Алкогольний зашморг або Про пропаганду алкоголю

Україна – країна парадоксів. І ось черговий із них: ми самі зі своїх же кишень оплачуємо знищення нас же самих та наших дітей.

На фоні демографічної кризи, несприятливих екологічних чинників, безробіття, засилля неякісних продуктів харчування та інших згубних факторів, що зараз є негативними демографічними чинниками в плані фізичного здоров'я українців, майже 80% з яких, за статистикою ООН, перебувають за межею бідності, дуже гостро стоїть питання загального здоров'я населення, що є серед інших демографічних показників та чинників впливу одним із найважливіших.

Окрім неякісних продуктів харчування, якими зараз нас "годують", особливо міське населення, яке здебільшого не виробляє продукти харчування для себе, на відміну від сільських мешканців, нам на кожному кроці через рекламу твердять про статусність алкоголю та тютюну.

Виникає запитання: а що ж з цим робить держава? Точніше, що представники державної влади, які виконують делеговані їм народом повноваження, роблять для того, щоби народ цей жив гідно й отримував усе необхідне?

Варто звернутися до питань досконалості законодавства та його дотримання в цій сфері.

Відповідно до ст.3 Конституції України, життя та здоров'я людини визнаються в Україні найвищою суспільною цінністю. Та чи так це насправді? Існує безліч прикладів того, що на практиці це сьогодні не діє, як не виконуються і безліч інших законів.

У ст. 49 основного закону закріплено право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Ця норма відобразила норми світових стандартів у даній галузі суспільного життя.

Регулюють сферу також норми цивільного, адміністративного та кримінального законодавства.

З галузевих нормативно-правових актів слід виокремити ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я", прийнятий 19.11.1992 р. та ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", ухвалений 24.02.1994. Звичайно ж вони неодноразово оновлювалися та доповнювалися, але це не міняє того, що вони ухвалювалися відповідно до стандартів того часу й необхідність у розробці нових законів не відпадає.

Не зважаючи на те, що загалом українське законодавство у сфері охорони здоров'я населення не є безнадійно відсталим, особливо в плані конституційних норм, недотримання законодавства є однією з головних проблем правової системи сучасної Української Держави. Найбільш загальновідомим прикладом є ситуація з обов'язковим безплатним медичним обслуговуванням населення.

Серед багатьох чинників, які впливають на загальний стан здоров'я населення не тільки фізично, а й на підсвідомому рівні та рівні загального сприйняття, є той факт, що в Україні триває повальна пропаганда алкоголю, яка здійснюється головним чином через рекламу конкретної продукції конкретних виробників. Ні для кого не секрет, що це дуже прибутковий бізнес, за яким часто-густо стоять можновладці, яким український народ надані їм повноваження і делегував, або особи, які тісно з ними пов'язані. Відповідно, завдяки рекламі, помноженій на відсутність ефективних програм для попередження алкоголізму серед населення, збільшується рівень вживання алкоголю в Україні.

За словами голови Національної ради з питань охорони здоров'я населення Миколи Поліщука, алкоголізація українського населення спричиняється не лише рекламою та пропагандою алкоголю. Це епідемія й вона зростає також зі зростанням доходів населення, доступності алкоголю. Також зростання цієї тенденції залежить від наявності таких стримуючих факторів, як релігія, соціальне виховання, моральний стан суспільства тощо. Це теж наслідки бездарної державної політики в сфері покращення здоров'я нації та її виховання.

За офіційною статистикою, рівень споживання алкоголю в Україні становить 12-13 літрів абсолютного спирту на рік. Цікаво те, що наше законодавство офіційно не визнає спиртним напоєм пиво, зловживання яким теж дуже сильно шкодить людському організму.

Алкобізнес розвивається шаленими темпами. За даними маркетингових досліджень міжнародної компанії Nielson, Україна стала абсолютним лідером у списку найшвидше зростаючих ринків за обсягами продажу алкогольної продукції. За перше півріччя 2008 року більше 450 мільйонів гривень утекло з кишень громадян України в кишені власників компанії Nemiroff, а близько 715 мільйонів гривень – розчинилися в капіталі компанії "Союз-Віктан".

У зв'язку з цим варто зазначити, що відповідно до п. 3 ст. 4 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я", одним із принципів "основ" є те, що загальнолюдські цінності мають пріоритет над класовими. Бачимо, що на практиці класові інтереси, в даному випадку представників великого капіталу, мають серйозний пріоритет на загальнолюдськими та загальнонаціональними.

Україна – країна парадоксів. І ось черговий із них: ми самі зі своїх же кишень оплачуємо знищення нас же самих та наших дітей.

Великі обсяги вживання спиртних напоїв не можуть не відобразитися на українцях фізично. Мова не лише про алкоголізм та пов'язані з ним захворювання, а й про смертність.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, алкоголь є причиною майже 4% усіх смертей у світі. Через вживання спиртного помирає більше людей, ніж від СНІДу, туберкульозу та воєн разом узятих. Смертність, зокрема й від алкоголізму залежить також від якості медичного обслуговування населення, про покращення якої навіть і не йдеться. Щодня алкоголь в Україні вбиває десятки людей, не кажучи вже про зниження показників загального здоров'я населення та окремих індивідів, а через це, відповідно, і зниження працездатності, що є окремою дуже важливою темою.

Зі зниженням загального показника здоров'я населення зменшується і його працездатність, а низька ефективність праці в свою чергу впливає на економіку, адже більшість доходів бюджету складають надходження від так званих трудомістких галузей, які полягають у виробництві товарів та виконанні робіт. А це разом із трудовою еміграцією може погубити і без того нестійку інфраструктуру, промисловість та народне господарство.

У плані впливу на здоров'я та працездатність особливо важка ситуація в українському селі. Смертність від алкоголю тут вища, ніж у містах. Це пов'язано з низьким рівнем життя та низькою якістю алкоголю. Село перетворюється із носія культури та вікових традицій на гниючу масу, яка сама себе перетравлює.

Особливо кричущим та обурливим безчинством є те, що до вживання алкоголю долучається молодь. Це поняття досить широке, тож варто уточнити й наголосити на тому, що мова не лише про повнолітніх людей.

В Україні досить поширене таке явище, як підлітковий та дитячий алкоголізм. Україна посідає перше місце в світі за масштабами розвитку підліткового алкоголізму. Виявляється, в нашій країні кількість школярів, що вживають алкогольні напої принаймні раз на місяць, сягає 40%! На другому місці опинилися молоді ізраїльтяни з 28% любителів алкогольних напоїв. Третє місце посіла Чехія.

Варто звернути увагу на те, що зараз на прилавках магазинів є велика кількість слабоалкогольної продукції з різними смаковими домішками. З вживанням таких напоїв часто пов'язаний перший "алкогольний" досвід дітей та підлітків. Враховуючи цинізм бізнесу та тих, хто його "кришує", а також гроші, які крутяться в цій сфері, напрошується цілком логічний висновок про те, що це і є частина гри, яка спрямована на вихід на новий ринок і отримання додаткових фінансових дивідендів. На жаль таким ринком і є ця категорія населення, на яку виробники й шукають вихід всередині держави, а, враховуючи наведені вище статистичні дані, цей "ринок" в Україні досить таки великий і дає значну частину доходів від виробництва та реалізації алкоголю. Підліток, який вже спробував слабоалкогольний напій, якщо йому сподобалося, обов'язково спробує його ще раз, а пізніше спробує і щось міцніше. А молодий організм більш вразливий до дії етилу й через його регулярне вживання можуть настати невиправні наслідки для ще несформованої нервової системи та органів.

Ба більше, слабоалкогольні напої в нас не визнаються спиртними, тому їх легше нав'язувати молоді. Але це теж етиловий спирт, тільки змішаний з соком або іншими інгредієнтами, тож шкоди від нього не менше.

У плані дитячого та підліткового алкоголізму дуже сильну роль грає виховання, а також інші соціальні показники, що впливають на світогляд дітей та підлітків.

Якщо діти виховуються в сім'ях, в яких батьки не вживають алкоголю, то вони й не будуть сприймати його вживання обов'язковим атрибутом дорослого життя. Дослідження, проведене Фундацією Джозефа Руонтрі, свідчить, що підлітки, які бачили своїх батьків напідпитку, вдвічі частіше стають регулярними споживачами алкоголю. Водночас достатньо побачити батьків нетверезими навіть кілька разів. Це важлива інформація, яку повинні взяти собі на озброєння батьки та ті, хто ними планує стати, не кажучи вже про те, що може зробити алкоголь із ще ненародженою дитиною, якщо її батьки вживають алкоголь або, не дай Бог, наркотичні засоби. Такі діти народжуються зі страшними фізичними та розумовими відхиленнями, стаючи справжнім горем і тягарем для батьків, якщо вони зважуються їх залишити собі, або для держави, якщо таких дітей віддають у відповідні заклади.

Як показують останні дослідження ВООЗ, Україна займає перше місце в світі по вживанню алкоголю серед дітей та молоді. 40% дітей і підлітків у віці від 14-ти до 18-ти років вже залучені до систематичного вживання алкоголю, заборона ж продавати алкогольні напої особам віком до 18-ти років існує лише на папері. Це справжня катастрофа, адже такий вплив на цій стадії фізичного розвитку вдарить по генофонду ще більше, ніж дорослий алкоголізм, адже навіть народжені здоровими молоді люди ставатимуть безсилими алкоголіками, нездатними до продовження роду, а якщо й будуть здатними, то страшно собі уявити, яким буде їхнє потомство.

Алкоголізм сьогодні є зашморгом на шиї всієї нації. Потім він стягує нам руки. Через підміну понять нас вводять в оману, пропагуючи алкоголь. Відповідно, його вживання знищує мозок і остаточно відключає можливість тверезо думати і в прямому, і в переносному сенсі. Падає фізична працездатність.

Напрошуються невтішні висновки.

Підтримка алкобізнесу неофіційно стала частиною державної політики, адже ні для кого не секрет, хто за ним стоїть. Нація спивається. В Україні офіційно зареєстровані та поставлені на наркологічний облік сотні тисяч осіб. І це лише офіційно.

Особливо обурює те, що реклама того ж таки пива тісно пов'язується з футболом. Черговий парадокс! З вітрин та екранів телевізорів на нас дивляться щасливі, успішні та красиві футбольні вболівальники й уболівальниці, веселі дружні компанії, головним атрибутом яких є пиво. Це взагалі не входить ні в які чисто логічні рамки. Як можна пов'язати спорт і алкоголь, який є причиною стількох смертей у всьому світі?

Цікаво, чи хтось колись серйозно задумувався над фразою: "Назва торгової марки – офіційне пиво чемпіонату ЄВРО–2012". Як у спортивного турніру може бути офіційний алкогольний напій? Це десь на рівні успішних спортсменів та задоволених вболівальників із цирозом печінки. Над цим варто задуматися. Серйозно і негайно. Невже хтось після цього заперечить факт наявності пропаганди алкоголю?!

У маленькій Данії, де рахується кожен сантиметр землі, нема жодного населеного пункту, де не було б футбольного поля. Виконуються державні програми, діти змалечку привчаються до занять спортом. А наша молодь проводить своє дозвілля в барах або просто неба за чаркою або пляшкою пива. Часто розпиває алкоголь вона на тих таки спортивних майданчиках. Кому це вигідно?

Телевізійний етер забитий усім, чим тільки завгодно, але не матеріалом, який би пропагував здоровий спосіб життя, успішність, зокрема завдяки розумовій праці. Натомість ми кожного дня бачимо рекламу "алкогольних спонсорів" спортивних змагань. Кожна рекламна вставка під час транслювання того чи іншого фільму починається нагадуванням про того ж таки виробника алкоголю.

Ба більше, телебачення та всесвітня мережа пропагують легковажний спосіб життя, пов'язаний з тим же алкоголем та тютюном, а також розпусною поведінкою та сексуальними збоченнями. Пропагується також так звана "толерантність". Слово, яке саме по собі не несе ніякого негативу, але через підміну понять стало символом не просто терпимості, а й пропаганди сексуальних збочень та одностатевих шлюбів.

І це все відбувається в державі, де триває глибока демографічна криза, де загальні сімейні цінності й так уже опинилися під загрозою нівелювання та забуття шляхом нав'язування українцям історично, культурно й навіть генетично чужих та суперечливих їхній нації цінностей.

Відповідно, людей без цінностей легше зомбувати. Залежним від алкоголю людям не властиві прагнення досягти чогось у житті, фізично та духовно розвиватися, їх не цікавить суспільне життя. Якщо говорити про політику, то їхнє бажання обмежуються хіба тим, щоби продати свій голос на виборах, а за ці гроші купити алкоголь.

Повальна пропаганда алкоголю та тютюну покликана остаточно перетворити середньостатистичного українця на зомбованого алкоголіка, а українців на сіру масу, якою легко буде керувати і спрямовувати в "потрібному" напрямі. Такі люди не здатні захищати свої права, свої голоси, які вони віддають на виборах за будь-кого.

"Державні мужі", багато з яких пов'язані з цим бізнесом, не роблять нічого для того, щоби нові покоління українців були сильними, здоровими, а головне – розумними. Досить скоро обличчя України, яке й так уже постраждало й було показане світовій громадськості з найгіршого боку, може назавжди непоправно змінитися, стати безликим і гидким. Якщо не почати боротися зі всіма згубними явищами вже зараз, то цілком імовірно, що український народ назавжди опуститься в духовному Середньовіччі і вже ніколи з нього не вирветься. Все починається з нас самих, і від нас залежить, чи вдасться Україні зайняти гідне й поважне місце серед інших держав. Якщо ми дозволимо остаточно перетворити себе на бидло, то так залишиться назавжди.

Безумовно, боротьба із таким згубним явищем, як алкоголізм, у таких масштабах, які зараз є в Україні, можлива лише за умови розробки цілого комплексу системних заходів, які допоможуть добитися позитивних зрушень. Ці заходи повинні бути всеохоплюючими. Необхідно не лише докорінно змінити законодавство, але й забезпечити абсолютне й неухильне його виконання, залучивши для цього рівно стільки ресурсів, скільки потрібно, і навіть більше. Мета варта зусиль, адже питання полягає вже в тому, чи виживуть українці як нація.

Ба більше, програма боротьби з пандемією алкоголізму в Україні має стати частиною ще більш загальної та всеохоплюючої програми з покращення здоров'я населення, покращення рівня життя, екологічної ситуації. Все це має стати частиною будівництва могутнього моноліту під назвою Українська Держава та український народ.

Постає чергове питання: як цього добитися?

Необхідно ухвалити низку нормативно-правових актів у контексті програми покращення рівня здоров'я нації, подолання демографічної кризи та підвищення якості життя.

Потрібно на ділі запровадити обов'язкове державне соціальне медичне страхування, яке забезпечить гарантований базовий пакет невідкладної первинної медичної допомоги, що надається безоплатно коштом державного бюджету, здійснювати відповідні заходи для підвищення матеріального рівня життя населення, забезпечити населення робочими місцями та гідною оплатою праці, ввести соціальні пакети для соціально незахищених людей тощо.

У плані запобігання поширенню алкоголізму необхідно:

- заборонити рекламу алкогольних напоїв у будь-якій формі абсолютно на всій території України;

- пропагувати шкідливість алкоголю через соціальну рекламу, підняти оподаткування на реалізацію в Україні алкогольних виробів;

- встановити кримінальну відповідальність за пропаганду алкоголю, тютюну та наркотичних засобів, в тому числі, так званих "легких наркотиків";

- встановити кримінальну відповідальність за продаж алкогольних напоїв неповнолітнім громадянам;

- запровадити, фінансувати та жорстко контролювати здійснення соціальних програм по залученню всіх категорій населення, а особливо дітей та молоді, до занять спортом та ведення здорового способу життя;

- створити відповідні умови та зробити престижними в матеріальному та соціальному плані заняття спортом, культурно-просвітницькою діяльністю, творчістю (публіцистикою, письменництвом, живописом тощо), пропагувати престижність розумової праці, стимулювати до академічної успішності тощо.

Здійснення цих заходів можливе лише шляхом реформування законодавства, створення та забезпечення ефективних механізмів для його дотримання, а це означає, що нам потрібно міняти спершу владу, яка зараз не те що не прагне вжити цих заходів, а свідомо штовхає нас у прірву.

На жаль, за нинішніх умов і за такої владної верхівки добитися цього без нашої всеохоплюючої участі, ба більше, без наших зусиль, прямого впливу та контролю неможливо. На шляху до цієї мети нам потрібно боротися і з самими собою, і з існуючими стереотипами, і з тими, хто безпосередньо штовхає нас до дна, маючи для цього всі можливості. Але нація ще має шанс повернути собі горде ім'я, своє обличчя й місце на історичній арені. Для цього потрібно змінити свою ментальність, сформувати національну еліту, яка сотнями років винищувалася нашими ворогами. Лише вона буде справді захищати інтереси свого народу і зробить усе, щоби ми не перетворилися остаточно на націю алкоголіків та наркоманів. Процес формування еліти довготривалий і нестійкий, але іншого виходу в нас нема. Пришвидшити його ми зможемо, лише прокинувшись і усвідомивши все це.

Ми заслуговуємо кращого, тож борімось за це!