Геніальність і злодійство

Гадаю, геніальність і злодійство – Дві речі несумісні, бо спіймають

Хоч вороги, хоч ті, хто пильно ловить
Із вуст твоїх буквально кожне слово,
Вважаючи, що то культурна цінність.
Хоч ті, кому плювати на слова,
Але вони тебе бажають в ліжку –
Таких завжди найбільше. Хоч менти:
Байдуже їм, що навкруги руїна,
Що руки депутатів у казні
Сплелися над нестачею бюджету,
Що суд у нас Печерський, де б не був,
Що той, хто вб’є людину, може вільно
Поводитись, і вдома пити чай
З варенням та варениками з сиром
І ні про що не дбати. Що торгують
Наркотиками хворі проститутки
Під дитсадочком. Що коли серійний
Працює маніяк, за це посадять
З десяток безневинних, поки зловлять
Його батьки загиблих. Але геній
З мармизою, яка завжди буває
У геніїв, такий ефект призводить  
На стражів доброчинності, немов
Повільно біля зграї бультер’єрів
Вовк проїжджає на велосипеді.
Воно і звісно, бо усе суспільство
Приблизно так і мислить, як менти.
Якщо в квартирі клацає машинка,
Сусіди колективні шлють листи
В усі інстанції, що тут якийсь бордель.
А ще бува напишуть у газету,
Що ти, хоч і письменник, а падлюка
І наволоч така, що не віддав
Ти тридцять гривень Іваненко Васі,
При тому, що учора Мельник Клаву,
Його знайому, ущипнув за зад.
Газету, звісно, хутко купить теща,
Усе дружині вголос прочитає,
А та додасть, що ти вночі їв борщ
Не розігрітий ложкою з каструлі,
І той прокис. І в туалеті світло
Не вимикаєш, видно, їй на зло,
І що ти купу наробив дітей,
І жодного із них в упор не бачиш,
І вийде з грізним кличем в коридор
І проти тебе хресний хід очолить
Сусідів, що на швабри, як хоругві,
Повішають брудні твої портки,
І нашвидко трибуну сколотивши,
Тобі згадають все, у чому ти,
Нещасний, завинив перед народом.
Тому, якщо ти геній, то паскудство,
Яке тобі, як мавпі, притаманне,
Тримай і сублімуй в своїй душі,
Бо якщо ти не дурень, якщо ти
Не пробухав здоровий глузд, даремно
Пропити намагаючись талант,
І якщо ти, як Лермонтов, не хочеш  
Загинути у глупому дитинстві,
Ти мусиш бездоганним бути, як,
А може, більше, ніж Отець Небесний. 
А якщо ти вбиваєш і крадеш,
Годуєшся з державного корита,
А окрім того ще живцем жереш 
Письменників і всіх, кому позаздрив,
І вже наїв таку дебелу пику,
Що й неписьменним зрозуміло – класик,
Якщо тобі постійно нагороди
Дають, і не дають по голові,
І ти сусіду не віддав сто баксів,
А він нічого, і сусідку Клаву
Схопив за гепу, а вона і рада,
І теща, і дружина, і коханка –
Неначе вірний твій кордебалет,
А діти вчаться у такому місці,
Що їх ніхто ще довго не побачить,
І їдеш ти, пихатий, у машині
На барбекю, чи у Верховну Раду,
То ти не геній, а звичайне падло.