Лідер Радикальної партії Олег Ляшко завітав до учнів школи №281 м. Києва

   Кожного разу, коли буваю у цій звичайній школі на Борщагівці, рефлексую і розумію, що в ній працюють і навчаються зовсім не звичайні люди. У школі навчається 1037 учнів, 293 учні з особливими освітніми потребами, у тому числі з різними нозологіями (наприклад проблеми зору, слуху, порушення нервової системи, опорно-рухового складу, синдромом Дауна тощо). З учнями з особливими освітніми потребами працюють класоводи та вчителі зі спеціальною освітою. 

   …Так, за освітою вони вчителі, а за покликом душі вони справжні чарівники, бо творять справжні дива, адже навчати особливих дітей з особливими освітніми проблемами, знайти ключик до великого серця маленької людини, яка, на превеликий жаль, не така, як всі, – це справжнє диво. Я слухала директора Людмилу Цимбалюк, яка поспішала донести шанованим гостям все про своє «дітище» (бо робота для неї давно стала сенсом життя), а в голові кружляли думки: «Невже вони є такі, справжні альтруїсти, такі наполегливі, такі амбітні, такі люблячі свою справу і дітей люди?»…     Я дивилися на дітей… Це нам, дорослим, здається, що вони прийшли на свято, яке їм влаштували, а насправді – вони прийшли створити свято для нас, дорослих. Вони співали, танцювали, показували, що вміють так багато, і що кожен із них має талант. Свято тривало… Все читалося в очах дітей …Ex ore parvulorum veritas ... Так, діти в мить ока винесуть вердикт, їх не обдуриш, бо їхні душі налаштовані камертоном неба. Все сьогодні було по-особливому, все торкалось глибини душі і, як то кажуть, « до мурашок », а вони, як відомо, найвірніший супутник нашого емоційного стану . Сьогодні цей індикатор почуттів трудився як ніколи . Ця система ознак , що дозволяє оцінити рівень задоволення і переживання, не підводить . Такий ось маркер на справжність того, що відбувається . Якщо вони « біжать » - значить і свідомість , і підсвідомість , і душа , і серце в унісон семафорять , що немає підвоху. Вони бігли, і не раз ... 

   Я в черговий раз переконалася, що мої життєві шляхи перетинаються з траєкторіями найкращих людей. Я безмежно дякую Богу, що дарує мені зустрічі з найкращими своїми чадами. Мій пієтет, повага і слова вдячності педагогічному колективу, директору школи, а ще, я хочу подякувати лідеру Радикальної партії Олег Ляшко за те, що у вирії бурхливих буднів знайшов час та подарував справжнє свято дітям, за те, що долучився до проекту. А ще, вдячність за щирість і справжність. Так, бо справжність – іманентна його властивість… Як важливо жити за покликом душі і відчувати ближнього на відстані душі. Так вміють жити і вони – подружжя Силантьєвих - Інна та Денис Силантьєві, яке не тільки за кількістю спортивних нагород може бути чемпіоном, а і за численні соціальні проекти, один з яких – Всеукраїнський проект «Відчути книгу». 

   P.S… Колискова матері навіває сон… А казка бабусина чи дідусева... Згадалося, як читалося на здоровий сон, на щасливу долю. Скільки в них дивовижного, незвичайного, радісного і прекрасного… Вигадане та реальне: як гармонійно все це поєднується у казці, зачаровуючи кожного з нас на все життя красою народного слова, сповненого добра, світла, мудрості, віри, надії та любові. Згадався Великий Каменяр… «Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті»… Я не можу не погодится з Іваном Франком, лише можу додати: казки – духовні квіти народу, що вражають своєю красою кожного, хто розуміє їхню мудру мову. А ще, це перевірені часом надійні механізми культурної трансляції, що передаються від покоління до покоління, зберігаючи унікальний код нації.

   P.P.S. … Дарувати казку ближньому не по святковому календарю – це так просто, варто спробувати – і це стане звичкою. А звичка, як відомо, друга натура…