Власник сторінки
Журналіст, сценарист документального кіно, спеціаліст з міжнародної адвокації
Володимир Дахно у часи, коли СДПУ(о) піарилася на його творінні, ходив обідати у безкоштовну їдальню для бідних
Шановний пане Медведчук, я був дещо здивований вашим постом, в якому ви
захищаєте від мене фільм Ельдара Рязанова «Іронія долі, або з легким паром». Тим більше здивований, що
я на цей фільм не нападав. Мало того: він мені подобається. Хоча я і визнаю часткову слушність тих, хто
закидає йому підтримку інфантилізму. Мій блог був зовсім не про фільм, а про інше. Але зрештою,
ви маєте право на власне розуміння моєї писанини.
Оскільки ви звернули свою увагу на мою скромну
персону, то я би в свою чергу хотів звернути вашу увагу на інше і запропонувати вам ідею – а раптом
з цього щось вийде. Судячи з того, що ви темпераментно відстоюєте радянський
фільм, ви любите радянське кіно.
Але є один радянський фільм, який має, якщо не до
вас, то до вашої колишньої партії безпосереднє відношення. Йдеться про мультфільм
Володимира Дахна «Як козаки у футбол грали». (До речі, колись іще в радянські
часи, працюючи в газеті «Молодь України», я брав у нього інтерв’ю).
Свого часу Соціал-демократична партія (об’єднана),
яку ви очолювали, у політичній рекламі використовувала фрагменти цього мультфільму.
З цього можна зробити припущення, що вам ця картина подобається, як подобається
вона вже не одному поколінню українців та й, мабуть, громадянам країн решти
пострадянської території.
Вся прикрість полягає в тому, що автор цього шедеврального мультика, Лауреат Державної премії України
імені Шевченка світлої пам`яті Володимир
Дахно у часи, коли СДПУ(о) піарилася на його творінні, ходив обідати у безкоштовну їдальню для бідних
– про це мені розповідав журналіст «Экономических известий» Костянтин Рильов,
котрий брав тоді в майстра інтерв’ю. Також про це пише Вікіпедія, яка зазначає,
що знаменитий режисер жив на пенсію у 300 гривень.
Я це згадую не для того, щоб дорікнути вам, мовляв,
ви багаті, а геніальний режисер був бідним. Але, погодьтеся, що борг пере ним у
вас все таки є. Втім, як у всієї нинішньої
України.
Отож, пропоную вам не на словах, а на ділі
продемонструвати любов до радянського кіно. А саме: вшанувати пам'ять великого
режисера. Тобто профінансувати йому пам’ятник.
Ви кажете, що хочете об`єднати
Україну. Думаю, що такий крок з вашого боку викликав би підтримку як «бандерівців»
з Галичини, так і відданих любителів СРСР зі Сходу. А про Київ і центр країни –
взагалі нема що казати.
Зі свого боку я обіцяю вам: цілковиту безкоштовну піар-підтримку
проекту. Я буду писати про це сам. І закличу писати про це своїх
колег-журналістів. Не сумніваюся, що багато хто відгукнеться.
Прошу не сприймати цю публікацію як відповідь у
стилі «сам дурний». Це пропозиція без жодних задніх думок. Скажу відверто: мало
вірю, що ви на неї пристанете. Але ду-у-у-уже хочу помилитися.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.