День письменника: випили, закусили, поспівали пісень і ... побилися

Було дуже мило

Дуже милий День письменника організувала дитяча письменниця Лариса Ніцой.  (Мій  син  просив сто разів перечитувати її книжку про Ярика-векалку). Як і годиться, було весело і не обійшлося без бійки.

Дійство відбувалося у ресторані «Старе Запоріжжя» на Сагайдачного. Випили, закусили, поспівали. Була бард і телеведуча Марія Бурмака, яка, на жаль, не співала. Були брати Капранови, монстр перекладу американського кіно на українську мову Олекса Негребецький, він же Леонід Дмитренко. Колишній голова Радіо Свобода Богдан Нагайло. Моя сусідка по блогах на «Кореспонденті» письменниця Євгенія Чупріна.  І ще купа знайомих і менш знайомих літераторів  і любителів літератури. Я не називаю усіх, бо не ставив за мету бути там репортером.

Оскільки я пишу художні тексти як хобі, то привітав письменників як журналіст. Приблизно так:  «Здається герой Булгакова казав: «Гаварітє, гаварітє – у вас голос пріятний». Так за аналогієєю: «пішітє, пішітє – у вас почерк красівий».»

Лариса Ніцой запропонувала поставити в скверику навпроти імені  Шевченка пам’ятник книзі, виставила ескіз цього пам`ятника – авторства  художниці Еліни Елліс, яка живе нині  у Британії, а походить із Запоріжжя. Він являє собою дівчинку, яка сидить на стосі книжок і читає книжку. Тут же виникла дискусія. Говорили, що, мовляв, пам’ятник позбавлений національних рис. Як на мене, нижня товстелезна книжка  дуже навіть має національну рису. Вона нагадує роман Оксани Забужко «Музей загублених секретів» - такі товсті книжки, крім Окани, сьогодні ніхто не пишеJ))). Одним словом, тим, кому ескіз сподобався, підписали листа до міської влади з проханням надати можливість такий пам’ятник встановити. Я теж підписався.

У зверненні наголошується, що вимагати коштів на цей пам`ятник від держави ініціатори не будуть. Лариса Ніцой пообіцяла, що біля підніжжя пам`ятника на бронзовому постаменті будуть названі імені геть усіх жертводавців, "навіть якщо людина пожертвує 5 гривень". 

А бійка виникла між Володимиром Бондаренком, тим самим, який написав «тєлєгу» на Юрія Винничука за його вірша «Убий підараса». Як він там з`явився – невідомо. Його не запрошували. Але слово спробували надати. І тут обурилися брати Капранови. Вони запитали гучно: «Ви знаєте, хто це такий?». І потім почали вовтузитися. Але, на відміну від Бузини і Пояркова, робили це по-українськи ніжно. Ну тільки так, щоб жовтій пресі було про що розповісти. Але крові не пролили і кісток не зламали.

Там також був поет Дмитро Лазуткін, який, виявляється, якийсь геній карате, але він у бійку не втручався. Знайшов приємніше заняття – обнімався з дівчиною.

Ну а після бійки всі потанцювали і розійшлися. До наступного Дня письменника. До наступної бійки. Тільки хто з ким битися буде? Поживемо – побачимо.

Вечір був проведений за підтримки фонду Сергія Бондарчука, того самого, який розпустив «Нашу Україну». Але ніякої політики там не спостерігалося, хіба що в кулуарах хтось балакав.