Блогери VS ВНЗ: битва за майбутніх студентів

Чому все більше молодих людей обирає навчання у лідерів думок замість класичної вищої освіти?

Покоління народжених у 1970-80 рр. мріяло підкорити столицю, покоління ранніх міленіалів (сер. 1980-90-х р.н.) – побудувати кар’єру у мегаполісі, поколінню народжених у 2000-х вже добре відомо, що не обов’язково переїжджати до великого міста ані щоб заробляти достатньо грошей, ані щоб зробити успішну кар’єру. Вони живуть у добу хайпу, інстаграм-марафонів від блогерів-мільйонників та виробництва інфопродуктів з будь-яких навичок.

В умовах стрімких змін світу з усіма його челенджами, пандемією та TikTokом покоління студентів та цьогорічних випускників бачать  моментальне знецінення їхніх шкільних знань, щойно вони перетнуть поріг навчального закладу. Системи освіти, в яких роками повторюють одні й ті самі правила, читають одні й ті самі книжки та навчають як жити у світі, якого вже десятки років не існує – приречені програвати освітнім курсам від блогерів та лідерів думок.

Що не так з освітою?

Можливо, це шокує покоління батьків: їх діти охотніше придбають декілька денний-тижневий курс у людини, яка є для них авторитетною, знає, про що говорить і наочно демонструє результати на власних сторінках соцмереж. Темпи сучасного життя підлітків та молоді швидші у порівнянні з тими, за якими жили їхні батьки. Звідусіль лунають історії успіху людей, які досягли його у молодому віці, навіть ровесників, але завжди молодших за їхніх власних батьків. На противагу цьому у школі, ВНЗ частіше за все викладають представники старших вікових груп, які не мають актуального (а нерідко і будь-якого досвіду) у тематиці, яку викладають. Саме це формує недовіру до класичної освіти. Не вік викладачів, не їх зовнішній вигляд, а те, що маркетинг або PR викладають люди, які жодного дня не пропрацювали у рекламній агенції. А про побудову бізнесу й економічні процеси розповідають люди, які все життя викладають, а не будують цей бізнес. В моєму дитинстві була приказка про таких викладачів «хто сам не вміє – той вчить інших». У період мого навчання в одеському ВНЗ теж зустрічалися викладачі, що знали теорію з книжок і не зазирали у практичний світ, з ними було неможливо дискутувати.

Уявіть себе на місці дітей, батьки пропонують вам витратити 5 років на здобуття освіти, яка не актуальна вже сьогодні, і працювати пізніше, як і більшість знайомих, не за освітою. У той самий час людина, за якою Ваші діти слідкують онлайн практично із самого початку (ще до мільйонів підписників, рекламних контрактів та запуску власного бізнесу), ділиться своїми практичними порадами, які начебто допомогли досягти вищезгаданого. На місці дитини Ви оберете курс від блогера тривалістю у кілька тижнів чи навіть місяців, після закінчення якого зможете працювати онлайн з будь-якої точки світу та заробляти більше за своїх батьків? Чи витратите 5 років заради омріяного батьками диплому без гарантії на працевлаштування за спеціальністю?

Але завжди є альтернативи

Свою першу вищу освіту я отримала в Україні, а після 30-ти я наважилась на здобуття освіти за кордоном і постійно порівнюю освітній процес, практичність знань та компетентність викладачів. Summa summarum виграють європейські практики, а не вітчизняні теоретики. Коли міжнародні стосунки викладає відомий дипломат, написанню проєктів фінансування з міжнародних фондів вчить  фахівець, що реалізував багато подібних проєктів, а специфіку пограниччя з усіма його культурними та суспільними особливостями – генерал прикордонної служби однієї з країн ЄС – отримуєш знання від першої особи, дотичної до тематики. 

Навчання за кордоном – це вже само по собі вихід з-поза зони комфорту і унікальний досвід, що неодмінно станеться у пригоді всім. А особливо тим, хто хоче побудувати європейську Україну.