Ось доволі прикметний приклад: події довкола мовного законопроекту від провладних депутатів Вадима Колесніченка і Сергія Ківалова. Днями дійшла вістка від Юлії Тимошенко на цю тему.
Навіть за ґратами в’язень Качанівської колонії думає про українську мову. Колишня прем’єр-міністр, яка відбуває семирічне покарання за перевищення владних повноважень, висловила своє обурення «тим, що відбувалось у нас у фракції у зв’язку з цими подіями минулого тижня», – сказав народний депутат Сергій Сас, який провідав Юлію Тимошенко у в’язниці. Про це повідомила прес-служба партії «Батьківщина». Йдеться про ухвалення в першому читанні ківаловсько-колісниченківського мовного законопроекту. Згідно з інформацією прес-служби, лідерка БЮТ з неволі вимагає не допустити ухвалення цього проекту в другому читанні.
Політичну суперницю Віктора Януковича тут же поставила на місце його соратниця Ганна Герман: «Я надіслала б Юлії Володимирівні футболку. Колись в українській діаспорі були дуже популярні футболки з портретом Тараса Шевченка і написом: «А твої діти говорять українською мовою?» Отримавши таку футболку, Юлія Володимирівна зрозуміла б мене без слів», – сказала Герман. Певно, натякаючи на те, що дочка Тимошенко не володіє мовою, за яку так дбає в неволі її матуся.
Заради справедливості слід зауважити, що Євгенія Тимошенко, яка тривалий час навчалася у Великій Британії, виступала під час мітингу з нагоди об’єднання опозиції українською мовою. Виходило непогано, щоправда, з невеликим британським акцентом.
А самій патріотці Ганні Герман можна дорікнути, що її, слід сподіватися, не менш патріотично налаштований син працює помічником у народного депутата Юрія Болдирєва, того самого, який пропонує відділити малу батьківщину Герман Галичину від решти України. Тож як опозиція, так і влада накрутили навколо цього питання сім мішків гречаної вовни.
Варто, зокрема, згадати, що після ухвалення законопроекту в парламенті поширилися підозри, що в бютівців зрада. Що вони не свідомо не захотіли у потрібний момент блокувати трибуну. Вони виправдовувалися, мовляв, проґавили.
Можна дискутувати, аналізувати, з’ясовувати причини. Але все це стане непотрібним, якщо озирнутися трохи назад. А саме до 26 серпня 2011 року. Того дня відбувалося голосування за включення цього законопроекту до порядку денного. За логікою, якщо б опозиція не хотіла цей законопроект розглядати, вона б проголосувала проти внесення його до порядку денного парламенту. Тим часом, проголосували за 59 бютівців і «Наша Україна – Народна самооборона» дали 19 голосів за. Не інакше, як знову проґавили, чи не так?
Сьогодні бютівці й нунсівці неабияк нарікають на облудність нашої судової системи, яка безсоромно запхала за ґрати їхніх лідерів – Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. За логікою, саме вони мали вимагати проведення реальної судової реформи, а не тієї профанації, яка відбулася під проводом колишнього бютівця Андрія Портнова.
Але член фракції БЮТ, народний депутат Володимир Пилипенко вносить проект змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів», в якому він пропонує скасувати обов’язок судді щороку не пізніше 1 травня подавати для оприлюднення копію податкової декларації. Інакше кажучи, він хоче домогтися, щоби суспільство не контролювало прибутків суддів. Обґрунтування фантастичне за своєю логікою. На думку пана Пилипенка, так судді будуть незалежнішими.
Правду кажучи, вони і нині не дуже залежать від суспільства та суспільної думки. Ми і зараз не особливо це контролюємо. Але принаймні можемо бачити різницю між декларованим майном суддів і будинками й автівками, котрі за своєю вартістю значно перевищують офіційні надходження їхніх власників. Але після ухвалення такої поправки судді братимуть на лапу ще більше. Корупція в суддівському середовищі набере більших обертів. Хоча, здавалося б, куди більше?
Це лише два приклади, які свідчать про те, що опозиція так і не зробила висновків з помилок ,яких раніше припустилася. Але в кулуарах діє так само, як і влада. От лишень влада цього не соромиться. А опозиція цим займається під красиві слова про захист демократії.
Хоча слід зауважити, що в опозиції є частина адекватних людей, котрі дбають не лише про те, щоб украсти.
Український тиждень