Кому вигідна енергетична криза і чому знову фігурує ДТЕК Ахметова?

18 листопада 2026, 10:27
Власник сторінки
Журналист
0

Чому операції великих енерготрейдерів потребують незалежного розслідування і хто відповість за можливі втрати державної компанії?


Скандал навколо продажу електроенергії «Енергоатомом» вивів на поверхню нові питання до ДТЕК Ріната Ахметова, приватних трейдерів та керівництва енергетичної галузі. Чи могли закриті наради забезпечити окремим учасникам ринку конкурентну перевагу? Чому на тлі тривалих відключень зростає експорт електроенергії та чи не втрачає держава мільярди через непрозорі біржові операції?

Двадцять годин протягом доби без світла

Поки українці сидять без електроенергії, на енергетичному ринку розгортається черговий скандал із продажем дешевої електрики державного «Енергоатома». Голова Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус заявляє про можливі мільярдні втрати державної компанії, підозрілу роль приватних трейдерів та використання інформації із закритої наради. Серед фігурантів його претензій — «Д.Трейдінг» із групи ДТЕК. А міжнародні журналісти тим часом фіксують парадокс: експорт електроенергії з України зростає, коли окремі міста залишаються без світла до 18 годин на добу.
Є речі, які під час повномасштабної війни особливо важко пояснити звичайним громадянам. Людина повертається додому, де немає електрики, не працює ліфт, зупинилося опалення, неможливо нормально приготувати їжу чи зарядити телефон. У Києві, Дніпрі, Одесі та інших містах України відключення можуть тривати по багато годин. І в цей самий час з'являються повідомлення про збільшення експорту української електроенергії за кордон.
Звісно, енергосистема України переживає безпрецедентні випробування. Російські ракетні та дронові атаки руйнують електростанції, підстанції й магістральні мережі. Але саме тому виникає ще більше запитань до тих, хто розпоряджається електроенергією, торгує нею та визначає правила її продажу. І ось тепер до проблеми додався новий скандал, який може коштувати державній компанії «Енергоатом» близько 1,8 мільярда гривень.

1,8 мільярда на різниці між аукціоном і ринком

5 листопада 2026 року голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус направив прем'єр-міністру Сергію Корецькому листа, в якому звернув увагу на обставини продажу електроенергії державним «Енергоатомом». Йдеться про аукціон, проведений 27 жовтня на Українській енергетичній біржі. Державна компанія виставила на продаж 2000 МВт базового навантаження на період із 1 до 10 листопада. Загальний обсяг становив 480 тисяч МВт·год. Середньозважена ціна продажу — 5313,78 гривні за МВт·год без ПДВ. Покупцями стали 69 компаній.
На перший погляд, звичайна біржова операція. Проте найцікавіше відбулося практично одночасно. За інформацією, наведеною Герусом, того самого дня «Енергоатом» подав на ринок електроенергії «на добу наперед» заявки на продаж за значно вищими цінами. Середня ціна на цьому ринку за період із 1 до 6 листопада становила вже 9098,32 гривні за МВт·год. Різниця — 3784,54 гривні на кожній мегават-годині. Якщо застосувати її до всього обсягу проданої електроенергії, отримаємо приблизно 1,8 мільярда гривень. Саме таку потенційну різницю між ціною аукціону та ринковою ціною навів Герус.
Важливе уточнення: це розрахункова оцінка можливого недоотриманого доходу, а не встановлений аудитом збиток чи доведена сума привласнених коштів. Однак масштаб питання від цього не стає меншим. Чому державна компанія, яка має працювати в інтересах держави, продала величезний обсяг електроенергії за ціною, що виявилася суттєво нижчою за подальші ринкові показники? І хто саме отримав можливість заробити на цій різниці?

Закрита нарада, відкрита біржа і дуже цікава арифметика

Найбільш інтригуюча частина історії стосується подій 26 жовтня. За твердженням Геруса, напередодні аукціону в Міністерстві енергетики відбулася непублічна нарада, під час якої обговорювали зміну торгової стратегії «Енергоатома», підвищення цінових заявок на ринку «на добу наперед» та можливість відкриття денного експорту електроенергії. Серед присутніх, за словами голови парламентського комітету, були представники державних генеруючих компаній, «Укренерго», НКРЕКП і приватного трейдера «Д.Трейдінг», який входить до групи ДТЕК Ріната Ахметова.
І ось тут виникає питання, яке потребує не політичних коментарів, а повноцінного розслідування. Якщо представник приватного трейдера заздалегідь знав про рішення, здатні вплинути на ринкову вартість електроенергії, чи не отримав він конкурентної переваги перед іншими учасниками торгів? За даними Геруса, «Д.Трейдінг» придбав на аукціоні 315 МВт, тоді як у попередній декаді обсяг закупівлі цієї компанії становив близько 45 МВт. Тобто закупівля зросла приблизно в сім разів!
Це ще не доказ змови чи інсайдерської торгівлі. Але це обставина, яку регулятор зобов'язаний перевірити, особливо з огляду на послідовність подій. Зауважимо, що йдеться не про весь обсяг аукціону і не про те, що одна компанія придбала всі 2000 МВт. На торгах перемогли 69 учасників. Саме тому необхідно встановити, хто, скільки і за якими умовами придбав, хто мав доступ до інформації про зміну торгової стратегії державного підприємства та чи не було порушено принцип рівного доступу до ринку.

Січень, липень, жовтень: чи стає випадковість закономірністю?

Герус звертає увагу, що жовтневий епізод не є єдиним, який викликає запитання. Він згадує аукціон 14 січня 2026 року, коли великі обсяги електроенергії придбали окремі трейдери напередодні підвищення граничних цін на ринку. Другий епізод стосується 14 липня. Тоді «Енергоатом» виставив одним лотом 200 МВт електроенергії, які придбав «Д.Трейдінг» за ціною 4205 гривень за МВт·год. За даними Геруса, інші обсяги на тих самих торгах продавалися приблизно по 4900 гривень за МВт·год. Різниця становила близько 16,5%.
І ось третій епізод — жовтень. Знову продаж значного обсягу державної електроенергії, знову питання щодо ціни, знову присутність представника приватного трейдера на попередній непублічній нараді. Кожен із цих випадків потребує окремої перевірки. Але коли схожі запитання виникають кілька разів протягом одного року, суспільство має повне право вимагати пояснень. Особливо якщо йдеться про державну електроенергію, вироблену атомними станціями, які забезпечують значну частину української генерації.

Що відповідає компанія Ахметова?

У «Д.Трейдінгу» звинувачення відкинули. 9 листопада компанія заявила, що вважає претензії безпідставними, а участь у відкритому аукціоні — звичайною господарською діяльністю. Представники трейдера наголосили, що компанія купує електроенергію більш ніж у 60 українських виробників, а частка електроенергії «Енергоатома» в загальному обсязі її закупівель від початку 2026 року становила лише 3%. Щодо конкретного аукціону, у компанії повідомили, що «Д.Трейдінг» придбав 15,7% від загального обсягу проданої електроенергії, а ціна закупівлі була на 1,7% вищою за середню ціну закупівель решти учасників.
Це позиція компанії, яку також необхідно враховувати. Проте вона не знімає головного питання: чи мали всі учасники ринку однакову інформацію перед торгами 27 жовтня? І чи не вплинули рішення, обговорені напередодні на закритій нараді, на результати аукціону та подальше ціноутворення? Саме на ці запитання повинна відповісти незалежна перевірка.

НКРЕКП почала перевірку. Але хто відповідатиме за державні гроші?

9 листопада Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, повідомила про початок дослідження обставин аукціону «Енергоатома» 27 жовтня та подальшого зростання цін на ринку «на добу наперед». Наступного дня про перевірку повідомила й наглядова рада «Енергоатома». Вона заявила, що незалежний аналіз корпоративного управління та внутрішнього контролю, який проводить EY, охопить і згадані Герусом аукціони. Перевірятимуть, як вони готувалися, погоджувалися та документувалися, чи дотримувалися внутрішніх процедур і чи працювали механізми контролю.
Наглядова рада також пообіцяла передати компетентним органам інформацію, яка може свідчити про порушення. Це важливий крок. Але суспільству потрібні не лише обіцянки провести черговий аналіз. Потрібні конкретні результати: документи, хронологія рішень, перелік учасників наради, інформація про доступ до торгових стратегій і висновки щодо можливого конфлікту інтересів.

Поки українці мерзнуть, електроенергія йде за кордон

А тепер — найболючіша частина цієї історії. 13 листопада міжнародне агентство Reuters опублікувало великий репортаж про стан української енергетики напередодні зими. І наведені там цифри змушують подивитися на проблему значно ширше, ніж просто на черговий конфлікт між Герусом та енергетичними компаніями. За інформацією Reuters, у листопаді російські атаки змусили зупинити виробництво електроенергії на трьох електростанціях ДТЕК. Водночас удари завдаються не лише по генерації, а й по лініях електропередач та підстанціях, які з'єднують атомні електростанції з великими містами.
І ось наслідок: електроенергія може вироблятися, але не мати можливості дістатися до споживача в центральних і східних регіонах країни. Reuters повідомляє, що Київ та інші міста вже переживають відключення тривалістю до 18 годин на добу. Водночас електростанції на заході України, які через пошкодження мереж не можуть передавати всю електроенергію до споживачів у центрі та на сході, змушені експортувати значні обсяги до країн Східної Європи.
За даними аналітичної організації DiXi Group, протягом тижня з 2 до 8 листопада український експорт електроенергії збільшився більш ніж на 40%. І це відбувалося в той час, коли, за наведеними Reuters оцінками, до двох третин українських споживачів могли одночасно перебувати в умовах відключень. Ось де починається справжня суспільна проблема.
Звичайно, не можна автоматично стверджувати, що електроенергія, яка експортується із західних регіонів, могла бути доставлена до Києва чи Дніпра. Для цього потрібні справні лінії, підстанції, достатня пропускна здатність мережі та відповідний баланс енергосистеми. Але саме тому держава повинна пояснити, чому за умов такого дефіциту та багатогодинних відключень експорт зростає, які саме обсяги фізично неможливо передати українським споживачам і хто отримує економічну вигоду від продажу цієї електроенергії.

Чи справді комусь вигідно, щоб світло не поверталося?

Тут ми підходимо до питання, яке особливо дратуватиме енергетичних монополістів. Хто зацікавлений у якнайшвидшому відновленні пошкоджених мереж і поверненні електроенергії українським споживачам? І хто зацікавлений у максимальному використанні можливостей експорту?
Це не обов'язково однакові економічні інтереси. Для споживача відповідь очевидна: електроенергія має насамперед забезпечувати життєдіяльність країни. Для трейдера головне — комерційна ефективність операцій, дотримання правил ринку та отримання прибутку. Для держави — баланс між енергетичною безпекою, технічними можливостями системи, внутрішнім попитом і міжнародними зобов'язаннями.
Проблема починається тоді, коли суспільство не має достатньої інформації, щоб переконатися: комерційні інтереси не ставляться вище за потреби українських споживачів. У цьому контексті особливої уваги заслуговує діяльність ДТЕК — найбільшої приватної енергетичної компанії України, кінцевим власником якої є Рінат Ахметов.
Reuters нагадує, що компанія володіє значними генерувальними активами, займається видобутком газу й вугілля, виробництвом електроенергії, її постачанням та торгівлею на українському й міжнародному ринках. Тобто це не просто виробник електроенергії. Це великий гравець, який присутній одразу на кількох етапах енергетичного бізнесу. Саме тому будь-які підозри щодо можливого використання привілейованої інформації, впливу на ринкові ціни або отримання переваг під час державних аукціонів мають перевірятися особливо ретельно.
Але є принципова межа: немає встановлених доказів, що ДТЕК навмисно затягує ремонт мереж, щоб збільшити експорт чи прибутки. Таке твердження потребувало б зовсім іншого рівня доказів — технічної документації, графіків ремонтів, диспетчерських команд, даних про пропускну здатність мереж та фінансових розрахунків. І саме ці документи варто вимагати від відповідальних органів.

Герус згадав про Ахметова. Але чи не варто згадати і про самого Геруса?

У цій історії є ще один політичний парадокс. Андрій Герус, який сьогодні публічно критикує операції «Енергоатома» та діяльність трейдерів, добре відомий своєю попередньою боротьбою проти формули «Роттердам+», яку пов'язували з інтересами вугільного бізнесу Ахметова. Тепер він знову опинився в ролі критика схем на енергетичному ринку. Але чи достатньо одного листа прем'єр-міністру, щоб переконати суспільство у принциповості цієї боротьби? Ні.
Голова профільного парламентського комітету має значно ширші можливості, ніж просто публічно обурюватися після чергового скандального аукціону. Він може вимагати системного парламентського контролю, заслуховувати керівництво державних енергетичних компаній, ініціювати перевірку регуляторних рішень та добиватися оприлюднення результатів розслідувань. І тут доречно поставити незручне запитання: чому системна проблема продажу державної електроенергії отримує таку гучну політичну реакцію саме тоді, коли виникає черговий конфлікт інтересів між великими гравцями енергетичного ринку?
Не варто забувати й про попередню історію «Роттердам+». Тоді суспільству роками пояснювали складні механізми ціноутворення, а політичні та судові баталії навколо формули стали символом недовіри до енергетичного сектору. Тому сьогодні недостатньо просто поміняти місцями тих, хто критикує, і тих, кого критикують. Потрібні прозорі правила для всіх — і для ДТЕК, і для державного «Енергоатома», і для приватних трейдерів, і для політиків, які контролюють галузь.

Кому належить електроенергія під час війни?

У цій історії є питання, яке виходить далеко за межі біржових торгів. Українська електроенергетика працює в умовах війни, коли кожна підстанція, кожен трансформатор і кожен мегават мають стратегічне значення. Державні атомні електростанції виробляють електроенергію, приватні компанії торгують нею, оператори мереж визначають технічні можливості передачі, а громадяни оплачують рахунки та переживають наслідки дефіциту. І якщо на цьому ринку хтось отримує можливість заробляти завдяки інформації, недоступній конкурентам, або завдяки непрозорим рішенням державних підприємств, це вже не просто питання комерційної етики. Це питання довіри до держави.
Потрібно також розібратися, чи не виникають ситуації, коли комерційно вигідні напрямки експорту отримують пріоритет перед відновленням внутрішнього електропостачання. Не на рівні припущень, а на рівні конкретних документів і диспетчерських рішень. І якщо жодних порушень немає, відповідальні компанії та державні органи повинні бути зацікавлені в тому, щоб це довести. Бо поки громадянин сидить у темряві, пояснення про складність ринку, біржові механізми та особливості балансування енергосистеми не можуть бути універсальною відповіддю на всі запитання.
Українці не вимагають, щоб енергетичний бізнес працював без прибутку. Вони вимагають, щоб у країні, яка воює, правила були однаковими для всіх, державні ресурси не ставали джерелом надприбутків для обраних, а інтереси споживачів не перетворювалися на другорядну обставину.

Замість післямови

Отже, хто виграє від багатогодинних відключень? Поки що немає підстав стверджувати, що конкретна компанія навмисно залишає людей без електроенергії заради експорту. Але є цілком конкретні цифри, біржові операції, питання щодо доступу до закритої інформації та офіційно розпочаті перевірки. І є ще один факт: 1,8 мільярда гривень потенційно недоотриманих державою коштів — це не абстрактна цифра з біржового звіту. Це гроші державної енергетичної компанії, яка належить усім українцям.
Тому головне питання сьогодні не в тому, хто кого переможе — Ахметов Геруса чи Герус Ахметова. Головне — чи зможе держава нарешті довести, що під час війни українська електроенергія працює передусім на Україну, а не на апетити тих, хто звик заробляти на будь-якій кризі. Адже п'ятий рік великої війни — це вже надто довго, щоб українцям і далі пропонували вибирати між холодною квартирою та чужими мільярдними заробітками.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: События в Украине
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.