Вугрова хвороба

Автор: Медичний центр «Закревського 47» 546-05-34 097-854-50-50 http://medcentr.kiev.ua

Вугрова хвороба, або акне та розацеа (акне розацеа, рожеві вугри) – поширені в усьому світі захворювання, що уражають переважно ділянку обличчя. Вони мають різну етіологію, але низку подібних ознак (локалізація висипні елементи, хронічний перебіг висока резистентність до лікування поступове виникнення косметичних вад, вплив на психосоматичний стан).

Вугрова хвороба є одним із найпоширеніших хронічних рецидивних захворювань шкіри, які виявляють у 70-80% підлітків та юнаків. Захворювання посідає 1 місце в структурі косметологічної патології та 3 за частотою звертання до дерматолога. У більшості людей ВХ має фізіологічний характер, та минає безслідно у віці 18-20 років. Захворювання здебільшого має тяжкий клінічний перебіг із формуванням стійких висипань на шкірі.

Розацеа також має хронічно-рецидивний перебіг, характеризується стадійністю. Причини розвитку рожевих вугрів остаточно не вивчено, але встановлено провідну роль зміни тонусу поверхневих судин шкіри внаслідок зовнішніх та внутрішніх чинників.

Клінічно рожеві вугри проявляються первинною гіперемією шкіри обличчя, набряклими папулами-висипаннями, розширенням судин на фоні гіперплазії сальних залоз з подальшим ураженням сполучної тканини. Розацеа зустрічається серед представників усіх рас і народностей, але частіше у жінок зі світлою шкірою. Захворювання розпочинається у 20-30 років поступово набирає виражених ознак у 40-50 років, складає 5% серед дерматологічних діагнозів. До зовнішніх чинників, які мають істотне значення при цих захворюваннях, належать: аліментарні, метереологічні впливи, індивідуальні особливості способу життя, наявність вогнищ бактеріального та паразитарного ґенезу. Серед останніх найбільш вивченим є вплив на перебіг вугрової хвороби кліщів демодекс (Demodex folliculorum),бактерій хелікобактер (Helicobacter pylori), що уражають шлунок та дванадцятипалу кишку, пропіонбактерій (Propionibacterium acnes) на поверхні шкіри та фолікулах волосся. Серед внутрішніх чинників впливу на розвиток вугрової хвороби та розацеа визначають розлади ендокринної, імунної, нервової, судинної системи, системи гемостазу, гіперфункцію та гіперсекрецію сальних залоз.

Вугри виникають внаслідок запалення сально-волосяного апарату. Вони з’являються в період статевого дозрівання та здебільшого є ускладненням себореї. Але на характер і обсяг секреції сальних залоз суттєво впливає рівень андрогенів.

Вугри звичайні (асне vulgaris), або юнацькі виникають на місцях себорейних уражень шкіри – обличчі, спині, шиї, грудях, плечовому поясі. Захворювання маніфестує у пубертатному періоді (12-28 років), частіше у хлопчиків. Навколо закупорених протоків сальних залоз зазвичай утворюються рожеві папули до 5 мм, конічної форми. У центрі може з’явитись пустула, з якої згодом виходить гній, що засихає у жовтуваті кірочки. Після загоєння залишається пігментація та поверхневий рубчик.

Лікування вугрової хвороби – комплексний процес, у результаті якого має відбутися зменшення фолікулярного гіперкератозу, пригнічення продукції шкірного сала,створення несприятливих умов для розмноження бактерій, зменшення проявів постакне – розширених пор, плям, рубців на шкірі. Для успішного лікування вугрової хвороби призначають рослинну дієту, потрібно здійснювати санацію вогнищ хронічної інфекції і нормалізувати процес травлення. Застосовують ретиноїди, адаптогени, біостимулятори, препарати цинку. Рекомендовані фізіотерапевтичні методи. Необхідно також нормалізувати емоційне середовище пацієнта. При неврозах і роздратованості спричинених косметичним недоліком, показані препарати на основі валеріани, кропиви звичайної, транквілізатори, адаптогени.

             Лікування – тривалий і клопіткий процес, який треба здійснювати лікарем-дерматологом.

                         Етіологія і лікування розацеа

Причини виникнення не з'ясовано. Визначну роль відіграють судинні порушення, патологія травного тракту, дисфункція ендокринної системи та імунні порушення, психоматичні. Виділяють зовнішні та внутрішні чинники розвитку розацеа.

До зовнішніх чинників належать: аліментарні (здатні формувати еритему (почервоніння) – алкоголь, гарячі страви та напої, прянощі, солодощі) підвищений вміст порфіринів у секреті сальних залоз шкіри, наявність вогнищ супутньої інфекції, кліщі демодекс.

Внутрішні чинники:

·        Захворювання травного тракту (гастрит, зміни оболонки тонкої кишки, хронічні запальні захворювання кишечника, холецистит, гепатит).

·        Патологія ендокринної системи (цукровий діабет, хвороби щитоподібної та надниркових залоз, оваріальна та гіпофізарна недостатність).

·        Судинна патологія.

·        Порушення з боку імунної системи.

·        Підвищення рівня медіаторних речовин, які спричиняють припливи.

На розацеа жінки хворіють частіше за чоловіків. Лікування залежить від стадії та клінічної форми захворювання, а також етіологічного чинника. За наявності ендокринних порушень проводять відповідну терапію, в разі інфекційних ускладнень призначають антибактеріальні засоби. Окремої уваги заслуговує використання пілінгу та імуномезотерапія.

Крім медикаментозного лікування, необхідний комплекс заходів з призначенням лікарських косметичних засобів та засобів догляду за шкірою, що слід проводити індивідуально з урахуванням особливостей шкіри, проявів висипу та пори року.