названий на честь відважного українського гетьмана - предводителя безлічі морських походів запорізьких козаків на Чорному морі) підняв Андріївський прапор, під яким повернувся з Аденської затоки в Чорне море. Але вже через п'ять днів весь світ побачив кадри проходження фрегатом Босфорської протоки, коли моряки розгорнули на щоглі багатометровий прапор України. Ніяких спростувань і вибачень від російських ЗМІ звичайно ж не послідувало ...