Сьогоднішня Україна і революція, чи це можливо?

Залишилися гарні спогади про минулі події, про Майдан 2004 року

Залишилися гарні спогади про минулі події, про Майдан 2004 року. Якими були радісними, щирими народна згуртованість, революційне піднесення, якою була нестримна жага до перемоги!

А що було передумовою, чого нація не змогла пробачити, з чим не змогла змиритися? НАЦІЯ - це всі мешканці України, які сповідують спільні цінності. Тобто говорять українською мовою, державною, шанують її. Дотримуються всіх положень Конституції, законослухняні.

Але проти кого, проти чого тоді, в 2004 році виступила нація?

Ті люди є громадянами України, але вели себе як такі, що перебували тимчасово на окупованій території... Жили не за Конституцією своєї держави, а за якимись іншими законами, чужими.

Але чи зміг би народ сам, без підтримки, без спрямування якихось політичних сил сам піднятися, зорганізуватися і до кінця вистояти на Майдані?

Зрозуміло, що ні. Організація була.

Українці - терплячий народ, розумний, в основній своїй масі культурний. Не згуртований, так. Хто в цьому винен? Самі політики.

Як народові забути зраду тих, хто вміє гарно говорити українською, багато обіцяти і не стримати обіцянок?

А щоб підняти народ, потрібно стати з ним поруч, перейнятись його проблемами і негараздами, і не тільки наобіцяти виконувати народні накази, але й зробити так, щоб зрада і невиконання були неможливими.

І проти кого і чого боролись, те зараз і маємо. Вожді пішли на компроміс. І той компроміс зараз кермує.

Не потрібна їм ні Конституція, ні державна мова, обходяться. Ще добре, що трохи слідкує за їхніми діями Європа, ми до неї прагнемо, але ще недостойні. Бо ще ми всі раби.

А були уже такі красиві і вільні!

Була демократичною, відкритою влада не довго після Майдану.

Бізнесові акули купують усіх, і все. Що у нас, пересічних громадян, залишилось, на що ми можемо якось впливати? А залишилась ще у нас спроможність тверезо мислити і мати в собі сподівання на кращу долю.

А її нам на блюдечку ніхто не подасть, якщо будемо лише лаяти тих, хто зрадив і не вірити більше нікому.

Ми тільки разом сильні, мільйони нас, тільки тоді нас не збороти, коли ми стоїмо пліч-о-пліч.

..Але , коли ми, народ, знову станемо однією громадою, нам необхідно з політиками, перед тим, як обирати їх до влади, укласти договір. Щоб в їхніх статутах з'явилися пункти про відповідальність перед виборцями, перед народом.

І якщо хто з обраних до Верховної Ради у списки однієї партії захоче продатись в іншу, щоб моментально вилітав звідти, з-під куполу, а на його місце ішов інший за списком.


Тоді дійсно з якою ідеєю прийдуть всі в одній партії, що обіцяли виборцям, того і будуть дотримуватись.

Це стосується і урядовців. А ще до того необхідно буде прийняти антикорупційний закон, в якому всі пункти узгодити на всенародному обговоренні. Тоді такі партії повернуть собі довіру народу.

Тоді можна буде сподіватися, що народ не підведе, бо ми не раби, ми вільна європейська нація.

У нас був красивий і мирний Майдан!