Проблема віросповідання

Екзистенціалізм – напрямок у філософії, головним предметом вивчення якого стала людина, її проблеми. Екзистенціалізм буває атеїстичним та релігійним. Досить незрозумілих термінів.

Чи актуальна релігія сьогодні? Чезаре Павезе, італійський письменник, дав відповідь, яка спростовує всі твердження щодо її сумнівної актуальності: «Релігія переконує нас в тому, що все, що відбувається з нами має неабияке значення. І саме через це вона буде існувати завжди».

В наш час питання релігії і її місця в сучасному світі є надзвичайно проблематичним, адже пошановувачів атеїзму та інших антирелігійних течій стає все більше. Досить лише поглянути на статистику і здається, що світ втратив віру! Чи так це насправді і чого саме прагнуть люди, коли виражають свої думки, спрямовані проти церкви? Оскар Уайльд стверджував, що атеїзм потребує релігії не менше, ніж віра. Спростувати цю думку я не маю наміру, адже якщо Бога дійсно не існує, у кого ж  тоді не вірять безбожники?

Я не розглядаю атеїзм як антирелігійне спрямування. Для мене це форма вільнодумства. Атеїзм також на щось спирається, на чомусь грунтується. Він має ідею, мету, зміст. Не потрібно засуджувати невіруючих. Повернувшись до атеїстичного екзистенціалізму, я хочу сказати, що це філософія абсолютно самотньої людини.  Основна увага тут спрямована на свідомість людини, що втратила віру, і тому є розколотою, внутрішньо суперечливою, часто безпорадною. На прикладі власного досвіду, я б хотіла довести істинність цих міркувань.

В моєму житті був період, коли я залишилася зі своїми проблемами і переживаннями сам на сам. Дійсно, здавалося, що весь світ спрямований проти тебе. Я вважаю це своєю слабкістю, адже дозволила своїм думкам спрямуватися проти Бога. І з плином часу я лише підкріплювала свою позицію, спираючись на проблеми власні та глобальні, адже не могла зрозуміти, чому стільки бід трапляється навколо. Я шукала відповіді  у різноманітних релігійних джерелах, у наукових працях, допоки не зрозуміла, що в цьому немає сенсу. Звичайно, не я, не будь-хто інший не зможе довести або спростувати Боже існування.

Чи знаєте ви, що в одному грамі ДНК міститься більше інформації, ніж може вміститися на 1 трлн компакт-дисків? А тепер запитайте себе, яка ймовірність того, що така складна система могла виникнути сама?

Ставлення до релігії завжди відзначалося неоднозначністю та мінливістю – в залежності від історичної епохи, політичного режиму, а також особистості того, хто переймався цим питанням.

Скільки людей, стільки і думок. Свобода віросповідання є рисою, притаманною сучасності. Бог один, але всі ми бачимо його по-різному. Буває, що людина опиняється з Ним один на один і бажає дізнатися, ким же Він є насправді і як Він вершить свої добрі діла. Такі питання виникають у багатьох і саме через це люди часто зрікаються віри. Що несе в собі поняття релігійності та духовності? З точки зору багатьох людина має вірити вже тільки тому, що так роблять всі. Саме ці «маси» вважають, що при відсутності віри неможлива присутність будь-якої моралі. Чи справді віра є визначальним фактором у становленні особистості людяної та добродушної? Відповідь однозначна – ні. Релігійна терпимість дає змогу кожному відчути Бога по-своєму або й зовсім цього не робити. Основи духовності закладені в кожному з нас.

Говорити про релігію як про щось буденне та масове неможливо, адже це явище цілком індивідуальне, навіть інтимне. Чому ж тоді серед мільйонів поціновувачів моралі по всьому світу релігія набула статусу не вищого від звички приймати душ? Більшість тих, хто «вірує і проповідує» навіть не читали Святого Письма, що вже там казати про дотримання заповідей. Деякі люди, які відмовились  від релігійних святкувань, обрядів і ходінь до церкви, мирно живуть за правилом «бути Людиною». Після такого порівняння напрошується питання: яку місію виконує релігія? Чи завжди рівень вихованості і добродушності залежить від віри або її відсутності?.

Все ж таки людей неможливо позбавити права вірити або ні. Гасло, що релігія є «опіумом народу», автори ряду праць із філософії розглядали як головний аргумент на користь заперечення релігії. Проте в сучасному суспільстві існує потреба втіхи, зняття психологічної напруги, викликаної умовами повсякденного буття. Знищення цієї, нехай навіть ілюзії, було б актом жорстокості. Зміст релігійного світогляду – не божественний, а людський, або, краще сказати – суспільний, незважаючи на його фантастичність.  На рівні окремої релігійної організації релігія виконує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців. Однак одночасно релігія розділяє і протиставляє один одному послідовників різних релігійних течій.

Можливо, стався Великий вибух і всі ми - нащадки уламків метеоритів, а може ми вийшли з океану і в процесі еволюції втратили хвіст і плавники. А може весь світ це чийсь геніальний план, який вдалося втілити у життя. Так чи інакше, релігія створюється людством і служить людству, тож вона матиме місце в сучасному світі сьогодні, завтра і повсякчас. Не має значення, католик ти, мусульманин чи атеїст – ми всі діти однієї планети і повинні мати спільну мету – мирне співжиття на цій землі, без сліз, без кровопролиття та без війни.