Нещодавно до мене прийшов запит на групову сесію про бажання.
Формулювання було просте і дуже чесне: «Я не розумію, чого я хочу. Як зрозуміти свої справжні бажання?»
І щоразу, коли я чую це, думаю: яка ж це масова історія. Люди вміють ставити цілі, виконувати KPI, відповідати очікуванням. Але коли питаєш: «А ти чого хочеш?», настає пауза.
Чому так складно?По-перше, нас рідко питали про це в дитинстві. Частіше звучало «треба» і «правильно». Добре вчитися треба. Ввічливо поводитися треба. Обрати «нормальну» професію треба. Бажання поступово відсуваються. Десь глибоко всередині вони лишаються, але голос у них тихий.
По-друге, ми плутаємо бажання з очікуваннями інших. «Я хочу підвищення» чи «від мене чекають, що я хочу підвищення»? «Я хочу сім’ю» чи «вже пора»? Іноді це співпадає. А іноді ні.
По-третє, є страх. Бо якщо я справді визнаю, чого хочу, доведеться щось змінювати. А зміни це ризик. Тому простіше сказати «не знаю».
І ще один момент. Бажання не завжди виглядають красиво. Вони можуть бути нелогічними, дитячими, незручними. І ми їх самі ж критикуємо.
Навіщо взагалі шукати свої бажання?Бо вони про те, що я «живий» або «жива». Коли людина знає, чого хоче, з’являється енергія. Навіть якщо шлях складний, є внутрішній вектор. Коли бажання приглушені, з’являється відчуття пустоти, апатія, хронічна втома. Ніби все нормально, але радості немає.
Бажання це не примха. Це сигнал про потреби. Про те, куди рухатися, з ким бути, що створювати.
Тож як їх знайти?- Почати з малого.
Не з питання «чого я хочу від життя», а з простішого: «чого я хочу сьогодні?» Яку каву? З ким провести вечір? Маленькі вибори тренують контакт із собою.
- Відстежувати тіло.
Бажання часто відчуваються тілесно. Є цікавість, тепло, розширення. Або навпаки, стиснення і напруга. Якщо якась ідея дає легке внутрішнє «о, цікаво», варто придивитися.
- Дозволити собі фантазувати.
Уявіть, що вас ніхто не оцінює. Немає фінансових обмежень і «а що скажуть люди». Як би виглядав ваш день? Ваш рік? Це не план дій, це спосіб почути себе.
- Писати без цензури.
Візьміть аркуш і допишіть 20 разів фразу «Я хочу…». Перші пункти будуть соціально прийнятні. Далі можуть з’явитися справжніші.
- Помилятися.
Іноді ми розуміємо, що це було не наше, тільки спробувавши. І це нормально. Бажання уточнюються через досвід.
І ще важливо. Бажання змінюються. Те, що було вашим у 25, може не бути вашим у 40. Це не зрада собі, а розвиток.
На сесіях я часто бачу, як люди спочатку розгублені. А потім, коли з’являється безпечний простір, починають говорити. Про прості речі. Відпочити. Малювати. Змінити сферу. Розлучитися. Народити дитину. Переїхати. Не героїчні цілі, а живі.
І в цей момент з’являється енергія. Бо коли ти дозволяєш собі хотіти, ти повертаєш собі право бути автором свого життя.
Можливо, варто почати з простого питання сьогодні ввечері:
А якщо чесно, чого я зараз хочу?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.