Про українську молодь та українську діаспору

Людям потрібно показати, як саме діє Пласт, щоб вони розуміли цілі, завдання і виховну методику

Моє інтерв`ю про Пласт та українську діаспору опубліковане в журналі "Пластовий Шлях", ч. 1 (169), 2012 р.

* * *

 Чисельні українські громади вже давно існують практично в усіх країнах Европи. Десь українці вже до­бре згуртовані, а десь їх об'єднує лише Церква. Нова хвиля еміграції створила особливі умови розвитку для цих громад. Завдання й перспективи Пласту в європейському контексті ми обговорювали з членом Головної Пластової Булави ст. пл. Андрієм Ребриком, ЦМ.

 — Андрію, Ти є референтом розвитку Пласту в Европі при Головній Пластовій Булаві. Таке ді­ловодство є доволі новим, тому мало хто знає, що саме входить у Твої обов'язки.

— Діловодство вже не нове, хоча й справді за­проваджене не так давно. Моїми попередниками на цій посаді були Оксана Заліпська та Ірена Борущак. Ідея діловодства полягала в тому, щоб активізува­ти чи підтримувати Пласт в країнах європейської діяспори. Яка є ситуація в цих країнах? Активність Пласту на загал знижується. Референт має сприя­ти появі нових ініціятив, нових рухів, шукати шляхів залучення української молоді, яка перебуває на за­робітках чи на навчанні в цих країнах.

Умовно можна поділити країни Европи на три кате­горії: країни, де Пласт є, наприклад, Польща, Словач­чина, Австрія, Німеччина; країни, в яких Пласт був, але не набув широкого розвитку (Бельгія чи Франція); кра­їни, де зараз перебуває велика кількість українців (Італія, Португалія, Іспанія), але там немає Пласту. Часто в таких осередках живуть колишні чи навіть і теперішні пластуни, які виїхали на навчання чи на працю. І, влас­не, завдання цього референта мало б полягати в тому, щоб координувати всю пластову діяльність між керів­ними органами, між ініціятивними групами і Головною Пластовою Булавою. Це дасть можливість отримати загальну чітку картину, що відбувається з Пластом в тих країнах. З іншого боку, Пласт в Україні має міжна­родну службу, яка покликана співпрацювати з різними закордонними осередками і зокрема з середовища­ми українців. Служба вже має налагоджені контакти, певний досвід проведення міжнародних акцій, участи в міжнародних акціях, що дає можливість набагато ефективніше залучати пластунів з України для співп­раці з Пластом у країнах Европи.

Відкриття всесвітнього скаутського джемборі у Швеції

— Ти звертаєш увагу на малі осередки і ті, де Пласт занепав. Але ж є такі великі і активні осе­редки Пласту, як Німеччина...

— Між Пластом в Україні і пластунами в Німеч­чині чи Польщі завжди була тісна співпраця. До того ж, Німеччина опікується пластунами з сусідніх країн, які приїжджають туди на табори. Був період дуже активного обміну виховниками, учасниками на табори з Україною. Згодом інтенсивність такого обміну знизилась. Ми всі знаємо, які проблеми є в тих країнах, адже молодше покоління українців забуває мову, традиції, взагалі відходить від без­посереднього українського життя. Участь пласту­нів з України у таборах дуже стимулює місцевих дітей, бо вони бачать своїх однолітків, нав'язують контакти, поняття «Україна» стає для них чимось більш реальним. Пласт у тих країнах живе, орга­нізовує свої традиційні заходи, табори. Натомість у Словаччині, у якій Пласт відродився на хвилі емоційного піднесення початку 1990-х років, регу­лярна виховна праця у гуртках та роях не ведеть­ся взагалі. Тому завдання референта — тримати живий контакт з людьми, пропонувати якісь свіжі ідеї і шукати тих, хто міг би проводити чи очолити виховні процеси.

Хоча чіткого бачення, до яких результатів ми ма­ємо прийти, досі немає. Чи ми хочемо бачити заре­єстровані осередки Пласту, чи хочемо бачити якусь активну роботу української громади?

— Але ж коли Ти погоджувався виконувати це діловодство, Ти мав якесь своє бачення, які завдання перед Тобою стоять?

ВВМ 2011, Відень, Австрія

— Я його й маю, свої думки висловлюю у лис­туванні з членами Головного проводу. В першу чергу — активна співпраця і обмін виховниками для підтримки Пласту в таких країнах, як Брита­нія, Австрія, Бельгія, Німеччина, Польща. Пласт у цих країнах має вже певну історичну традицію. Тут потрібно працювати спільно з проводом Пласту в Україні. Наступний крок — це активізація україн­ської молоді в країнах, де немає Пласту, але існу­ють українські громадські організації. Основним завданням у таких країнах я бачу створення міцної ініціятивної групи, осередку української молоді. Просто було б приїхати в Ригу і сказати: «Давайте створимо Пласт». Створити, документи підписати і поїхати. За таких умов Пласту там не буде ніколи! Має бути спочатку якась основа, і ми маємо її ство­рити: проводити фестивалі, акції, табори. На основі сформованої молодіжної авдиторії через рік-два до утворення Пласту дійде природно. Людям потрібно показати, як саме діє Пласт, щоб вони розуміли цілі, завдання і виховну методику. В такому ідеальному баченні, щоб котрась із країн стала членом КУПО, має пройти декілька років. На той час там справді вже мають існувати новацькі, юнацькі гуртки, з яки­ми займатимуться старші пластуни і сеньйори, в країні має справді проводитись правильна пласто­ва діяльність.

— Ти виконуєш обов'язки референта трохи більше року. Що вже вдалось зробити?

— Тут варто говорити окремо про кожну країну. Бо кожна країна — це специфічна авдиторія, спе­цифічні проблеми і завдання.

Доволі цікавими є країни Прибалтики. По-перше, в Естонії офіційно зареєстрований Пласт. У них є ста­тут, є КПС, КПР. Українці Естонії вже третій рік беруть участь у таборах в Україні, приїжджали на Друге все­українське Джемборі в Ниркові. Уже вчетверте було проведено акцію передачі Вифлеємського вогню, від­бувся Форум української молоді. Так само в Латвії було проведено два українські фестивалі за участи пласту­нів, пластуни долучалися до організації і брали участь у програмі. Що це нам дало? У Латвії українці подали проект до мерії міста Рига та Малої Гільдії і отримали підтримку. Юридично вони зареєструвалися як Орга­нізація української молоді та дітей Латвії. Цього року готується літній табір екологічного спрямування, у якому братиме участь кілька пластунів з України. Тоб­то, молодь працює. Пізніше, через рік-два, організація стане більш-менш незалежною фінансово, завоює авторитет у суспільстві, і тоді на базі цієї організації можна буде створити пластові гуртки і вести мову про юридичну реєстрацію Пласту. Ця молодь вже в Пласті лишиться. Батьки в Латвії зацікавлені Пластом. Часто ми викликаємо емоційне зацікавлення: гарні, красиві, в одностроях прийшли, поколядували — всі захопи­лися. Але щоб мати перспективу, треба працювати за чітко продуманою схемою.

Український молодіжний форум Росії. Москва. 2011

— А які перспективи у таких країнах, як Біло­русь чи Росія? Адже в Росії чи не найчисельніша українська діяспора...

— Стосовно Білорусі, то там вже існували вели­чезні ініціятиви. У Бресті є група українців, які навіть створили підготовчий курінь пластових прихильни­ків «Вовчі діти». Вони брали вже кілька разів участь у Святі вести Львівської округи, їздили на інші акції. В принципі, можна говорити про те, що там колись будуть пластуни і буде підтримка. Але це все одно залежить від того, як будуватиме свою стратегію Пласт в Україні. Якщо Пласт в Україні зможе знайти провідників, які б підтримували постійний зв'язок з групою в Білорусі, проблем не буде.

Специфіка Росії полягає в тому, що у них зако­нодавство дуже невигідне для реєстрації різних ор­ганізацій. Тому українці там діють, умовно кажучи, не дуже леґально. Всі ми чули про проблеми укра­їнської бібліотеки, про те, що Міністерство юсти­ції ліквідувало організацію українців. Говорити, чи буде в Росії Пласт, думаю, зарано. Нам треба пра­цювати з ними, зокрема, з бібліотекою в Москві.

Коли 2011 року був Світовий Конґрес Українців в Києві і Конференція українських молодечих органі­зацій, на нього приїжджали представники з різних регіонів Росії. Ми обговорювали перспективу учас­ти пластунів в археологічній експедиції. Але невідо­мо, чи знайдуться на це кошти...

— Держава Україна якось підтримує україн­ців в Росії?

— Власне, частково їх може підтримати україн­ське посольство. Але ця співпраця дуже залежить від конкретних людей, а люди часто змінюються. Є ще одна проблема. Відомо, що українці не вміють жити в єдності, а більшість між собою пересварені. Часто ми стикаємося з проявами якихось місцевих конфліктів, у яких не знаємо, кому вірити і яка є на­справді ситуація, оскільки кожна зі сторін намага­ється перетягнути нас на свій бік. І дуже складно не помилитися, бо від того залежить також і репутація Пласту.

В Росії треба наголошувати на наших скавтських принципах: природа, екологічне пластування, самозарадність. Мандрівки, якісь визначні географічні, екологічні пам'ятки. Це людей більше цікавить, ніж наші ідеї. Дуже гарно було, коли проводилися табори «Стежки культури» — це чудова нагода для пластунів з діяспори побачити Україну з трошки ін­шого боку.

Ще одна проблема Росії і Білорусі в тому, що більшість активних людей в українському серед­овищі — це люди, виховані радянською системою. Вони вміють діяти тільки в чітко встановлених кимось рамках. Натомість скавтська система перед­бачає досить вільне застосування різних методик, ігор, а для них це дуже дивно і працювати так вони не зможуть. Тому, щоб Пласт отримав якісь мож­ливості розвитку, потрібно знайти людей з вільним типом мислення, а таких дуже мало.

Передача Вогню українцям Румунії в м. Клуж-Напока, грудень 2011

— Ти постійно наголошуєш на ролі Пласту в Україні. А чому не говорити про інші країни Европи? Чи можна, наприклад, дітей з Росії чи Бі­лорусі відправляти на табори?

— Що не заборонено, те дозволено. Але залу­чати потенційних пластунів, скажімо, з Росії й Біло­русі дуже складно, адже існує візова проблема. До України вони можуть їхати й без візи, а до Німеч­чини їм ще складніше поїхати, ніж українцеві. Тому Україна лишається центром для таких контактів. Оптимально було б, щоб осередки в Україні заопі­кувалися сусідніми країнами: умовно кажучи, ста­ниця Львів — поляками чи станиця Луцьк — біло­русами. Очевидно, що ні я один, ані міжнародна служба не можуть все охопити. Помічники у мене вже є, але їх дуже мало. Наприклад, Софія Каїнська зі Львова працює з Латвією і Литвою. Вона вже знає людей, вони мають якийсь рівень довіри...

— Тобто насправді вам просто не вистачає людей для праці?

— Бачиш, зараз всі хочуть працювати в міжна­родній службі. Але найчастіше зголошуються ті, кому хочеться поїхати за кордон — задля забави чи закупів. Першим кроком має бути прищеплення переконання, що міжнародна служба не для роз­ваги, що це реальна праця. Якщо ти кудись їдеш, ти маєш віддати свої сили, час, гроші для тих укра­їнців, які там проживають. На жаль, Пласт поки що не виховав справді відповідальних інструкторів для міжнародної служби. Було вже проведено два ви­школи, але вишколювати інших непросто, ми всі вчимося, бо ніхто з нас не дипломат, діємо часто на власний розсуд. Добре це чи погано — складно сьогодні сказати.

— В Пласті в Україні взагалі є доволі специфічне ставлення до між­народної служби. Часто можна почу­ти, що «міжнародна служба тільки те й робить, що по за­кордонах їздить».

— Це найбільша проблема, з якою ми стикнулися. Це по­двійне мислення і намагання рахувати чужі гроші. Всі поїзд­ки за кордон, що були за моєї пам'яти, відбуваються коштом учасників. Єдине, на що шукаємо кошти, — це візові витрати, відзначки чи якісь сувеніри. Коли людина зголошу­ється до поїздки, вона підписує договір волонтера, в якому передбачено чітко її обов'язки і права та наші обов'язки й права. Ми її знайомимо з програ­мою, що, де і як буде, кажемо, які передбачаються витрати, яку частину ми можемо взяти на себе, а за яку частину вона відповідатиме.

— Які події відбудуться найближчим часом?

— Планується дитячий табір екологічного спря­мування за пластовою методикою в Латвії спільно з українцями Литви, Естонії і, можливо, Фінляндії. Він буде проводитись на березі Балтійського моря спіль­но з Фондом від ЕС і мерією Риги. Планується прове­дення Другого форуму української молоді в Естонії у вересні. Ведеться робота над вишколом для зацікав­лених Пластом у Лондоні та в Дубліні. Вишкіл склада­тиметься з двох етапів: перша частина відбудеться під час Свята весни у Великій Британії, друга — гутірки в Ірландії. На початку жовтня планується Другий форум українців у Москві, на якому Пласт матиме окрему точку. Крім того, зараз обговорюється питан­ня створення інформаційної мережі чи репрезента­тивного видання англійською мовою.

— Оскільки більшість читачів «Пластово­го шляху» — це пластуни діяспори, чи можуть вони якось долучитися до справи поширення Пласту в країнах Европи?

— Найпростіше — це надання інформації про ак­ції і заходи в тій чи іншій країні. До цього долучитися найлегше. Розповіді в різноманітних інтернет-ресурсах про власну участь у міжнародних проектах. Якщо ж у когось є бажання зголоситися до праці, можна звертатись через Пластовий портал, там є контакти міжнародної служби. 

— Дякую і бажаю успіху!

Розмовляла ст. пл. прих. Катруся Танчак, «Пластовий шлях», №1(169), 2012