«OT VINTA» вийшли межи люди з «накуреним журавлем» - осіннім шляґером України

Слухай українське!

Уже кілька тижнів у соціяльних мережах масово шириться і здобуває щораз більше прихильників (судячи з численних лайків і перепостів) на перший позір невигадлива пісенька рівненського гурту «OT VINTА» - «Накурилабабажуравля». Перенесена з народнього фольклору на панківський ґрунт історія про кабешні витівки цибатого птаха на бабиних грядках із коноплею спричинила чималу дискусію в інтернет-просторі. Пісня стала безумовним гітом цієї осени. Хлопаки навіть встигли відзняти на неї виднограй, у якому постали в жовтожарих комбінезонах і з екзотичними інструментами в руках (як-то банджо, укулеле, козобас та перкусія). А ось передучора київська публіка могла вже й наживо насолодитися акустичним виконанням нового інтернетівського шляґеру.

Ще перед виходом на імпровізований подіум музики чемно припрохували гостей причаститися віскі і закусити канапками, бо натще якось і розмова не клеїлася і потрібного настрою не було. Але вже з перших ноток заводіяцького «украбілі» (саме так рівняни вже звіддавна називають свій стиль, вносячи певний сумбур в усталену термінологію музичних критиків) стає зрозумілим, що ситий ти чи голодний, а нудно тобі цього вечора не буде аж ніяк. Бо ж, окрім «журавлиної історії», музики утнули і ще кілька пісень із нового, ще незавершеного альбому «Пілотка».

Щоправда, цього разу «гвинтарі» прибули до столиці не лише, аби представити нові композиції, – це стало радше своєрідним десертом. А головною естетичною стравою вечора була персональна виставка шаржів лідера гурту Юрія Журавля, пестливо пойменована - «КарикаДурка». 

Роботи, які були виставлені перед очі широкого загалу у столичній арт-галереї «Мінус 4», пройшли попередній прискіпливий авторський відбір, бо ж, аби примістити їх усі та ще й з дотриманням певних композиційних вимог, то жодного терпіння не стачило б. І хоч окремі з них і раніше вже вигулькували то там, то сям, щолиш тепер уперше зібрані воєдино.

Лідер «Мad Heads» Вадим Красноокий одразу ж віднаходить шарж, на якому його втілено у традиційному сценічному брилику 

і запевняє, що «Журавель, то таки мистець у цій справі». І по ретельному огляді докидає ще одну слушну заувагу: «Погляньте, Юркові не лише вдається передати схожість рис чи характерів персонажів, але й висловити своє ставлення до кожного з них. Одні герої викликають у нього глибоку пошану, декого представлено в гумористичному світлі, а є й такі, що заслужили лише їдку сатиру».

Під іронічний і водночас зухвалий олівець карикатуриста вже не один рік потрапляють як історичні персонажі, так і його сучасники. Байдуже, чи то політики, чи кіноактори, чи колеги з музичного цеху. А розпочалося все зо п’ять років тому з ілюстрацій до дитячої книжки про гетьмана Мазепу. Відтоді гротеск і гіпербола, але з дотриманням основних пропорцій зображуваних знаменитостей, стають його незмінними супутниками. Усі персонажі на виставці добряче розпізнавані. Вирлоокий вар’ят Петро Перший навіть у легких ескізних штрихах не втрачає своєї демонічної сили. 

А капловухий Путін з шоломом Витязя на таці навпаки викликає радше глузливу посмішку. 

Автор робіт, звертаючись до братів Капранових, пустив туруси на їхню адресу, мовляв, з ними було найменше мороки. Одного намалював, а незабаром уже й зображення іншого отримуєш, досить лише вдатися до нехитрих маніпуляцій із ксероксом.

Телеведуча Соломія Вітвицька зізнається, що хоч і приятелює з Юрієм Журавлем уже не один рік, але навряд чи знайома з усіма його талантами, бо щоразу відкриває в ньому для себе щось нове. «Він і музику пише, і малює, і ескізи сценічних костюмів для себе та хлопців розробляє, і до того ж прекрасний мультиплікатор та гример».

А народний депутат Олеся Оробець похваляється, що «одна із робіт Юрія висить у моєму робочому кабінеті». А на запитання: «На чому Ви б порадили у майбутньому більш серйозно зосередитися сьогоднішньому винуватцю урочистості: на музичній кар’єрі чи все таки більше часу присвятити образотворчому мистецтву», - представниця «Батьківщини» реаґує миттєво: «Прислівник «серйозно» і Юрко Журавель – це речі несумісні і саме завдяки цьому йому і вдається опинятися на гребені успіху в усіх починаннях, за які б він не брався».

Спортивний журналіст Дмитро Нагорний, 

який не може відвести погляду від «портрета» Віталія Кличка, стверджує, що образ боксера настільки монументально точно виписаний (хоч і в жартівливій формі), що змушує ціпеніти його ворогів. «І з якого ракурсу не поглянеш на нього – усе такий само зібраний і зосереджений, тому й відчуття таке, наче опинився з ним на ринзі і не знаєш, з якого ж то боку хоч на півкроку до нього наблизитися».

Виставку карикатур у столиці було зорганізовано не випадково. Адже автору волілося почути оцінку свого художнього доробку насамперед із вуст доволі претензійної та надміру критичної столичної публіки. А далі експозиція відправиться у всеукраїнське турне, аби її могли належно оцінити і в інших містах. А її творець, безумовно полещений такою зовсюдною увагою до своїх робіт, уже радо ділиться новою ідеєю, з якою не має наміру довше зволікати. Намалювати історію Київської Руси в коміксах – ось та мета, до якої він змагатиме ближчим часом. Аби, мовляв, не лише дорослих розважити, а й дітям влаштувати справдешнє свято та ще й подати їм у яскравих картинках чимало пізнавальної інформації з історії рідного краю. Тож віриться, що прислів’я про те, що «гарний початок – це половина справи» - це саме про таких як Юрко Журавель.

Сергій Іщенко-Сіроманець