Хіба це нормально?
Накинуте тугим
арканом на шиї киян та прибулих до столиці підвищення цін за оплату
транспортних послуг, не спричинили належних збурень та вимог політичних, цінових
й кадрових пертурбацій. Життя продовжує вирувати імітацією протестів, лайками,
розвінчувальними прес-конференціями і
бійками депутатів у Верховній Раді, шарудінням забруднених отрутою брехні,
наклепів і перекручень шпальт газет та низькоякісних листівок.
Всажений привладним
олігархатом в крісло Київського міського Голови Віталій Кличко, від самих
початків не обтяжував себе боротьбою з лишеною у спадок від попередників корупційною
камарильєю. Ані він, ані його злодійкувате оточення, так і не обтяжили свій
куций розум роздумами з приводу існування чеснот моралі і справедливості.
Прагнучи набути слухняний «виборчий електорат» й зберегти підтримку посадовців,
Кличко так і не розпочав боротьби з лишеною у спадок від злодійкуватих попередників
системою.
Впродовж кількох
років, громадські активісти намагаються з`ясувати суму коштів, котру отримує керівництво
метрополітену за розміщення реклами на стінах станцій, електронних табло й в вагонах
метрополітену. Куди йдуть якщо не мільйони, то принаймні сотні тисяч?
Замовчування свідчить про нещирість й небажання класти в казну здобуті керівництвом
підземного транспорту й міста кошти.
Не останню роль в
справі паразитування на проблемах мешканців та гостей столиці, відіграють й
лишені у спадок від почилого (і геть не в Бозі) сатанинського Сав`єтського
Саюзу методи запобігання перед підлим і розбещеним людом. Прагнучи зберегти
вірність й разом з тим віддячити власних адептів, тоталітарна комуністична
система запровадила для морально розкладеного і духовного збоченого люду цілу
низку пільг. На жаль, формально незалежна Україна їх так і не скасувала.
Свідомим призначення
і причин буття людини, дивною і обурливою видається ситуація з продовженням
ганебної «традиції» надання пільг істотам котрі нічим не пов`язані з Україною
вцілому та змагом за постання української держави зокрема. Чому, і за які
заслуги, особи котрі в часи окупації служили в силових структурах окупаційного
режиму (МВД, КГБ, СА, прокуратурі), нині мають право на безкоштовний проїзд в
громадському транспорті? Хіба кращими від них є особи котрі працювали в
постколоніальній адміністрації? Зрештою, чи заслуговують на таку пільгу люд,
котрий і в період окупації, і в новітні часи, виготовляли на підприємствах
низькоякісну і нікому не потрібну продукцію?
Тяжко жити в
країні, де керунком до дій посадовців є не прагнення служити ближнім, а
забаганка керувати, вирішувати й державним коштом збагачуватись.
Олесь Вахній
Відео з
встановленого на станції метро «Святошин» монітора. Пільговиків (себто осіб
котрі не оплачують проїзд в метро) більше ніж тих хто оплачує. Хіба це
нормально?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.