Вони побачили фашиста
Із автоматом у руці.
Я ж не помітив як триклятий
Той окупант жує шашлик.
В пісочнику сидять малята
й чекають, що прийде гаплик.
Кудись сховались комуністи
Сказали, що партзбори в них
Зайшли фашисти в наше місто.
Не розпочавшись, бій затих.
Тремтять від страху городяни.
На кухнях всі їдять борщі.
А десь в Росії росіяни
Собі також зварили щі.
А хтось горілки випив з горя,
Заїв солоним огірком
Ні, то не вітер віє з моря -
Підпільний діє в нас обком.
Готує він повстання грізне.
Фашистів хоче гнати геть.
З усіх щілин лунає слізно:
«Так жить не можна. Краще – смерть!».
Лиш я єдиний не боюся.
Не помічаю ворогів.
Йду на побачення до Люсі
Я від кохання вже згорів.
Але фашист не знає, клятий,
Про ніжні дотики долонь.
Шашлик доїв. І з автомата
Прицільний розпочав вогонь.
Зробила дір в мені без краю
Свинцевих куль жорстока злива
Та я живий. Бо хто кохає –
Того убити неможливо.