Генерал СБУ Василь Вовк попереджає: версія про провокацію не повинна приховати можливі злочини силовикі
Петропавлівська Борщагівка стала не просто місцем вуличного конфлікту, а лакмусовим папірцем стану українських силових структур. Чому на захист приватного будинку одночасно прибули командувач Національної гвардії та керівник Офісу президента? Хто визначив його статус як військового об'єкта? Чи законно там утримували військовослужбовців і чи не намагаються підмінити розслідування версією про заздалегідь сплановану провокацію?
Історія на вулиці Сонячній, 7-А у Петропавлівській Борщагівці набуває дедалі серйознішого політичного та правового виміру. Те, що спочатку подавалося як повідомлення про можливе незаконне утримання та катування мобілізованих, переросло у масштабне протистояння між цивільними громадянами й військовослужбовцями Національної гвардії. А згодом — у кримінальні провадження, затримання підозрюваних, втручання керівництва силових структур і публічну дискусію про законність дій державних органів.
Особливої ваги цій історії додає позиція генерал-майора Служби безпеки України Василя Вовка, експерта з питань державної безпеки. У своєму аналізі він пропонує подивитися на конфлікт не лише через поведінку Валентини Молодої, яку називали медикинею, не через натовп біля будинку і навіть не через інформаційну кампанію в соціальних мережах.
Василь Вовк ставить значно незручніше запитання: що це за об'єкт, хто і на яких підставах його використовував, чому до нього приїхало керівництво Національної гвардії та Офісу президента і чи не відбувалося там те, що потребує окремого кримінально-правового розслідування? Це запитання не можна відкинути лише тому, що біля будинку відбувалися провокаційні дії або що серед військовослужбовців перебували герої оборони Маріуполя та «Азовсталі».
Кирило Буданов оголосив про провокацію раніше, ніж суспільство побачило результати розслідування
2 листопада 2026 року у Петропавлівській Борщагівці розгорівся конфлікт навколо приватного будинку, де перебували військовослужбовці Національної гвардії України. У соціальних мережах поширювалися повідомлення про приблизно 40 людей, яких нібито незаконно утримували в підвалі, били та катували. З'являлися також твердження про загиблого. На місце прибули цивільні громадяни, родичі військових, представники громадськості, журналісти та правоохоронці. Ситуація загострилася, почалися сутички, пошкодження майна, а в окремих епізодах пролунали постріли. Однак майже відразу стало зрозуміло, що йдеться не про звичайний приватний будинок, де випадково опинилися військові.
Командувач Національної гвардії Олександр Півненко особисто прибув на місце подій. Він підтвердив, що в будинку перебували військовослужбовці НГУ, яких повернули після самовільного залишення військової частини. За його словами, чотирьох військових госпіталізували. Згодом з'явився й Кирило Буданов — керівник Офісу президента, колишній очільник Головного управління розвідки Міністерства оборони. Саме ця обставина стала одним із центральних моментів аналізу Василя Вовка.
3 листопада Буданов оприлюднив заяву, в якій наголосив: «Уже достеменно відомо, що вчорашні події на Петропавлівській Борщагівці відбулися не без впливу. Конкретні особи та ініціатори цих подій обов'язково будуть встановлені й покарані, так само як будуть зроблені висновки всередині силових структур». Це повідомлення опублікували «Українська правда», hromadske, «Радіо Свобода» та Interfax-Україна. Але генерал-майор СБУ Василь Вовк пропонує не поспішати з остаточними висновками. Він визнає, що ознаки провокації справді є. Проте застерігає: провокація не виникає на порожньому місці. Вона використовує реальні обставини, факти та проблеми, які вже існують. І це, мабуть, найважливіша теза його аналізу.
Якщо в будинку перебували військовослужбовці, які мали травми, якщо чотирьох із них госпіталізували, якщо існували питання щодо умов їхнього перебування та правового статусу самого приміщення, то ці обставини необхідно перевіряти незалежно від того, хто і з якою метою вивів людей на вулицю. Не можна оголосити всю історію провокацією і в такий спосіб закрити питання щодо можливих порушень усередині військового об'єкта.
Чому командувач Нацгвардії та голова Офісу президента приїхали саме до цього будинку?
Василь Вовк звертає увагу на незвичайну послідовність подій. Коли в одному з районів виникає масовий конфлікт, першими зазвичай прибувають поліцейські екіпажі, які повинні встановити обставини, забезпечити громадський порядок і не допустити насильства. Але на Сонячній, 7-А ситуація розгорталася інакше. Туди прибув командувач Національної гвардії України Олександр Півненко. Згодом — керівник Офісу президента Кирило Буданов. І генерал Вовк ставить цілком закономірне запитання: що саме робить цей об'єкт настільки важливим, що до нього особисто прибувають настільки високопоставлені представники військового та цивільного керівництва держави? Чи був це звичайний тимчасовий пункт розміщення військовослужбовців? Чи спеціальний об'єкт із певними функціями? Чи існували особливі підстави для такої уваги з боку керівництва Національної гвардії та Офісу президента?
Сам Василь Вовк припускає, що Буданов міг прибути не тільки як керівник Офісу президента, а й як колишній військовий, який знає людей, розуміє обставини та міг допомагати врегулювати ситуацію. Однак навіть якщо це так, залишається питання: чи не перетворюється особисте втручання найвищих посадовців на заміну належним офіційним процедурам? Державні структури повинні діяти за законом, а не залежно від особистих знайомств, авторитету чи політичної ваги тих, хто прибуває на місце події.
«Хата» Нацгвардії: військовий об'єкт без зрозумілого для суспільства статусу?
Що приховує «хата» Нацгварді на Сонячній, 7-А ї та чому втрутився Буданов? Власне, найгостріша частина аналізу Василя Вовка стосується самого цього будинку. Він називає його «хатою» і ставить низку запитань, які потребують документальних відповідей. Якщо це офіційний об'єкт Національної гвардії, то на якій підставі він використовується? Чи перебуває будинок на балансі відповідної військової частини? Чи є документи про право власності, оренду або іншу законну підставу користування? Хто відповідає за його утримання та безпеку? Якщо це тимчасовий пункт дислокації, то чому громадськість не отримала зрозумілого пояснення його правового статусу? Якщо будинок використовувався для спеціальних потреб, то хто визначив його функціональне призначення? Найгостріша частина аналізу Василя Вовка стосується самого будинку.
У цій частині необхідно врахувати вже оприлюднене офіційне пояснення. 1-й корпус Національної гвардії України «Азов» заявив, що будівля була тимчасовим пунктом дислокації військової частини 3121, яка належить до корпусу. Отже, це не просто припущення генерала Вовка про можливе військове призначення приміщення. Сам корпус офіційно підтвердив його використання для розміщення військовослужбовців. Проте повідомлення про тимчасовий пункт дислокації ще не відповідає на всі питання щодо правових підстав використання конкретної нерухомості, умов розміщення людей та порядку їх перебування там.
Саме тому Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, повідомив про направлення запитів до правоохоронних органів із вимогою перевірити правові підстави перебування військовослужбовців та представників Національної гвардії в цьому будинку. Тобто питання, поставлені Василем Вовком, не можна вважати лише його особистою підозрою. Необхідність офіційної перевірки визнали й державні інституції.
Захисники «Азовсталі»: героїчне минуле не може бути індульгенцією для можливих порушень
Окремого розгляду заслуговує заява військової омбудсменки Ольги Решетилової. Вона повідомила, що в будинку перебували не лише мобілізовані військовослужбовці, а й захисники Маріуполя та «Азовсталі», які пройшли російський полон і повернулися до війська. Ця інформація стала одним із найсильніших аргументів у публічній дискусії навколо конфлікту. Решетилова наголосила, що люди, які пройшли пекло Маріуполя, обороняли «Азовсталь», пережили російський полон і знову повернулися до строю, опинилися під нападом цивільного натовпу. Вона також повідомила, що Офіс військового омбудсмана розпочав перевірку, аби з'ясувати, чи не були порушені права військовослужбовців, зокрема тих, кого повернули після СЗЧ, та новобранців.
Однак Василь Вовк ставить під сумнів не сам факт перебування там колишніх полонених, а те, як цю інформацію використовують у публічній дискусії. Його аргумент такий: звільнені з полону військовослужбовці проходять визначені процедури, медичну реабілітацію, лікування, а потім повертаються до військових частин або проходять процедуру звільнення зі служби за станом здоров'я. Тому необхідно пояснити, на якому саме етапі цього процесу вони опинилися в приватному будинку на Борщагівці. Генерал навіть називає версію про використання присутності захисників Маріуполя як аргументу проти будь-якої критики «невдалою легендою», якщо саме таку мету переслідували її автори. Це різка оцінка, але за нею стоїть принципове питання.
Захисники України заслуговують на безумовну повагу, належне лікування, реабілітацію та правовий захист. Проте їхній героїчний бойовий шлях не може означати, що будь-які дії військового підрозділу автоматично звільняються від перевірки. Так само і цивільні не мають права нападати на військових, бити їх, руйнувати військове майно чи перешкоджати законній діяльності підрозділів. У правовій державі немає недоторканних категорій людей. Є закон, який однаково захищає і військового, і цивільного.
Валентина Молода та автомобіль швидкої: провокація, яка потребує окремого розслідування
Важливим елементом конфлікту стала Валентина Молода, яка прибула до будинку в медичному одязі та заявляла про незаконне утримання людей. Журналісти «Слідства.Інфо» встановили, що вона працює у сфері пластичної та естетичної хірургії. Також журналісти з'ясували, що клініка «Мед-престиж», яку вона представляла, і компанія, пов'язана з автомобілем швидкої допомоги, припинили діяльність ще у 2023 році. Ці деталі поставили під сумнів правомірність використання медичної атрибутики та самого автомобіля. Ще важливішими стали відомості про підготовку до подій. За повідомленнями Кирила Буданова, Молода та її супутник щонайменше за три доби до інциденту проводили розвідку будинку. Він також заявляв про наявність листування з адміністраторами Telegram-каналів та фотографій, які нібито підтверджують підготовку.
4 листопада Солом'янський районний суд Києва обрав Молодій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без права застави. За версією обвинувачення, їй інкримінують перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань, поширення інформації про розташування військових і організацію масових заворушень.
Слідство також заявляло про можливу домовленість щодо сприяння самовільному залишенню військової служби та пропозицію послуг з екстреної евакуації військових за 107 тисяч гривень. Водночас сама Валентина Молода заперечує свою винуватість і заявляє про намір оскаржувати рішення суду. 5 листопада суд узяв під варту чоловіка, який приїхав разом із нею та представлявся водієм швидкої допомоги. Інша фігурантка, Тетяна Кірєєва, також опинилася під вартою. За інформацією Суспільного, СБУ встановила близько ста осіб, які могли бути причетними до подій, а правоохоронці відкрили три кримінальні провадження за різними статтями.
Отже, версія про організовану провокацію має під собою конкретні слідчі матеріали та процесуальні рішення. Але судовий запобіжний захід не є вироком, а підозра не означає доведеної вини. І навіть якщо слідство доведе, що інформаційну кампанію організували свідомо, це не звільняє державні органи від обов'язку перевірити умови перебування військовослужбовців у будинку.
Чи мала Національна гвардія право затримувати військових після СЗЧ?
Ще одне принципове питання, яке порушив Василь Вовк, стосується повноважень Національної гвардії. Як повідомлялося, командувач НГУ Олександр Півненко заявив, що в будинку перебували військовослужбовці, яких затримали після самовільного залишення військових частин. Генерал Вовк звертає увагу на те, що Національна гвардія не є органом досудового розслідування і не може підміняти собою Державне бюро розслідувань, прокуратуру чи Військову службу правопорядку.
Однак тут необхідне важливе юридичне уточнення. Закон України «Про Національну гвардію України» передбачає окремі повноваження військовослужбовців НГУ щодо затримання осіб, які підозрюються у кримінальних правопорушеннях, а також дезертирів. Тому категоричне твердження, що Нацгвардія взагалі не має права затримувати жодного військовослужбовця, було б юридично неправильним. Водночас самовільне залишення військової частини та дезертирство — різні склади кримінальних правопорушень. Необхідно встановити конкретний правовий статус кожного затриманого, наявність законних підстав для обмеження його свободи, належне оформлення затримання та дотримання процесуальних гарантій.
Міністерство оборони у своєму роз'ясненні від 15 вересня 2026 року наголошувало, що здійснюють уповноважені правоохоронні органи, а Військова служба правопорядку бере участь у відповідних процедурах. Саме тому питання Вовка потребує не політичної відповіді, а конкретних документів: хто затримував людей, на якій підставі, хто оформлював їхнє перебування в будинку, чи були відповідні рішення та хто відповідав за медичний огляд.
Війна не скасовує Конституцію України. Воєнний стан не перетворює будь-яке приміщення на місце, де можна утримувати людину без законних підстав. І якщо військовослужбовець самовільно залишив частину, це не означає, що його можна бити, принижувати, позбавляти медичної допомоги або тримати в умовах, які не передбачені законом. Так само і цивільний статус не дає нікому права самовільно проникати на військовий об'єкт чи силою звільняти людей, не маючи на це законних повноважень.
ДБР відкрило провадження: тепер потрібні не політичні заяви, а документи та результати
3 листопада Державне бюро розслідувань повідомило про початок направив запити щодо правових підстав перебування військових у будинку. Отже, існують щонайменше три напрями, які повинні бути досліджені незалежно один від одного:
— можливе організоване провокування масових заворушень, поширення неправдивої інформації та перешкоджання діяльності військового підрозділу;
— законність використання будинку як тимчасового пункту дислокації, а також правомірність затримання й утримання там військовослужбовців;
— можливе перевищення службових повноважень, застосування насильства та порушення прав військових.
Жоден із цих напрямів не повинен поглинути інші.
Найголовніше запитання: хто захищає закон, коли його порушують самі представники держави?
У цій історії є одна обставина, яку не можна ігнорувати: держава виявила надзвичайну оперативність, коли потрібно було захистити військовий об'єкт від цивільних. Але чи буде така сама оперативність, коли доведеться перевіряти можливі порушення прав самих військовослужбовців? Чому суспільство досі не отримало вичерпної відповіді щодо правового статусу будинку? Чому не оприлюднено зрозумілої інформації про підстави його використання? Хто відповідав за перебування там людей? Які посадові особи ухвалювали рішення? Чи існували належні документи щодо розміщення військовослужбовців? І нарешті — чи буде перевірено роль кожного посадовця, який брав участь у прийнятті рішень щодо цього об'єкта?
Василь Вовк має рацію в одному принциповому питанні: не можна зосереджувати всю увагу виключно на Валентині Молодій та людях, які зібралися біля будинку. Їхні дії мають отримати правову оцінку, але це лише одна частина історії. Не менш важливо з'ясувати, що відбувалося всередині будинку, хто організував його використання, на яких підставах там перебували військовослужбовці та чи дотримувалися їхні права. Зрештою, справжня перевірка держави на міцність полягає не в тому, наскільки рішуче вона здатна захищати власні структури від критики, а в тому, наскільки чесно готова розслідувати можливі зловживання всередині цих структур.
Генерал-майор СБУ Василь Вовк прогнозує, що повну правду про події на Борщагівці суспільство може дізнатися лише через роки. Можливо, після завершення війни та скасування воєнного стану. Але чекати закінчення війни, щоб встановити, чи законно утримували людей, чи застосовували до них насильство та хто відповідав за цей об'єкт, українці не повинні. Розслідування має відбуватися зараз. Документи мають бути збережені зараз. Свідки мають бути захищені зараз. А посадовці, незалежно від їхніх звань, посад і особистих зв'язків, повинні відповідати за свої рішення.
Бо якщо в державі, яка воює за свободу, військовослужбовець не може бути впевнений у захисті власних прав, а громадянин не може отримати відповіді від силових структур, то проблема значно глибша за один будинок на Сонячній. Це вже питання довіри до самої держави. І саме тому справа Петропавлівської Борщагівки не повинна закінчитися покаранням кількох учасників — з того чи іншого боку — вуличних сутичок. Вона повинна завершитися встановленням усіх обставин, усіх відповідальних осіб і всієї правди — незалежно від того, кому ця правда може бути невигідною.