42 роки він мав усе - нафту, долари, повагу(страх) більшості світових лідерів. Особливо вдало йому вдавалося мати свій народ.
І здавалося, що позбавити влади Муамара Мухаммадовича може тільки природна смерть, прихід якої постійно переносили доблесні українські медсестрички.
Але ж ні, виявилося, що іноді гарячелюблячий народ може сказати своє ФЕ і надавати таткові тлумаків.
І він помер смертю справжнього диктатора. Брудного і смердючого Каддафі дістали з ями його ж вірнопіддані лівійці, більшість з яких народилася, коли він вже керував їхньою країною.
Ці люди ніколи, можливо, не бачили іншої влади, але епоха його вечличності Інтернету показала їм, що можна жити набагато краще і заможніше і вільніше у державі, яка має один з найбільших запасів нафти.
Але він помер гідно - як капітан корабля, що тоне, лідер Джамахєрії до останнього залишався на борту побудованої ним імперії у своєму рідному місті Сірт. Хоча може це лиш дурість, тупість і непередбачливість, притаманна самозакоханим диктаторам.
Тепер його вбили. Сьогодні Лівія святкуватиме. А завтра в цій країні може і не стати краще, бо таліби вже дописують передвиборчі промови...
Фото Suhaib Salem/ Reuters
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.