31 грудня… День підсумків…

   Кожен з нас і всі ми разом писали онтологічний опус про буття. А сьогодні у кожного з нас і всіх нас разом особливий день. День-рефлексія. День, який оголює реальність. День-лакмус, день-індикатор, здатний визначити власний стан душі і розставити крапки над "і" з оточуючими. День, коли одних людей ми з радістю заносимо у кластер «споріднених душ», вони стають ближче, аж до самої відстані душі, а інші – навпаки віддаляються, і тільки їх абрис на умовній лінії горизонту нагадує, що вони були в системі життєвих координат, а ще інші – зовсім щезають з орбіт і поля видимості особистого радара. 

  31 грудня… День підсумків… День, коли по-особливому чути голос мудрості, який нагадує про минуле і вказує на майбутнє… І навіть яскрава святкова мішура та інформаційний клаттер не здатен його заглушити. 

   Впевнена, що не помилюся, сказавши, що останні хвилини минулого року і перші прийдешнього унікальні за своєю суттю, бо в одну і ту саму мить по всій земній кулі, незалежно від статі і віку, расової приналежності та віросповідання мільйони людей в дивовижному консонансі людських емоцій, з радістю і легким смутком, душевним теплом і сердечністю підводять підсумки прожитого і мріють про майбутнє. 

   Яким він був, рік, що минає?... Все в цьому світі має біполярну природу. І, щоб осягнути наш двоїстий, амбівалентний світ, де переплітаються протилежності, Homo Sapiens вдається до амбівалентного способу мислення, тож по-різному реагує і сприймає події, кожен сам конструює дійсність, кожен має власну інтерпретацію і може саме так самозберігається, в такий спосіб захищає себе від зовнішніх подразників, рефлексує і рухається далі траєкторіями життя. Так, турбулентності не уникнути, а девіація стала звичайним явищем. Але, знову ж таки, рухаємося, а значить – живемо… 

   …Україна: війна не скінчилася, тема війни і долі тисяч загиблих, поранених, знедолених стала частиною нашого життя, і, на превеликий жаль, перетворюється на статистику. Гонки на виживання ціною зброї, конфлікту, бар'єрів і розривів… Офшорні скандали. Тарифний геноцид. Політична корупція. Деструкція, хворобливість суспільства, пустопорожність, гібридність, травмованість, надламаність, фрустрація, безпорадність та безвідповідальність – ці ознаки-характеристики вже іманентні для нашого суспільства…

   … Україна: перемога Джамали на Євробаченні, перший політ вітчизняного літака-гіганта «Мрія» в Австралію, повернення Надії Савченко в Україну, тріумф українських паралімпійців, єдина система ProZorro, Е-декларування… Стійкість і мужність, любов до рідної землі, гідність і щирість, привітність та гостинність, патріотизм, сентиментальність, емпатійность − цей симбіоз ментальних особливостей українців здатний достукатися до серця кожного.

   Світ: Олімпіада в РІО… Виборча кампанія в США та перемога мільярдера Дональда Трампа… Brexit –мультишаровий процес реглобалізації…Кривава Сирія…Терористичний бум… Політична карта національних кордонів і міждержавних союзів тріщить по швах, створюючи ілюзії можливих реставрацій і нових амбітних проектів та соціальних утопій… Ментально-інформаційні війни…

   Людство: ноосфера та антропосфера – вони для інтелектуалів-дисидентів, які, як чужорідне тіло, відчужуються реципієнтом, вони відчувають свою самотність і зневагу на сторінках глобальних мереж та інтернет-форумів… Картини, фрески – вони вже навіть не конкурують з зображеннями «селфі», які запускаються у «вселенський інтернет», перемагаючи лик живого і справжнього… Так, іноді їх лукаву браваду порушують крики дітей з сирійського Алеппо, репортажі про загиблих у військових конфліктах і терактах, кадри екологічних і техногенних катастроф… Але це ненадовго…

   Світ, він вже давно існує з префіксом «квазі»… Все штучне… Я прибираю не штучну ялинку і готова до інкримінування з боку адептів захисту природи та довкілля… Вона вирощена спеціально для продажу, і це «зрощування» – робочі місця і зарплатня для простих українців… Я дякую їм за зелену красуню… 

   Я дякую Богу за прожитий рік… Я наближаюся до нової історії… У ці чарівні хвилини нам усім є що сказати один одному і самим собі. Адже хтось в році, що минає, зробив свій перший земний крок, відкривши дорогу в майбутнє, а хтось – останній, переступивши у вічність, і вічна їм пам’ять…

   У одного за плечима велике відкриття, звання вченого, Нобелівська премія, інший виплекав на власному городі коренеплід гігантського розміру і потрапив в Книгу рекордів Гіннеса. Хтось полетів у космос, освоює Всесвіт, вивчаючи міріади зірок, і йому не загрожує «трафік». Хтось вивчив дорожні правила, отримав водійські права, купив омріяний автомобіль і освоює «вітчизняне» бездоріжжя, проклинаючи «пробки». А хтось вперше в житті взяв у руки зброю і став на захист Батьківщини, задовольняючись найменшим, при цьому, віддаючи світу так багато, знаючи, що в будь-який момент може віддати найцінніше – ЖИТТЯ! 

   Хтось, не будучи художником, зусиллям волі на життєвому полотні вималював таку арабеску, що позаздрив би будь-який східний майстер, інший – навпаки, озброївшись метафізичним ластиком, стер весь попередній контент і тепер серйозно розмірковує: якою буде велика літера і з чого почнеться нова розповідь на його tabula rase.

   Хто знає, може ця нестримна динаміка людських прагнень, таких різних за формою і змістом, поки ще забезпечує рух Землі по навколосонячній орбіті? Але не будемо філософствувати про це, щоб не зіпсувати свято фізикам. Аромат хвої і мандарин … Усі наші рецептори із задоволенням ідентифікували прихід найдобрішого, найсвітлішого, вічно дитячого і найулюбленішого свята на світі. 

   Новий Рік об'єднує за святковим столом дітей, мам і тат, бабусь і дідусів. Адже не дарма це найсімейніше свято, крім цього, його об'єднуюча сила просто творить дива, а новорічний стіл здатний нівелювати гастрономічні пристрасті homo sapiensa. Пошановувачі молекулярної кухні, прихильниці haut cuisine і «поїдачі» українських вареників з салом об'єднані справді гурманським пієтетом до стовідсоткового атрибуту новорічної церемонії ─ салату «Олів'є», звичайно. Ну, як же це не назвати дивом! 

   Диво і те, що в бажанні привітати своїх близьких однаково вражають професор словесності та просто людина, яка не має титулів і звань: в цю ніч вербальні банальності в пошані і фаворі. А чого варті новорічні інсталяції, перевтілення: дорослі ховаються під масками хитрою лисиці і злого вовка, звичайно, головне – не забути вийти з образу...

   Творіть свій святковий колаж щедро використовуючи широкий асортимент позитивних емоцій. Не бійтеся прославитися сюрреалістом, адже в цю ніч можна все… ну, або майже все ...

   Прийшов час перемістити фокус уваги до вас, мої дорогі друзі, партнери, клієнти. Сьогодні мені так хочеться звернутися до кожного по імені та по батькові, а до когось – просто по імені, тому як з багатьма нас давно пов'язують не лише ділові відносини, вони були тільки початком. Ресурс довіри, кредитований вами, давно конвертований в щирі людські відносини. Сьогодні ви з радістю констатуєте, що із задоволенням інвестуєте матеріальне, отримуючи високі моральні дивіденди від спілкування. А й справді, якщо розмістити всі ваші життєві історії в умовну книгу – вийшов би не один том «Книги буття». Буденне життя скупе на похвалу і подяку. Зараз саме час взяти реванш і висловити всім вам слова подяки за те, що стільки років ви зі мною і з нами, за те, що ви цінуєте і не зраджуєте своєму вибору, за те, що поважаєте, за те, що просто шануєте.

   Так, скільки б не намагався Ейнштейн зі своєю теорією відносності тішити нас просторово-часовим континуумом, ми фіксуємо хвилину за хвилиною як невблаганно і стрімко на своїх турбо-крилах летить час. Здається, тільки вчора з багатьма з вас ми готувалися до зустрічі міленіуму, деталізуючи кожен крок для урочистого входу в третє тисячоліття. І ось непомітно до 2000 приєдналося 17 років ...

   Здається мені, що стрілки циферблата ось-ось зімкнуться і сповістять про настання 2017-го року!

   Випереджаючи бій курантів і дзвін келихів, я вітаю вас, ваших рідних і близьких. Мої побажання летять до вас в Торонто і Єрусалим, Донецьк і Львів, Одесу і Мінськ, Мюнхен і Прагу, Париж і Астану, Сідней і Ригу, Мілан і Варшаву, і, звичайно, в наш рідний Київ.

   Проводжаючи останні хвилини минулого року, залиште все найгірше назавжди в минулому, при цьому, не забудьте взяти те, що залишилося на дні скриньки Пандори–Її, Надію, обов'язково візьміть у майбутнє!

   Нехай у цьому році збудуться ваші найпотаємніші бажання! Нехай ваші софійні серця наповняться щастям, душа – гармонією, тіло – здоров'ям! Нехай удача та успіх супроводжують всі ваші починання! Впевненого кроку на життєвій дорозі і, якщо ви все ще впевнені, що вона смугаста, не забувайте, що крім зебри і клавіш роялю з неба нам посміхається веселка! Станьте штурманом своєї долі і прокладайте маршрут самі!

   Пройде зовсім небагато часу і гучну новорічну ніч змінить тиха Різдвяна. Нехай Віфлеємська зірка осяє своєю Божественним світлом Ваш будинок, наповнить його світом, добром і достатком!