Будинок профспілок у центрі Києва — це не просто споруда. Це дім, що бачив боротьбу за свободу, гідність і права людини. Це місце, де вершилася історія.
Будинок профспілок у центрі Києва — це не просто споруда. Це дім, що бачив боротьбу за свободу, гідність і права людини. Це місце, де вершилася історія. Але сьогодні його знову намагаються зламати — не вогнем, як під час Революції Гідності, а рішеннями чиновників і силовим втручанням у простір громадянського суспільства.
📍 Символ Майдану
Будинок профспілок став справжнім притулком для учасників Майдану у 2013–2014 роках. Саме тут працював штаб національного спротиву, функціонували кухня, медпункт, пресцентр, ночували тисячі активістів. У ніч з 18 на 19 лютого 2014-го будівля була підпалена під час штурму силовиками, вигоріла вщент — але не зламалася.
Це був удар не лише по стінах, а й по серцю спротиву. Але профспілки не здалися.
🛠 Відродження з руїн
Після Майдану Будинок профспілок було відновлено власними силами Федерації профспілок України, її членських організацій, а також за підтримки міжнародних профцентрів. Жодної допомоги з боку держави. Профспілки самі підняли з попелу свій дім — символ свободи, єдності й непокори.
У 2018 році до п’ятої річниці Революції Гідності тут відкрили Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану — з реальними речами тих подій, обгорілими уламками й артефактами, які говорять самі за себе.
⚖ А тепер — «віджим»?
Нещодавно ситуація знову загострилася. На підставі ухвали Печерського районного суду, Національне агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) отримало управління над будівлею. Було проведено конкурс, обрано управителя — приватну структуру. Профспілки, які десятиліттями працювали у своїй домівці, раптом опинилися перед загрозою виселення.
АРМА вже зупинила процедуру передачі, але саме по собі таке втручання виглядає як кричущий прецедент. В жодній цивілізованій країні світу не можна уявити, щоби подібним чином чинили з національними профспілками.
🤝 Соціальна місія під час війни
У нинішніх умовах війни профспілки — це один з небагатьох залишків реального громадянського представництва. Вони захищають трудові права, допомагають людям у судах, борються за зарплати, протидіють незаконним звільненням. І це — в умовах, коли будь-які масові акції протесту фактично заборонені.
А ще — вони не залишилися осторонь гуманітарної катастрофи. Профспілки передали свої бази та заклади для розміщення переселенців, а також організували реабілітацію військових у власних оздоровчих центрах. Вони реально допомагають людям, поки багато державних інституцій лише створюють ілюзію роботи.
❗ Це атака не на стіни — це атака на принципи
Передача Будинку профспілок приватним управителям — це не просто управлінське рішення. Це спроба послабити організацію, яка досі має голос і вплив. Це удар по структурі, яка стала опорою для людей під час війни. Це відкритий безпрєдєл, який не має місця в демократичній державі.
🎯 Чому це важливо?
Бо сьогодні — профспілки. А завтра — будь-яка інша незалежна структура, яка комусь не сподобається. Бо якщо забирають навіть те, що було відбудоване після пожежі і стало символом свободи — значить, хтось дуже боїться тієї свободи.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.