В чому велич СРСР?

Відлуння дискусій на ФБ

            Кумедні дискусії виникали в мене на Фейсбуці. Один чоловік почав доводити, що Радянський Союз був великою державою. За якими ж критеріями він визначив велич держави? Ви не повірите: всі його боялися.   

           Балачка виникла під  моїм перепостом статті російського поета Юрія Нестеренка з поясненням чому він емігрував до Сполучених Штатів. І вона підтвердила саме те, про що писав Нестеренко. Він серед іншого  якраз і відзначав, що росіянам начхати на те, як вони живуть, який в них рівень життя. Для них головне, щоб їхню державу боялися.  

            Мій опонент повідомив мені, що СРСР розвалив підступний Захід. Аргументи про те, що він був неефективним з самого заснування, не впливали. Демократію опонент назвав розводкою для лохів. Він також повз вуха пропускав аргументи, що там, де ця розводка для лохів існує – люди там живуть краще. Крім того, держави, які мали щастя опинитися під контролем великої держави СРСР, негайно з-під цього контролю втекли як тільки у них з`явилася така можливість. І вибрали для себе – розводку для лохів у вигляді демократії. Мабуть, щастя свого не розуміють.   

          Виникла також дискусія дещо іншого характеру. Я порекомендував одній жінці подивитися фільм “Холодне літо 53-го”. Вона заявила, що не стане цього робити, бо ненавидить совкове кіно. Там, мовляв, проповідувалося лише те, що дозволяла комуністична партія. До совкового вона відносила все, що було знято в Радянському Союзі. Ось так – не більше і не менше.     

         Вона не сприйняла аргумент про те, що далеко не все радянське кіно було совковим. Що у фільмах на зразок “Летять журавлі” чи “Батько солдата” присутні так звані загальнолюдські цінності. Що навіть аполітичні комедії на зразок фільмів Леоніда Гайдая сприяли  розвалу СРСР, оскільки вони своїм сміхом розхитували імперію. А сміх совку протипоказаний.   

   Моя співрозмовниця сказала, що вона знайшла для себе зовсім іншу культуру і жила в ній. І не відступилася від думки, що все радянське кіно – це совок.    

          Ось такі крайнощі: від безмежної любові до категоричного заперечення всього, всього, що було зроблене за часів СРСР. Навіть якщо за своєю суттю воно аж ніяк не совкове. .