Як музика підворіття стала класикою, а афроамериканці позбавилися дискримінації

Що ми знаємо про вплив афроамериканської культури на сучасні культуру і мистецтво? Майже нічого, а він є — і не аби який!

До 70-х років минулого століття у США темношкірі жили уособлено, у своїх районах і спілкувались всередині своїх громад. Всім, окрім деяких активістів, було байдуже на їхні культурні й соціальні надбання. Бути чорним означало бути людиною другорядною, об’єктом жорсткої дискримінації.

Але розставлення сил у суспільстві почало змінюватись паралельно з тим, як хіп-хоп здійснював своє тріумфальне завоювання світу. 

Звідки взялися зірки сучасної культури, що майже пів сторіччя впливають на розуми молоді, і не тільки молоді (оскільки колись молоді та нерозважливі, такі як Клайв Кемпбелл, Grandmaster Flash, Afrika Bambaataa, вже сягнули пенсійного віку)?

Хіп-хоп: від домашніх вечірок до визнання Ґреммі

Хіп-хоп народився у Бронксі, Нью-Йорк. Афроамериканська та латиноамериканська молодь влаштовувала домашні й вуличні вечірки. Музику розбавляли примітивні семпли, що зводились до прокручування музичного програшу з різних пісень кілька разів. Коли один виконавець міняв іншого, конферансьє імпровізував щось веселе, часто наговорюючи текст у риму. Так з’явились МС. Пізніше їх стиль перейняли радіоведучі, і ведучи вечірок — МС розмовляв з публікою, смішив та підбадьорював. Музика з цих вечірок мала шалену популярність, місцеві ді-джеї продавали касети із записаними на виступах «сетами», де поєднувалися ритми з басовими партіями, а зверху диско і фанк  композицій МС читали реп. Спочатку це були любительські записи, а потім з’явились перші студії, починаючи з Sugar Hill Records.

У 80-ті хіп-хоп перестав бути музикою для вечірок, відірвався від диско і фанку, почав використовувати технологічні знахідки з європейської електронної музики, як брейкбіт, та ямайську техніку даб. Тексти стали соціальними та агресивними, а сам жанр піднявся на рівень рок і кантрі музики. В цей час хіп хоп визнано інституціями Ґреммі та АМА.

Під впливом хіп-хопу з'являються нові жанри R’n’B та soul.

Ді-джеї, МС, бі-бої, реп-виконавці, графіті-артисти — це все вихідці з субкультури хіп-хопу.

Колись панувала упереджена думка, що хіп-хоп це культура маргіналів та бунтівників, що виступають проти дискримінації або бідності. Тепер це вже далеко не так. 

Про расову дискримінацію в римі

Чому ж саме афроамериканці першими зачитали реп? Вважається, що прототипами сучасних реперів стали ґріоти — народні африканські співаки, щось на кшталт українських кобзарів. Ґріоти стали своєрідними постачальниками знань та новин, про народження, смерть та війни.

Так само нині репери за допомогою виступів і записів пісень поширюють новини про своє повсякденне життя, мрії, непорозуміння. Репери  — це голос бідної, міської афро-американської молоді, чиє життя загалом звільнене або неправильно представлене в ЗМІ. По суті реп-виконавці є мовниками сучасної афроамериканської історії робочих класів. Хоча і доходи багатьох з них вже давно не мають нічого спільного з бідністю. Втім, те, що темношкірі репери сьогодні є взірцями розкішного життя, ще раз доводить, що завдяки власній музиці вони змогли пробити стіну дискримінації та завити про себе світу.

Одними з перших політично активних реперів, які  підіймали проблеми афроамериканців, були Public Enemy. Критики хіп-хопу вказують на насильницьку лірику виконавців, але пропускають зміст за формою, не бачать меседжу. Бо реп, як будь-яка музика, не може бути зрозумілим, якщо його не вивчати в історичному та соціальному контексті. 

Культура хіп-хопу побудована на цінностях соціальної справедливості, миру, поваги, самоцінності, спільноти та веселощів. Хіп-хопери навчилися передавати знання через сміх і радість. Вулична мудрість — це усвідомлення того, як вижити в сучасному вуличному житті.

Пулітцерівська премія та Оскар за реп  

На початку 90-х реп є офіційно супермодним, крутим та гламурним. Навіть Forbes завів окремий список для найбагатших реперів. Цей час ще називають Золотою ерою репу, хоча на MTV чорних виконавців було небагато. Обличчям розкішного та гламурного репу був Пафф Дедді, якого зараз всі знають як Дідді.

У 2000-х реп офіційно завоював світ і навіть став класикою. Реп-виконавці отримали не тільки Оскар (як трек Емінема до фільму «8 миля»), а пізніше й Пулітцерівську премію, як от Кендрік Ламар за альбом DAMN.

Сьогодні хіп-хоп виконують білі, чорні, азійці, чоловіки й жінки. Афроамериканці завоювали своє повноцінне місце в суспільстві, і це сталося завдяки хіп-хопу у тому числі. Його комерційна успішність змусила мільйони людей бажати бути причетними та надихнула багато діячів з моди, живопису, літератури й кіно.