Та найцікавіше сталося згодом. Після виходу першої статті з тумбочки пацієнтки за нез’ясованих обставин зникли ті самі рукописні листочки-списочки, з якими її відправляли в аптеку. Випарувалися без сліду. Невже хтось вирішив, що немає папірця — немає і проблеми? От тільки сучасні смартфони мають одну вкрай неприємну для любителів «замітати сліди» властивість: вони зберігають фотографії. І всі цифрові копії цих безіменних записок, разом із офіційним листком призначень та фіскальними чеками, уже надійно зафіксовані в архіві редакції.
Виходить, для того, щоб у лікарні згадали про наявність препаратів і стандарти спілкування з хворими, потрібен не наказ МОЗ і не Програма медичних гарантій, а хороший розголос у соцмережах. Щоправда, про повернення коштів, які людина була змушена витратити в аптеці на купівлю базових препаратів, мова, звісно, не йде. Бо перерахувати ампули на складі — це одна справа, а визнати, що пацієнт купував за власний рахунок те, що мало бути надане безоплатно, — зовсім інша.
А тепер перейдемо від спостережень до сухих фактів і конкретних документів, які є в розпорядженні редакції. У Листку лікарських призначень (офіційна медична форма № 003-4/о) пацієнтці стаціонарного відділення з діагнозом «двосторонній аднексит» розписано курс лікування: антибіотики «Цефтріаксон», «Доксициклін» та протимікробний розчин «Метронідазол», жарознижувальний засіб «Інфулган», розчин «Реосорбілакт», «Кальцію глюконат», свічки «Діклосейф» та пробіотик «Мінекс».
Паралельно з офіційним бланком у хід пішли ті самі — нині вже зниклі з тумбочки — рукописні записки на клаптиках паперу без печаток і підписів. З цими папірцями, зі слів пацієнтки, вона пішла в аптеку ТОВ «Подорожник Київ» прямо на території лікарні (вул. Михайлівська, 50/1), де придбала призначені препарати, що підтверджується фіскальними чеками.
Коли ж ми проаналізували цей Листок призначень глибше — і з погляду ведення медичної документації, і з погляду відповідності чинному Стандарту медичної допомоги МОЗ України № 928 «Запальні захворювання органів малого таза» (за яким і лікується аднексит), — картина виявилася ще промовистішою.
Безкоштовні ліки з протоколу купувалися за власний кошт, а схема лікування викликає запитання
Єдині препарати зі списку, які справді передбачені державним стандартом лікування цього захворювання, — це «Цефтріаксон», «Доксициклін» та «Метронідазол». Усі три входять до Національного переліку основних лікарських засобів, тобто лікарня отримує на них кошти від НСЗУ і зобов’язана видавати їх у стаціонарі безкоштовно. Ба більше: за стандартом МОЗ № 928 курс антибіотикотерапії при цьому діагнозі має тривати 14 днів, тоді як у листку «Цефтріаксон» розписаний лише на один день, «Метронідазол» — на три дні у половинній добовій дозі, а «Доксициклін» — на 6 днів.
Половина чека — препарати поза стандартом лікування
Решта дороговартісних позицій, за які жінка віддала гроші в аптеці («Реосорбілакт», внутрішньовенний «Кальцію глюконат», внутрішньовенний парацетамол «Інфулган», пробіотик «Мінекс»), у чинному протоколі МОЗ № 928 для лікування аднекситу взагалі не значаться.
Подвійний удар
Виходить, гарантовані державою ліки пацієнтка купувала за власні гроші, а на додачу отримала курс двох препаратів, які не передбачені чинним протоколом МОЗ для лікування цього діагнозу, зате чудово поповнюють касу аптеки.
Неналежне ведення медичної документації
Офіційний Листок призначень (форма № 003-4/о) — це суворий юридичний документ, де навпроти кожного уколу чи крапельниці має стояти не лише підпис лікаря, а й підпис медсестри, яка препарат фактично ввела. На знімку документа підпис медсестри стоїть лише за один день лікування, а за всі інші дні клітинки в рядку «Сестра» просто порожні. Так само порожньою залишилася й нижня таблиця «Підписи», де лікарі та медсестри зобов’язані вказати свої прізвища й розшифрувати підписи — тож призначення робилися фактично «анонімно».
Аптечна «синергія» без рецептів
У фіскальних чеках фігурують інфузійні розчини (зокрема, «Метронідазол»), які належать до рецептурної групи. Офіційного електронного чи паперового рецепта пацієнтці ніхто не виписував — інакше в електронній системі охорони здоров’я могло б відобразитися подвійне призначення. Проте препарати були відпущені в аптеці на вул. Михайлівській, 50/1, як стверджує пацієнтка, за рукописними записками зі стаціонару.
До речі, враховуючи загадкову здатність паперів випаровуватися з палат, редакція про всяк випадок нагадує: офіційний Листок лікарських призначень (форма № 003-4/о) із медичної карти повністю зафіксований на фото із точним часом зйомки і може мати статус належного доказу за певного сценарію. Тож будь-які спроби «заднім числом» переписати бланк, приховати розбіжності або доставити пропущені підписи медсестер можуть містити ознаки службового підроблення документів, що тягне за собою кримінальну відповідальність.
Те, що після публікації першої статті в лікарні заворушилися й почали уважніше ставитися до пацієнтів, — хороший знак. Але точкова «терапія страхом» не замінить системного порядку. Мешканці громади мають право знати, куди зникають закуплені за бюджетні кошти ліки, чому пацієнтам виписують «коктейлі» поза протоколами МОЗ і хто відповідає за порожні графи в історіях хвороб.
Редакція вже надіслала офіційні інформаційні запити до керівництва КНП «Березанська міська лікарня» та контролюючих органів. Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», у адміністрації закладу є рівно п’ять робочих днів, аби надати не усні запевнення біля лікарняного ліжка, а письмові відповіді з конкретними цифрами залишків медикаментів на балансі у дні лікування пацієнтки. Чекаємо на офіційну позицію лікарні — і обов’язково ознайомимо з нею мешканців громади у наступній публікації.
Далі буде.