Не про політику

30 мая 2022, 11:47
Владелец страницы
журналист
0
260

У кожного з нас буде свій спогад про війну. Переосмислення життя, цінностей, людей. Як глобально, так і локально.

Це не буде аналітика чи стаття про війну. Це просто замальовка - шматок життя, в якому кожен впізнає себе.

Дуже добре памятаю, як за день до війни у Києві йшов рясний дощ і на небі зявилася яскрава подвійна веселка. Вже тоді всі говорили про війну. Але більшість сприйняли цей знак, як те, що аналітики помилилися і все обійдеться. Не обійшлося.

А далі все по схемі - шок, паніка, заперечення і прийняття ситуації. У перші дні дуже важко було прийняти рішення - тікати чи залишатися в столиці. Більшість моїх знайомих чкурнули у перший же день - хто на захід, хто закордон. Паніку нагнітали друзі, які кричали в телефон - негайно забирайся. Сил додавали рідні і друзі з рідного Тернополя - приїздіть всі, бери всіх - котів, друзів - всіх приймемо, про всіх подбаємо...

Ми залишилися в Києві.

Місто ніби вимерло. На вулиці - крім військових - нікого. У моєму будинку - лише ми і самотня бабуся - якій тікати було нікуди.
Неймовірні черги в аптеки, закриті банки, порожні дороги, напівпорожні магазини...
Вибухи і нічна срілянина.

Знайомі поділилися на дві категорії - панікери, які виливали свій страх тобі на голову і стоїки, які взяли себе в руки і волонтерили. Волонтерили всі. Всі, хто залишився - ділилися житлом, одягом, їжею - багато  власників житла перестали брати арендну плату. 

Війна показала хто є хто. Мої родичі, з якими ми спілкувалися дуже рідко - стали найближчими людьми - були на звязку 24 години на добу - турбувалися, підтримували, допомагали як могли.
Друзі з-за кордону телефонували щоранку з тривожним - як ви? Друзі з Тернополя хвилювалися і сварили, що не хочу приїхати.
Однокласниця-подруга, з якою ми не бачилися зі школи знайшла мене в соцмережах і ось уже три місяці мій день починається з її "привіт, тиранчику, як минула ніч".

Треба віддати належне керівництву міста - ніхто не втік, захищали околиці, підтримували інфраструктуру і життєдіяльнісь Києва. І нашим хлопцям з ЗСУ - столиця вистояла, область звільнили, почали повертатися люди.

Не сумніваюся - ми виграємо цю війну. З такими людьми на фронті і в тилу у ворога немає шансів. Головне вже потім - коли після пермоги загояться моральні і фінансові рани - не заштовхати знову глибоко в середину те людське, що проявилося в нас у часи випробувань. 










Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Lifestyle&Fashion
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.