ПРИПИНЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО «СПАМУ»: ПЕРШОЧЕРГОВІ КРОКИ

Хочу нагадати, що зовсім нещодавно представник Президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук говорив про необхідність прийняття напрацьованого блоку законопроектів, що стосуються реформи регламентних процедур в парламенті. Зокрема - «щоб більше в парламенті не було “депутатського спаму”.

Такий спіч виник не на порожньому місці. Так, за даними сайту громадської організації «ОПОРА» з листопада 2014 року по травень 2018  - парламентарі зареєстрували 6 613 проектів законів. А ухвалили лише 808! Тобто в «сухому залишку» ми маємо 12% проектів, які стали законами України серед загальної кількості зареєстрованих. 

Для чого і кому потрібна така “ефективність” парламенту? Хіба, що самим депутатам задля власного піару, мовляв: подивіться, який я продуктивний, реєструю по законопроекту в тиждень. Дарма, що ті законопроекти навряд колись будуть розглянуті та прийняті.

Зазначу,  що спроба підвищити ефективність роботи парламенту шляхом зменшення кількості законодавчих ініціатив мала місце і у ВРУ восьмого скликання.

Так, в 2014 та 2015 роках на розгляд Верховної Ради було внесено декілька проектів законів щодо змін до Регламенту ВРУ та інших законодавчих актів стосовно реалізації права законодавчої ініціативи народних депутатів України (реєстраційні номери №1311 від 09.12.2014 реєстр.№ 2431а від 23.07.2015 року).

 Цими документами пропонувалося запровадити новий порядок реєстрації проектів законів та інших актів – як то: групами народних депутатів, «чия кількість складає не менше половини від чисельності найменшої фракції Верховної Ради України» чи то народними депутатами, які є членами депутатської фракції (депутатської групи) за ініціативою відповідної депутатської фракції (депутатської групи) та народними депутатами — членами комітету чи тимчасової спеціальної комісії за ініціативою відповідного комітету або на виконання доручення Верховної Ради.

Чи варто дивуватися, що обидва проекти закону головний комітет ради не підтримав? Відповідно -  вони не були розглянуті і парламентом.

Разом з тим, Головне науково-експертне управління Апарату ВРУ в цілому підтримала ідею встановлення регламентних правил, які б забезпечували ефективну роботу Верховної Ради та оптимальні терміни законодавчого процесу.

На думку експертів, ідея відмови від внесення законопроектів будь-яким народним депутатом України заслуговує на підтримку. Зазначається, що впорядкування права законодавчої ініціативи народних депутатів України матиме значний позитивний соціальний ефект, оскільки зробить роботу Верховної Ради більш системною й прогнозованою. Також дозволить уникнути витрат часу й ресурсів на підготовку та розгляд законопроектів низької якості, які переважно вносяться окремими народними депутатами і кількість яких останнім часом стала надто великою.

На думку ГНЕУ, новели щодо надання права законодавчої ініціативи лише групам депутатів цілком узгоджуються з положеннями Конституції України, оскільки відповідно до статті 93 Конституції право законодавчої ініціативи належить «народним депутатам України», а не кожному окремому народному депутату.

Водночас, за змістом ч. 1 ст. 93 Конституції України ні парламентські комітети, ні депутатські фракції (депутатські групи) не наділені правом законодавчої ініціативи. Тому, експерти вважать, що ті положення проекту, котрі пов’язують можливість подання законопроекту з наявністю «ініціативи» (а фактично – дозволу) певного комітету чи депутатської фракції – викликають сумніви.

На моє переконання, якість повинна мати перевагу над кількістю. У зв’язку з цим, ініціативи направлені на посилення ефективності роботи парламенту в цьому аспекті, мають бути неодмінно підтримані.

Тому, з урахуванням вже раніше висловлених зауважень ГНЕУ в Регламенті Верховної Ради варто передбачити, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, серед іншого, належить народним депутатам, чия кількість складає не менше половини від складу найменшої фракції Верховної Ради України на момент утворення фракцій під час початку роботи ВРУ відповідного скликання. При цьому можливість внесення пропозицій та поправок при підготовці тих чи інших проектів закону варто залишити за депутатами одноособово. Кореспондуючі зміни слід внести і до Закону України «Про статус народного депутата України», де визначити, що народний депутат  має право виступати у Верховній Раді України разом із визначеною законом про регламент Верховної Ради України чисельністю народних депутатів із законодавчою ініціативою.

Які саме ініціативи запропонує парламентська більшість щодо «реформи регламентних процедур», стане відомо вже зовсім скоро. Водночас, сподіваюся, що задеклароване бажання запобігання «депутатському спаму» не стане механізмом створення перепон в реалізації права законодавчої ініціативи депутатами з опозиційних фракцій.