Мій виступ на конференції в Оксфордському університеті

6-8 квітня 2011 року

Минулого тижня в Оксфордському університеті відбулася присвячена Україні конференція “Внутрішні і зовнішня політика України: Quo Vadis?. Я брав у  ній  участь, виступив на тему свободи преси.  Нижче український переклад моєї промови на конференції.  

Поточний стан свободи преси і засобів масової інформації в Україні – чи потрібні   зміни і поліпшення?

Останнім часом український уряд порушено кримінальне переслідування відносно колишнього президента України Леоніда Кучми. Він звинувачується у зловживанні владою, які могло призвести  до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.

Георгій був убитий у вересні 2000 року. Через кілька місяців після його зникнення опозиція звинуватила Леоніда Кучми до вбивства Георгія. Опозиція ґрунтувала  свої звинувачення на диктофоннних записах  майора Миколи Мельниченка, колишнього  президентського охоронця, який нібито таємно зробив ці записи   у кабінеті Кучми.

Плівки Мельниченка зафіксували роздратування Кучми щодо Георгія і це дало багато підстав вважати, що він наказав убити журналіста.

Виглядає, наче Тепер Віктор Янукович врешті-решт наказав знайти правду про вбивство Георгія. Але українські юристи одноголосно заявляють, що звинувачення проти Кучми неможливо обгрунтувати, головним чином тому, що прокурори збираються базувати докази на плівках Миколи Мельниченка. Ці записи були зроблені незаконним способом. Законодавство України стверджує, що докази, зібрані незаконним шляхом, не можуть розглядатися як доказ у суді. Щоб представити  плівки  Мельниченка у суді в якості юридичних доказів, слідство  повинно іти шляхом  додаткових  формальних  та юридичних процедур.

Прокурори, які фактично належать до команди Януковича, не будуть цього робити. Таким чином, ми, швидше за все, бачимо ще один приклад традиційного  зловживання правосуддям.

Урядова команда порушила кримінальну справу у відповідь на звинувачення з боку Заходу, що уряд здійснює  судове  переслідування тільки опозиції. Нині  час кілька впливових членів опозиції перебувають у в'язниці. Леонід Кучма був обраний в якості  жертви, тому що він не належить до опозиції, але він також не в поточної державної ієрархії, він не "їх". Таким чином, можна переслідувати його легко.

З одного боку, Янукович показує критикам з Заходу, що він переслідує не тільки опозицію. З іншого боку, він не образив представників правлячих політичних сил.

Цей випадок яскраво показує, філософію нинішнього українського уряду. “Зловживання”  -  це слово може бути названо сутністю політики Віктора Януковича. Тобто він декларує, одну політику, а реалізує зовсім іншу. Він запевняє Захід у своїй демократичності, але на практиці він не поводить  себе демократично. Це також стосується такої галузі, як свобода слова.

Дозвольте мені навести вам два дуже типові факти. Незадовго до свого обрання Президентом України, Віктор Янукович порадив журналісту, який поставив  йому незручне запитання на прес-конференції,  не ляпати язиком. У своїй інавгураційному зверненні до народу Віктор Янукович не згадав  свободу слова.

Пізніше він неодноразово запевняв західних критиків, що він підтримує свободу слова, і він буде охороняти її, він буде підтримувати журналістів, і так далі. Тим часом, його слова розходяться зі справами. Це стало звичайною практикою, що президентські охоронці можуть спокійно кидати акредитованого журналіста на землю. Охоронці  прем'єр-міністра Миколи Азарова можуть  зруйнувати телевізійну камеру  телевізійної знімальної  групу. Жоден з цих охоронців не  був покараний, хоча журналісти, що зазнали  нападу і постраждали, зверталися  до Генерального прокурора

Уряд України розглядає журналістів як своїх служників. Уряд не зупиняється тільки на жорсткому  поводженні з журналістами. Вони застосовують цензуру  на найбільших телеканалах. Звичайно, ви не можете звинуватити владу у  прямих замовленнях цензури. Офіційно не існує такого явища, як "темники", які були поширені в часи Леоніда Кучми. Слово "темник", який походить від слова "тьма", означає прямі вказівки до засобів масової інформації. "Темники" містили в собі  інструкції від  Адміністрації Президента про те, як висвітлювати події в країні.  Жорстка цензури тоді  призвела до протестів журналістів – журналістська  Революція передувала помаранчевої революції ".

Поточний моніторинг провідних телеканалів свідчить про наявність цензури. У телевізійних новинах, які є основним джерелом інформації для більшості українців, інформація про діяльність уряду та урядової  точку зору на поточні події домінує. Академія Української   Преси виявила, що в лютому цього року 84% інтерв'ю, поширених на телебаченні були проведені з представниками уряду, 14% з опозицією і 2% з іншими партіями. Співвідношення приблизно 4:1 на користь уряду. Перший Національний телеканал, який належить державі і нею   контролюється, виявився  унікальним: він транслював 100% інтерв'ю з представникам влади.

Уряд встановив контроль над ЗМІ у спосіб, який  відрізняється від того,  як це робив  Кучма. Уряд перш за все  встановив контроль над парламентом і судовою владою. У ході цього процесу він явно порушив Конституцію і ряд інших законів. Янукович сьогодні контролює всі гілки влади. Природно, власники ЗМІ, які, як правило, найбагатші люди в Україні, прагнуть продемонструвати свою лояльність по відношенню до глави держави. Ставлення президента до кожного олігарха безпосередньо впливає на успішність і ефективність бізнесу олігархів. Ця ситуація впливає на засоби масової інформації, що належать українським олігархам. Власники гарантують, що їхні засоби масової інформації демонструватимуть  лояльність по відношенню до президента.

Співтовариство журналістів протестує проти цієї ситуації і створило рух Стоп цензура ", що регулярно випускає публічні заяви, коли  випадки цензури є очевидними. Рух  також інформує Захід про це. Учасники руху “Стоп цензурі” намагаються створити атмосферу суспільної критики щодо незаконних дій державних органів та медіа-менеджерів. Професійні спілки ЗМІ також не мовчать.  Я тут  представляю одну з них - Київську незалежну медіа-профспілка\у.

Заради справедливості, я повинен відзначити, що деякі телеканали  зуміли протестувати проти тиску. Журналістів, які там працюють, протестували проти цензури і перемогли. Приклад -  канал СТБ.

Але ця боротьба продовжується у рамках існуючої політичної системи і не реформує  її.  Нині Україна знаходиться під  владою олігархів і бюрократії. Вони експлуатують  ресурси країни, економіка якої функціонує  за допомогою західних кредитів.  Вони не піклуються про економічний розвиток. Уряд вважає, що цій системі не потрібна свобода слова, і  вільна преса також  не потрібна.

Ситуацію можна змінити тільки тоді зі зміною політичної системи. Перший дзвоник пролунав для уряду восени минулого року, коли підприємці по всій країні організовали масові акції протесту.

Я думаю, що це був безумовно не останній дзвінок.