Найдавніші поселення первісної людини на території України

6 ПЕРІОДІВ.

Найважливішою справою для первісної людини була праця, а першочерговим завданням було вироблення знарядь праці, для того, аби застосовувати їх для добування життєво необхідних засобів. Умови життя найдавніших людей були важкими, адже одна людина не могла сама протидіяти силам природи, через це почали створюватися колективи. Дізнатися найбільше про первісних людей ми маємо змогу з археологічних розкопок. 

Найдавнішу історію України вчені умовно поділяють на 6 періодів, тобто віків : давній кам’яний вік (палеоліт), середній кам’яний вік (мезоліт), новий кам’яний вік (неоліт), мідно-кам’яний вік (енеоліт), бронзовий вік та останній, залізний вік (залежно від матеріалу, з якого виготовляється знаряддя праці). На теренах України вченими виявлено і досліджено 25 археологічних культур : від другої половини VI тисячоліття до н. е. до V століття н. е. А також відкрито величезну кількість пам’яток історії первісного суспільства.

Первісна людина на території України з’явилась майже 1 мільйон років тому, в період раннього палеоліту. Україна, як і вся Європа не була територією, де відбувалось олюднення високорозвинутої мавпи. Археологи вважають, що архантропи, тобто найдавніші люди, прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Міграція тривала протягом багатьох тисячоліть. Залишки найдавніших на території України первісних людей були знайдені на одній з гір, над річкою Тисою біля села Королеве Виноградівського району на Закарпатті. Вісім культурних шарів засвідчують їх життя та діяльність в період від 1 млн. до 35 тис. рр.. до н. е. Знахідки в Королевому – найдавніші свідчення про життя та побут первісних людей не тільки в Україні, а й в усій Східній Європі. Інші стоянки первісних людей були знайдені також в місті Амвросіївка – Донбас та в селі Лука-Врублівецька на Хмельниччині. Всього на території України відкрито понад 30 стоянок доби раннього палеоліту.

Архантропи жили невеликими групами, що утворювали первісне людське стадо. Така форма соціальної організації була найпершою і формувалась на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей періоду раннього палеоліту було присвоюючим , адже базувалось на збиранні плодів, ягід та їстівних коренів і полюванні на тварин. У цей період основним знаряддям праці стало ручне рубило, що виготовлялось шляхом оббивання кам’яної заготівки з двох боків. У руках первісної людини рубило стало універсальним інструментом впливу на навколишній світ. 

Період середнього палеоліту характеризувався значними змінами клімату. Він став сухішим, відбулося деяке підняття поверхні, розпочалося чергове, але на цей раз більше похолодання. На території України південна межа максимального зледеніння орієнтовано проходила повз такі сучасні міста: Львів, Ковель, Житомир, Кременчук, Миргород, Суми. Зміни в природі змусили первісну людину пристосуватися до нових умов існування. Поява нових видів тварин та збідніння флори призвело до переходу первісних людей із збиральництва на полювання. Паралельно у цей час також поліпшується технологія виготовлення знарядь праці, урізноманітнюються їх форма та призначення. Ручне рубило удосконалюється, з’являються кам’яні гостроконечники, що використовувалися як вістря для списів, набувають поширення скребла, якими обробляли шкури тварин. На зміну архантропу приходить неандерталець. Як більш розвинений тип людини, він згодом помітно розширив територію проживання. Знайдені археологами на території України 200 стоянок – переконливе тому підтвердження. Наприклад, Холодний Грот та Кіїк-Коба в Криму, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі.

Боротьба за існування змусила людину в середньому палеолітівиготовляти одяг із шкури тварин, заселяти печери , будувати штучні наземні житла, навчитися добувати вогонь. Людина стала більш захищеною і менш залежною від природних умов. У людини середнього палеоліту почали закладатися першооснови духовного світу. Поховання ж в печерах свідчать про зародження релігійних уявлень та вірувань. Про перші ж кроки образотворчого мистецтва говорять малюнки у вигляді тварин та людей на кістках.

Період пізнього палеоліту характеризується відходом льодовика. Еволюція людини призводить до винайдення нових знарядь праці з кісток та ріг тварин. Та головною подією цього періоду стало фізичного та розумового формування сучасного людського типу – homo sapiens. Цю людину називають кроманьйонцем за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон у Франції. Ці люди перейшли на осілий спосіб життя та почали будувати собі житла , які у своїй сукупності утворювали первісне поселення – стоянку. Таких стоянок нараховується більше 800 – Радомишльська на Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині. Пізній палеоліт також характеризується приходом родової общини на зміну первісного стада. Розпочниається період матріархату, удосконалюється мова та релігія. На зміну палеоліту приходить мезоліт, приносячи часткове потепління, адже льодовик відступає. Зміни кліматичних умов призводять до змін рослинного та тваринного світу.

Неоліт асоціюється в історії з так званою «неолітичною революцією», що переводить первісних людей на новий, відтворюваний тип господарства. З’являються землеробство та скотарство, прядіння і ткацтво, а також люди вже вміють виготовляти глиняний посуд. Ще однією особливістю періоду є формування та розвиток сусідських общин, внаслідок чого виникають племена – об’єднання декількох родів. А племена в свою чергу формують союзи племен. 

Енеоліт. Людина вчиться обробляти мідь, звідси його називають міднокам’яним періодом. Найяскравішою археологічною культурою доби енеоліту була трипільська культура. Ця культура займала велику територію – межиріччя Дніпра та Дністра. Основними заняттями трипільців було землеробство. Землю вони обробляли орним способом. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо, яке потім збирали дерев’яними серпами з крем’яними лезами. А урожай розмелювали кам’яними зернотерками. Ця культура дуже багата на глиняний посуд, який трипільці виліплювали, обпалювали в печах та орнаментували. Також трипільці удосконалили житло – воно було як одноповерхове, так і могло мати два поверхи, а також складалось із двох приміщень – житлового та господарського. Трипільське житло мало солом’яну стріху, двері, вікна, димар, піч-підлогу, що була глиняною та вистеленою очеретом.

Доба бронзи, що тривала майже тисячу років, позначилась суттєвими змінами в господарському, політичному та культурному житті суспільства. Свою назву воно отримало від штучного металу – бронзи – сплаву міді та олова. Вона починає широко використовуватись, починають вироблятись знаряддя праці, з’являється бронзоливарне ремесло. Щодо суспільного життя, тут також відбулось декілька кардинальних змін. Утворились великі союзи племен, посилилось майнове розшарування. Нарешті завершився перший великий суспільний поділ праці – виділення скотарських племен з-поміж інших. Ще важливим процесом бронзового віку є перехід від матріархату до патріархату. З’являється приватна власність, активізуються торгівельні відносини. Частими у цей період стають війни, які ведуться з метою пограбування. Кровної помсти, а також для розширення своєї території. Часті війни призводять до виникнення такого явища, як рабство, а також до формування основ перших державних утворень.