У понеділок, 4 червня 2012 р. сидячи за столом, на 91 році життя, відійшов на Вічну Ватру один з найстарших пластунів Закарпаття - пл.сен. Василь Белей.
Фільму про себе та міжвоєнні події, свідком яких він був, друг Василь так і не побачив. Як і не побачили також двоє інших учасників - Панько Попович та Михайло Петричко.
Вічна їм пам`ять!
*
Народився В. Белей в селі Великий Бичків на Рахівщині, з яким пов’язані його дитинство і юність, активна участь у Пласті, в героїчних і трагічних подіях березня 1939 р. в Карпатській Україні.
Після переслідувань за національні погляди і митарств повернувся у 1947 р. до Великого Бичкова, але й тут недремне око спецслужб фіксувало кожен крок колишнього пластуна-січовика.
У 1991 р. сталася подія, про яку Василь Белей мріяв усе життя: 24 серпня було прийнято Акт про державну незалежність України. Кілька років до цього був серед активних борців за самостійну Українську державу, брав діяльну участь у Народному Русі України,
У числі перших відроджував Пластові осередки у Великому Бичкові, Мукачеві, Ужгороді та інших місцевостях краю, став поширювачем української національної ідеї, учасником всіх значних подій у громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття.
До його великих заслуг належить збір матеріалів з історії визвольних змагань українців краю, особливо з історії Пласту, які зберігаються в його особистому архіві у кількох поважних фотоальбомах і є цінною джерельною базою для дослідників і просвітян.
В останні роки, незважаючи на поважний вік, проводив велику просвітницьку роботу, друкує статті з питань національно-культурного, морального і духовного виховання.
Трейлер до фільму:
Уривок з фільму:
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.