Чи може GPT-Chat замінити психотерапевта?

Алгоритм проти емпатії: де закінчуються можливості штучного інтелекту

Коли я почала писати цю колонку, то спитала у GPT-Chat: «Чи можеш ти замінити психотерапевта?» І він чесно відповів: «Ні, не можу». І я повністю згодна з цією відповіддю. Я думаю так само. Бо терапія – це щось значно більше, ніж набір порад чи правильно підібраних слів.

У сучасному світі машини дедалі частіше підміняють людей – від кас у супермаркеті до голосів на гарячих лініях. Та психотерапія – це не про техніку і не про алгоритм. Це про зустріч. Про зв’язок, у якому важить не лише те, що сказано, а й те, як воно відчувається!

Терапія тримається на емпатії. На тому, що поруч із клієнтом є інший, живий, здатний відчувати. Часто зцілення відбувається не завдяки порадам чи вправам, а через саму присутність іншої людини. Через погляд, у якому немає осуду. Через паузу, яка витримує біль. Через усмішку, яка повертає надію…

GPT-Chat чи будь-який інший алгоритм може написати гарний текст, підібрати «потрібні» слова або навіть стилізувати відповідь так, щоб вона здавалася теплою. Але це завжди лише імітація. Машина не має власних почуттів. Вона не порадіє щиро з вашої перемоги, не відчує важкості вашої втрати, не заплаче разом із вами, коли «просто чути» важливіше за будь-які фрази.

У терапії саме ці моменти – переломні. Людина лікується об людину! Ми відновлюємо довіру до світу тоді, коли поруч є інший – справжній, теплий, уразливий. І саме ця «недосконала людяність» часто стає тим, що повертає нам сили жити далі.

Так, штучний інтелект може бути корисним інструментом. Він допоможе знайти інформацію, підкаже вправу, структурує думки. Але він ніколи не стане психотерапевтом. Бо психотерапевт – це не лише знання і техніки. Це живий зв’язок, це присутність, яка змінює!

Люди завжди лікуються об людей. І, можливо, у світі, де машини стають дедалі досконалішими, справжньою розкішшю лишається зустріч із тим, хто здатен по-справжньому відчувати. А хіба не цього ми шукаємо найбільше?