Такого Святого Миколая в нас на гостинах ще не було!

   «Такого Святого Миколая в нас на гостинах ще не було!»… Так здивовані та ошелешені присутні констатували факт появи лідера Радикальної Партії Олега Ляшка у громадському «Центрі по роботі з внутрішньо переміщеними особами» в м. Ірпінь.

   Переселенці… Вимушені переселенці… Внутрішньо переміщені особи… Для одних - це слова, які сьогодні стали невід’ємною складовою дискурсу сучасних ЗМІ, для інших - одиниці термінологічної лексики, яка з’явилася під час воєнних дій у Криму та на Донбасі, якою оперують експерти, політики, громадські діячі, та є вони, люди, для яких ці слова не статус, а велика трагедія, яка зруйнувала життя, демонтувала сталий особистий світ та відправила «в світи», бодай вижити. А чи виживають? Так, але якою ціною, коли саме людське життя знецінилось, а кордони минулого-сьогодняшнього-майбутнього еліміновано війною. Люди: практично безпорадні, фрустровані, адже звичні соціальні зв’язки зруйнувалися, друзі стали ворогами, рідні міста Сходу України окуповано, домівки знищено. Під час насильницького конфлікту високої інтенсивності у людини не так вже й багато життєвих сценаріїв: вона або пристає до однієї зі сторін конфлікту, або рятується втечею. Згідно офіційних даних, станом на початок 2016 року на обліку перебуває понад 1 млн внутрішньо переміщених осіб. Ця цифра вражає… Мільйон сердець кожну хвилину відбиває біль та страх перед майбутнім. В Ірпені їх близько восьми тисяч. Вони самоорганізувалися, самотужки створили центр, куди кожен, хто потребує допомоги, може у будь-який час отримати її саме тут. Порада психолога, консультація юриста, розмова по душам зі священиком – все це в стінах центру. Дитяча ігрова кімната, навчальний клас для вивчення іноземних мов, для тих, хто знайшов себе у квілінгу, оріґамі, вишивці, рукоділлі, тут створено всі умови. Так вони намагаються допомогти один одному, заробляють самі на себе, навіть організували кухню, де проявляють себе кулінарами, бодай кожен міг почастуватися. Та сум і безпорадність читається в їх сумних очах. Треба було чути їх пряму мову, коли вони зверталися до Олега Ляшка. Скільки надії на допомогу. А головна проблема - вирішення житлового питання у будь-який спосіб: побудова модульних містечок, надання безкоштовного житла хоча б на початковий час. Саме у процесі пошуку житла переміщені особи найчастіше стикаються із дискримінаційними практиками, оскільки факт небажання здавати житло особам із зони АТО, як це не прикро, залишається фактом. Просять вони і створити умови для перекваліфікації людей, професії яких були пов’язані зі структурою економіки Донбасу. Досить часто порушуються їх права на соціальні виплати, освіту й медобслуговування, спостерігаються труднощі з працевлаштуванням та відновленням втрачених документів. Проблеми вибудовуються у континуум. За один день їх не вирішити, та попри це головний радикал країни пообіцяв, що зробить все можливе, щоб на законодавчому рівні вирішити першочергові проблеми переселенців. У бюджеті на наступний рік Олег Ляшко вимагає передбачити компенсації вартості житла переселенцям, пільгові умови оплати житлово-комунальних послуг в орендованих ними квартирах. Та головне його бажання -повернути людям їх Батьківщину.

   Так, адже для нього особисто все, що відбувається на Сході, особливо боляче. Луганщина, ця земля гостинно приймала його у дитинстві, бо була другою малою Батьківщиною. Сьогодні вона палає у вогні. А його серце б'ється в унісон із серцями тисяч українців, для яких АТО стало чорною сторінкою у власній історії життя. Для нього не існує чужого болю, тому що він миттєво стає його власним. Усі свої зусилля і ресурс він спрямовує на вирішення тих чи інших проблем, і тільки щиро посміхається, коли йому дякують за допомогу. Глибина його душі вражає, а велич вчинків захоплює… Не стримували сльози ні дорослі, ні діти… Не вірили, що до них не просто завітали, їм допомогли, їм привезли все те, про що просили…Вони передали всі свої побажання у надії на те, що закони стосовно переселенців, що вже прийняті, не є статичними, і що вже найближчим часом до них буде внесено зміни, які допоможуть законодавчо врегульовувати нововиявлені проблеми внутрішньо переміщених осіб. 

   … Я дивилася на найменших переселенців… Вони - янголята. Так, саме з ними, небожителями, можна порівняти цих дітей. Ось тільки білі у них не крила, білими у них стали скроні… Ще вчора їх серця завмирали від залпів. Ні, не святкових новорічних салютів, а смертельних «салютів» «Градів», «Ураганів», «Смерчей». Діти, яких дорослі не запитали: а чи хочуть вони війни? Я дивилася на них і не могла стримати сліз… Такий катарсіс пережила душа…Вони тішилися, вони були щирими, вони вірять у дива…У цю святкову днину вони хоч на деякий час забули, що вони - діти, яким дозволили жити без вибору, а тому вони вже як на друге ім'я відгукуються на «діти-переселенці з АТО» … Для мене велика честь служити дітям, тим більше, коли мова йде про особливих дітей, які починають нове життя на новому місці. І наш святий обов’язок, дорослих, зробити все можливе для щасливого життя дітей, бо вони – наше вічне продовження на цій землі, вони – наше з вами майбутнє, вони − це народ України. Останнім часом суспільство, держава шукають ідею, яка б об’єднала. ОБ’ЄДНАТИСЯ ЗАРАДИ ЩАСЛИВОГО І МИРНОГО МАЙБУТНЬОГО НАШИХ ДІТЕЙ− ось вона, НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ і ІНТЕРЕС. Допоки ці гасла будуть лише телеономними концептами, які щоразу стають частиною святкового контенту медійних ресурсів напередодні дитячих свят, а не реальністю сьогодення, ми не розірвемо порочне коло пустої бравади і дорослого лукавства. 

   P.S. … Рік минає… Ялинкові вогники сповіщають, що не за горами Новий Рік… Ще трохи, і Віфлеємська Зірка запалає на небі, прославляючи Спасителя… У ці особливі дні нам дають шанс подарувати диво ближньому, створити казку дітям… Подарувати свято янголам, які серед нас, дітям-сиротам… Не дайте їм скласти крила ВІРИ І НАДІЇ! Спасіть їх своєю ЛЮБОВ’Ю! Адже чужих дітей не буває ...

   P.P.S. … А сьогодні я хочу привітати всіх вас, мої друзі, зі святом. Нехай Святитель Миколай Угодник Божий і Чудотворець буде молитовником перед престолом Господнім за кожного з вас. Нехай творить дива у вашому житті. Нехай його іманентні властивості душі: вміння любити, вміння співчувати кожному, дати кожному саме те, що йому потрібно, стануть і вашими. Нехай вогонь його віри і любові не тільки зігріває, а буде ліхтарем, що не дасть схибити та збитися з життєвого шляху, який має стати траєкторією у Вічність…