Не жаліти, а допомагати

Вони заслуговують не на жалість, вони заслуговують на те, щоб ними захоплювалися, вони герої, лицарі новітнього українського суспільства

Вже чимало людей звернулося особисто на адресою автора з підтримкою у зв’язку з участю в Єврореволюції, що дуже приємно, але інші слова дещо спантеличують. Справа в тому, що часто люди висловлюють жаль, співчуття через те, що маніфестанти мерзнуть, проводячи години на морозі, а також у зв’язку із побиттям правоохоронцями і таке інше.

Так от всім, людям, які висловлюють саме співчуття хочеться сказати, що це не правильно.

Всі ці люди прийшли на майдан не для того, щоб їх хтось пожалів чи просто звернув на них увагу. Вони мерзнуть та протистоять в часто нерівній боротьбі з «Беркутом» та іншою мерзотою, яка сміє підняти на них руку. 

Вони прийшли сюди не за жалем. Вони прийшли робити велику звитягу і їм не потрібна ваша жалість, їм потрібна ваша підтримка, допомога, їм потрібно щоб ви до них приєдналися, щоб ви ними пишалися. 

Вони заслуговують не на жалість, вони заслуговують на те, щоб ними захоплювалися, вони герої, лицарі новітнього українського суспільства гідні тих, хто умирав за Україну сотні років, хто зараз споглядає за нами і жалкує про те, що не народився з нами в один час. 

Протистояння в ніч на 11 грудня показало силу духу і відвагу українців, які днями, а хтось і тижнями борються не зважаючи на тяжкі умови, біль, психологічний тиск. 

А найголовніше, українці довели, що мають почуття високої гідності, довели, що не зважаючи на страшні образи, накопичену праведну лють та моральне право карати своїх кривдників, можуть бути великодушними і благородними. 

Українці мають повне право пишатися собою і не сумніватися в своїй правоті, в своїй благородній місії.